Розташоване за 20 км північно-східніше Любара, за 8 км від залізничної станції Разіне[1].
Населення
Станом на 1885 рік в селі мешкало 557 осіб, налічувалося 63 дворових господарства[2]. Наприкінці 19 століття кількість населення становила 667 осіб, дворів — 111[3].
У 1906 році у селі налічувалося 782 мешканці, дворів — 111[5], у 1923 році — 247 дворів та 1 086 мешканців[6].
Відповідно до перепису населення СРСР 17 грудня 1926 року, чисельність населення становила 1 141 особу, з них 578 чоловіків та 563 жінки; етнічний склад: українців — 1 133, росіян — 8. Кількість домогосподарств — 267, з них несільського типу — 8[7].
Станом на 1972 рік кількість населення становила 599 осіб, дворів — 217[1].
Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 336 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 287 осіб[8].
Внаслідок поділу Острозької ординації перейшло до Длуського, головного редактора Кольбушівської транзакції[pl]. Від Длуських перейшло до підкоморія Олександра Петровського, його онук Олександр продав село Терещенкові. За часів Альбина Петровського село було центром культурного життя навколишніх поселень[3].
У другій половині 19 століття — село Красносільської волостіЖитомирського повіту. Лежало на 2 ставках, за 80 верст від Житомира, від найближчої поштової станції у Чуднові — 15 верст, від залізничної станції Ольшанка — 13 верст. Була дерев'яна церква з такою ж дзвіницею, невідомо коли і ким збудована. При церкві 27 десятин землі. Крім того, на підставі земельної ерекції князя Януша Санґушка від 1761 року, церкві належало 63 десятини землі, самовільно захопленої у 1793 році місцевим поміщиком, про що у 1795 році розпочато справу. Цією землею користувався поміщик Олександр Петровський, який мав великі землеволодіння у селі. До парафії входили села Михайлівка (за 2 версти) та Филинці (5 верст), також до парафії належала цвинтарна церква у с. Вищикуси. Дворів 122, православних — 1 000, римокатоликів — 15, євреїв — 50. Сусідні парафії — Хижинці (1 верста) та Красносілка (2 версти)[11][3].
Станом на 1885 рік — колишнє власницьке село Красносільської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Були заїзд, церковна парафія, вітровий млин[2].
У 1906 році — село Красносільської волості (3-го стану) Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань до губернського та повітового центру, м. Житомир, становила 72 версти, до волосного центру, с. Красносілка — 2 версти. Найближче поштово-телеграфне відділення — Чуднів-Волинський[5].
У березні 1921 року, в складі волості, увійшло до новоутвореного Полонського повіту Волинської губернії. У 1923 році включене до складу новоствореної Великобраталівської сільської ради, яка, 7 березня 1923 року, включена до складу новоутвореного Любарського районуЖитомирської округи, адміністративний центр ради[12]. Розміщувалося за 15 верст від районного центру, містечка Любар[6]. 17 червня 1925 року Любарський район передано до складу Бердичівської округи[12]. Відстань до районного центру, міст. Любар — 18 верст, до окружного центру в Бердичеві — 55 верст, до найближчої залізничної станції Романів — 7 верст[7].
На фронтах Німецько-радянської війни воювали 123 селян, з них 56 загинуло, 66 нагороджені орденами й медалями. На їх честь у 1949 році встановлено два обеліски слави.
В радянські часи в селі розміщувалася центральна садиба колгоспу, який обробляв 1 223 га, з них 1 098 га — рілля. Основними культурами були озима пшениця та цукровий буряк, розвивали тваринництво м'ясо-молочного напрямку. 35 колгоспників нагороджені орденами й медалями СРСР.
В селі були восьмирічна школа, клуб, бібліотека, кіноустановка, медпункт, дитячі ясла, магазин[1].
30 грудня 1962 року, в складі сільської ради, включене до Дзержинського району, 4 січня 1965 року повернуте до складу відновленого Любарського району Житомирської області[12].
10 березня 2017 року включене до складу новоствореної Любарської селищної територіальної громади Любарського району Житомирської області[13]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоствореного Житомирського району Житомирської області[14].
