Абруптивні приголосні

МФА: Абруптивні приголосні
Проривні pʼ ^ⓘ tʼ ^ⓘ ʈʼ ^ⓘ cʼ ^ⓘ kʼ ^ⓘ qʼ ^ⓘ ʡʼ ^ⓘ Фрикативні fʼ ^ⓘ θʼ ^ⓘ sʼ ^ⓘ ʃʼ ^ⓘ ʂʼ ^ⓘ ɕʼ ^ⓘ xʼ ^ⓘ χʼ ^ⓘ Африкати tsʼ ^ⓘ t̠ʃʼ ^ⓘ ʈʂʼ ^ⓘ kxʼ ^ⓘ qχʼ ^ⓘ Бокові ɬʼ ^ⓘ tɬʼ ^ⓘ cʎ̝̊ʼ ^ⓘ kʟ̝̊ʼ ^ⓘ
Довідка про МФА  аудіо докладніше шаблон Затемнення вказує, що дана артикуляція вважається неможливою.

Абрупти́вний приголосний (від лат. abruptus — різкий, уривистий) — зімкнено-гортанний, закритогортанний, глоталізований, рекурсивний — різновид зімкненого приголосного звука, який утворюється в гортані під дією повітря, стиснутого між зімкненою голосовою щілиною і ротовою змичкою, а не за допомогою видихуваного повітря з легень (для артикуляції потрібно значно менше повітря, ніж для творення інших звуків).

Абруптив характеризує зімкнення або зближення голосових зв'язок у кінцевій фазі артикуляції. Замкнута гортань швидко підіймається вгору, і стиснуте повітря утворює в ротовій порожнині тиск. Відтак настає гортанний прорив, який надає приголосному різкого забарвлення.

Такі звуки трапляються приблизно у 20 % мов світу, зокрема в кавказьких (грузинській, осетинській, аварській та ін.), деяких афразійських, мовах мая. У транскрипції їх позначають як, наприклад, [p’], [s’], [t’], [k’].

У таблиці символів Юнікод для абруптивів є спеціальний знак — modifier letter apostrophe (’) (U+02BC)^[1][2][3].

Посилання

• Абруптив // ВУЕ

Примітки

1. Lindau, Mona (1 квітня 1984). Phonetic differences in glottalic consonants. Journal of Phonetics. Т. 12, № 2. с. 147—155. doi:10.1016/S0095-4470(19)30861-7. ISSN 0095-4470. Процитовано 7 жовтня 2023. 
2. Nathan, Geoffrey S. (1998). The sounds of the world's languages. By Peter Ladefoged and Ian Maddieson. Language. 74 (2): 374—376. doi:10.1353/lan.1998.0168. JSTOR 417875. S2CID 143695404. 
3. Кочерган, Михайло. Кочерган М.П. - Вступ до мовознавства. Процитовано 7 жовтня 2023. 

Портал «Мовознавство»