Бугас

село Бугас
Герб Прапор
Країна	Україна
Область	Донецька область
Район	Волноваський район
Тер. громада	Волноваська міська громада
Код КАТОТТГ	UA14040030050099611
Облікова картка	Бугас
Основні дані
Населення	▼ 1196 (01.01.2017)
Площа	3.66 км²
Густота населення	327 осіб/км²
Поштовий індекс	85764
Телефонний код	+380 6244
Географічні дані
Географічні координати	47°38′5″ пн. ш. 37°33′41″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	152 м
Водойми	р. Мокра Волноваха
Відстань до обласного центру	51,2 км
Відстань до районного центру	9,5 км
Найближча залізнична станція	Волноваха
Відстань до залізничної станції	8,2 км
Місцева влада
Адреса ради	85764, Донецька обл., Волноваський р-н, с. Бугас, вул. Центральна, 35
Сільський голова	Талах Микола Іванович
Карта
Бугас
Бугас
Мапа
Бугас у Вікісховищі

Буга́с — село Волноваської міської громади Волноваського району Донецької області, Україна. Колишня радянська назва села Максимівка. Населення 1196 станом на 2017.

Символіка

На гербі села Бугас зображено голова бика, зверху на грецькій колоні. "У центрі села розташоване найголовніше джерело (пігадъ). Ця криниця дала назву селу Бугас. «Буга» - бик, «су» - вода (тюркською). Тут греки-переселенці два століття тому побачили биків, що п'ють воду, і вирішили влаштуватися в цих місцях." Два золоті колоски, переплетені із золотим серпом символізують сільське господарство.^[1]

Загальні відомості

Бугас підпорядкований Бугаській сільській раді. Відстань до райцентру становить приблизно 9 км. Село розташоване на трасі національного значення Н20 (Маріуполь —Слов'янськ).

Облаштований блокпост — КПП «Бугас», сектор «Б»^[2] на лінії розмежування із територією самопроголошеної ДНР.

Походження назви

У назві поселення відбився багатозначний тюркський (урумський) географічний термін богаз, бугаз («прохід», «протока», «гірська ущелина», в основі якого лежать омоніми зі значенням горло.

Так, ймовірно, була названа улоговина, де влаштувалися греки, які переселилися з Великої Каракуби. Мова цих греків-еллінофонів рясніла тюркськими лексичними вкрапленнями, багато з них добре розуміли в Криму кримськотатарську мову, у Північному Приазов'ї — урумські слова. Це породило легенду про походження топоніма Бугáс. Він виник зі слів бугá бик і су вода: Бугáс — результат злиття в одному слові двох іменників Бугу су бичача вода. Сюди, за свідченнями сучасників, на водопій приходив бик, а потім оселилися люди.^[3]

Новітня історія

13 січня 2015 року в часі російсько-української війни з боку Докучаєвська бойовики завдали артилерійського удару по блокпосту українських правоохоронців; один зі снарядів влучив у рейсовий автобус у Бугасі. За попередніми даними, 10 пасажирів автобусу загинули, 13 зазнали поранень^[4].

24 лютого 2022 Загинув Сарбаш Юрій Микитович у вільний від несення служби час під час обстрілу російськими військами села Бугас, що на Донеччині.

Населення

За даними перепису 2001 року населення селища становило 1449 осіб, із них 5,59 % зазначили рідною мову українську, 70,39 % — російську, 22,29 % — грецьку, 0,14 % — білоруську та 0,07 % — вірменську мову^[5].

Грецькі школярі Бугасу у 1932 році.

Культура

Село Бугас двічі приймало міжнародний фестиваль грецької культури «Мега-Йорти» ім. Д. Патричі 1993 та 1997 року.

Відомі люди

• Хара Василь Георгійович — народний депутат України. Активний діяч грецької діаспори в Україні. За його підтримки постала Федерація грецьких товариств України.
• Бахтаров Василь Ілліч — румейський поет і перекладач.
• Ордець Іван Миколайович — футболіст збірної України. (За цим посиланням у вікіпедії вказано, що Ордець І.М. народився у с. Ближнє)

Примітки

1. Герб Бугаса
2. Как проехать линию разграничения в зоне АТО. Важные нюансы, 6 сентября 2015, 112.ua. Архів оригіналу за 17 лютого 2016. Процитовано 14 лютого 2016.
3. Отин Е. С. Происхождение географических названий Донбасса(рос.)
4. Під Волновахою снаряд бойовиків влучив у рейсовий автобус. Загинуло 10 людей (ФОТО, ВІДЕО 18+), 13 січня 2015, espreso.tv. Архів оригіналу за 20 січня 2015. Процитовано 13 січня 2015.
5. Розподіл населення за рідною мовою, Донецька область. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 30 травня 2022. [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]