Народився 12 липня 1987 року в місті Рені Одеської області[джерело?].
У 2004 році брав участь в акціях протесту під час «Помаранчевої революції». В інтерв'ю, від 2015 року, заявив про те, що має дві вищих освіти: закінчив політех за спеціальністю «менеджер організації» й Інститут прокуратури та слідства Одеської юридичної академії[3].
23 березня 2012 року Суворовський районний суд міста Одеси засудив Євгена Дейдея та Олексія Ляховольського до п'яти років позбавлення волі за розбійний напад (з відтермінуванням на три роки)[4][5][6].
10 вересня 2014 на з'їзді партії «Народний фронт» разом з іншими командирами добровольчих батальйонів був включений до Військової ради — спеціального органу, який розроблятиме пропозиції по обороноздатності України.
24 лютого 2015 р. Євген Дейдей зник з двома бійцями батальйону «Київ-1». За кілька годин в районі Мар'їнки був знайдений розстріляний автомобіль, на якому пересувалися бійці[8]. Як з'ясувалося пізніше, після обстрілу автівки із РПГ-7, Дейдей з побратимами відстрілюючись відійшов, до ранку переховувався, а вже потім — дістався до курахівського райвідділу[9].
Парламентська діяльність
Був одним з 59 депутатів, що підписали подання, на підставі якого Конституційний суд України скасував статтю Кримінального кодексу України про незаконне збагачення, що зобов'язувала держслужбовців давати пояснення про джерела їх доходів і доходів членів їх сімей. Кримінальну відповідальність за незаконне збагачення в Україні запровадили у 2015 році. Це було однією з вимог ЄС на виконання Плану дій з візової лібералізації, а також одним із зобов'язань України перед МВФ, закріпленим меморандумом[10].
Активний учасник бійки у Верховній Раді 11 грудня 2015 року, під час якої одні нардепи з «Народного фронту» били Олега Барну, він та Максим Бурбак — тримали. Пізніше Бурбак заспокоював Дейдея[11][12].
У листопаді 2018 року в порту Рені в рамках боротьби з контрабандою лісу Дейдей разом із народними депутатами України припинили незаконну діяльність з експорту лісу[13].
Діяльність у Національній поліції
У червні 2020 року стало відомо, що колишній депутат від «Народного фронту» Євген Дейдей працює помічником начальника Головного управління Національної поліції міста Києва[14].
Влітку 2020 року став фігурантом журналістського розслідування щодо розстрілу балканського наркоторговця Радое Звіцера. Останнього намагалися вбити у травні 2020 року у центрі столиці. За інформацією «Слідство.Інфо» Дейдей координував транспортування ймовірних кілерів спершу до Києва, а після злочину — в бік кордону. Для цього Дейдей начебто залучив двох своїх товаришів-поліцейських, які й перевозили ймовірних кілерів[14].
У вересні 2020 року залишив посаду помічника начальника Головного управління Національної поліції міста Києва[14].
Акція «Стоп казино»
З ініціативи народного депутата Євгена Дейдея і активістів акції «Стоп казино» починаючи з лютого 2019 року в Одесі проводяться спільні рейди по нелегальних закладах гральних автоматів[15][16]. Під час рейдів активісти залишають на закладах мітку і викликають поліцію для вилучення техніки і опечатування приміщень. Усього за час проведення акції тільки в Одесі було виявлено близько 300 казино[17].
Особисте життя
14 січня 2019 роки у Євгенія і його дружини Дарини народився первісток — син Денис[18].
Ймовірна смерть
10 березня 2022 року дружина Дейдея повідомила про його смерть, проте не уточнила обставин[19][20]. Пізніше вона пояснила, що була поінформована про смерть чоловіка, але не уточнила, ким. Декілька джерел з української прикордонної служби та поліції заявили, що Дейдей насправді живий і нелегально виїхав з країни до Румунії через маршрути контрабанди, і що людина, яка йому допомагала, затримана[21][22].
Відзнаки та нагороди
Орден «За мужність» III ст. (2 серпня2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[23]
Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (19 серпня2016) — за значні особисті заслуги у становленні незалежної України, утвердженні її суверенітету та зміцненні міжнародного авторитету, вагомий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, культурно-освітній розвиток, активну громадсько-політичну діяльність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народу[24].
Відзнака МВС України «Вогнепальна зброя» (11 березня2015; пістолет «Glock 17», № VEN 343, калібр 9 × 19 мм)[25].