Рівнопіль (Великоновосілківська селищна громада)

село Рівнопіль
Братська могила радянських воїнів Південного фронту і пам'ятник односельцям (вересень 2018 року)
Країна	Україна
Область	Донецька область
Район	Волноваський район
Тер. громада	Великоновосілківська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA14040010160088797
Облікова картка	Рівнопіль
Основні дані
Населення	0 осіб (2023)[1]
Площа	0.702 км²
Густота населення	81.2 осіб/км²
Поштовий індекс	85760
Телефонний код	+380 6243
Географічні дані
Географічні координати	47°47′10″ пн. ш. 36°41′57″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	163 м
Водойми	р. Ворона
Відстань до обласного центру	118 км
Відстань до районного центру	76,4 км
Найближча залізнична станція	Гуляйполе
Відстань до залізничної станції	54 км
Місцева влада
Адреса ради	85500, Донецька обл., Волноваський район, смт Велика Новосілка, вул. Пушкіна, 32
Сільський голова	Заверталюк Віктор Філімонович
Карта
Рівнопіль
Рівнопіль
Мапа
Рівнопіль у Вікісховищі

Рівно́піль — село в Україні, у Великоновосілківський селищній громаді Волноваського району Донецької області.

Загальні відомості

Село розташоване за 118 км від обласного центру, 76,4 км від районного центру та 17 км від адміністративного центру громади, на лівому березі річки Ворона.

Землі села межують із територією села Новодарівка Пологівського району Запорізької області.

Історія

XX століття

На початку 1918 року колонія налічувала 750 жителів, з них 690 євреїв. Починаючи з 1918 року колонія впродовж трьох років піддавалася нападам і погромам махновців, денікінців та дрібних банд з навколишніх сіл. Денікінський погром вчинений загоном Андрієм Шкуро. У відповідь на прохання делегації колоністів припинити погроми, Шкуро пригрозив їх усіх повісити, якщо вони його часом не покинуть. За весь час погрому вбито 3 мешканців, поранено все поселення, зґвалтовано 30 жінок, залишено 8 сиріт, зруйновано 25 єврейських будинків, 1 єврейський кооператив, 2 єврейські кузні, 1 єврейська школа та 1 єврейська бібліотека. Значна частина єврейського населення виїхала до Юзівки, Маріуполя, Мелітополя та інших міст з більш стійкою владою. Зі зміцненням радянської влади бандитизм припинився. Наприкінці 1990-х років колонія налічувала 340 жителів, з них 300 євреїв, всі хлібороби.

XXI століття

12 червня 2020 року, в ході децентралізації, село увійшло до складу Великоновосілківської селищної громади^[2].

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Великоновосілківського району, село увійшло до складу Волноваського району^[3].

Російське вторгнення в Україну (з 2022)

З березня 2022 року село Рівнопіль перебувало під тимчасовою російською окупацією^[4].

25 червня 2023 року, в ході контрнаступу ЗСУ, село було звільнено від російських окупантів силами бійців 31 ОМБР і повернуто під контроль України^[5][6].

14 листопада 2024 року село було повторно окуповане російськими військами^[7].

Населення

За даними перепису 2001 року населення села становило 98 осіб, з них 43,88 % зазначили рідною мову українську та 56,12 % — російську^[8].

Особистість

У 1958 році в Рівнополі народилася Віра Просалова — доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української літератури Донецького національного університету, член Донецького відділення Наукового товариства імені Тараса Шевченка.

Примітки

1. Оточене мінними полями та зруйноване: що відомо про жителів звільненого села Рівнопіль на Донеччині
2. Автор. Донецька область — Склад громади. decentralization.gov.ua. Процитовано 12 червня 2023.
3. Про утворення та ліквідацію районів. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 12 червня 2023.
4. Всі тимчасово окуповані території буде звільнено. Ситуація по Волноваському району на 24 лютого. Волноваха.City (укр.). Процитовано 12 червня 2023.
5. ЗСУ звільнили ще одне село на Донеччині. УНІАН.
6. Українські військові повернули під контроль Рівнопіль на Донеччині — Маляр. suspilne.media. 26 червня 2023.
7. DeepStateMAP | Мапа війни в Україні. DeepStateMap (укр.). Процитовано 14 листопада 2024.
8. Розподіл населення за рідною мовою, Донецька область. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 2 вересня 2016.