Транспорт Південного Судану представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (річковим) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 644 329 км² (42-ге місце у світі)[1]. Форма території країни — видовжена в широтному напрямку; максимальна дистанція з півночі на південь — 1150 км, зі сходу на захід — 940 км[2][3]. Географічне положення Південного Судану дозволяє країні контролювати транспортні шляхи між країнами Центральної, Північної та Східної Африки, але нерозвинена транспортна мережа заважає використовувати даний потенціал[4].
Загальна довжина автошляхів у Південному Судані, станом на 2015 рік, дорівнює 7 тис. км, з яких лише 192 км з твердим покриттям (145-те місце у світі)[1]. Єдиною дорогою з твердим покриттям є автошлях між Джубою і Німуле на угандійському кордоні, збудований на кошти фонду USAID 2012 року. Більшість доріг з гравійним покриттям знаходиться в аварійному стані.
Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 248 км (127-ме місце у світі)[1]. Єдина гілка з'єднує міста Вау і Бабоноса в Судані. Була відновлена 2010 року за 250 млн доларів США з фондів ООН. Значна частина залізничних шляхів знаходиться в аварійному стані.
У країні, станом на 2013 рік, діє 85 аеропортів (64-те місце у світі), з них 3 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 82 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):
У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 1 гелікоптерний майданчик[1].
Південний Судан є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — Z8, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[5][1]. Аеропорти Південного Судану мають літерний код ІКАО, що починається з — HS[1].
Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з дедвейтом більше за 500 тонн, 2011 року невідома. Головна водна транспортна артерія країни — річка Білий Ніл, судноплавна лише на деяких ділянках.
Єдиний нафтогін країни постачає з Південного Судану сиру нафту до сусіднього Судану, де на Червоному морі розташований порт Порт-Судан.
Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту. Станом на 19 січня 2017 року міністерство в уряді Салви Киїра очолював Джон Лук Джок[6].
Транспорт Економіка Авіація Автомобілі Залізниця Судноплавство Африка Південний Судан