Воронцо́вський пала́ц — пам'ятка архітектури та історії в м. Алупка, Автономна Республіка Крим.
Бажання мати парадну резиденцію спонукало володаря розпочати створення палацово-паркового ансамблю. Спочатку роботи почалися на південному схилі. Первісні будови вели архітектори Франц Боффо і Томас Гаррісон.
Англійські родичі графа Воронцова дозволили вийти на королівського архітектора Британії Едварда Блора, який і створив проєкт з включенням вже побудованих частин (арабська ніша південної центральної частини палацу). Сам Блор до Криму не приїжджав, але був добре обізнаний з рельєфом місцевості та етапами будівництва.
На відміну від застиглих форм пізнього класицизму, що панував у Росії, палац побудовано з використанням історичних стилів Англії (пізня готика, тюдорівський стиль 16-17 століть, тобто романтизм початку 19 ст.).
У стилі класицизму побудували лише павільйон «Чайний будиночок» у Нижньому парку.
Матеріалом став місцевий камінь вулканічного походження — сірий діабаз. Дуже твердий, більш ніж відомий граніт, він надав будівлям особливого колориту середньовіччя.
Усе будівництво тривало в 1828—1848. Одно- і двоповерхові будівлі розташовані на осі схід-захід з двома брамами. Західна брама головна, східна менша за розмірами, але краща за естетичними ознаками. Північний фасад палацу виходить у маленький двір, з якого відкривається панорама гори Ай-Петрі.
Найбільший обсяг земляних робіт припав на період 1840—1848, коли військові саперного батальйону зробили тераси перед південним фасадом палацу.
Особливості місцевості (брили каміння, маленький потічок, рідкий ліс на півночі ділянки) були вдало використані при створенні пейзажного парку на північній стороні ділянки. Серед садівників, що працювали тут, були К. Кебах, В. Гунт, М. Третьяков, Бишкович, Глущенко.
Нижній парк має регулярніше планування, а припалацова територія насичена скульптурами та фонтанами (мармурові леви скульптора з Італії Джованні Бонанні, фонтани Амурів, Трільбі, Мушля).
Кожна зала палацу має своє оздоблення. На додачу особливу атмосферу підтримують меблі англійських, французьких майстрів 18-19 століть, годинники, світильники, дзеркала, ліхтарі. Шедевром дерев'яного різьблення є шафа в Китайському кабінеті палацу.
Сюжети — фантастичні пейзажі Робера на теми давньоримських будівель Італії.
Аристократичний палац неможливо уявити без колекції живопису. Своя колекція картин є і в Воронцовському палаці Алупки.
Англійське виховання власника палацу графа Воронцова спричинило появу в палацовій збірці меблів і картин англійських майстрів, що було рідкісним на теренах Російської імперії. Але домінували твори художників Фландрії, Голландії, Італії, Франції. Тут зберігають твори П. Снейєрса, К. Нетшера, Карло Маратті, Вільяма Гоґарта, Джорджа Доу.
У парадному вестибюлі представлено декілька парадних портретів родичів Воронцових різних майстрів (художник Річард Бромптон та ін.).
Палацова бібліотека налічувала 25 000 томів. Після революції 1917 року бібліотека вивезена в Росію.
Тут мешкало три покоління Воронцових. Після 1917 року вони вимушено емігрували за кордон. Нащадки живуть у США.
При СРСР палац націоналізували, з 1921 створено музей.
У роки Другої світової війни Крим був захоплений німцями. У палаці був їх будинок відпочинку. Колекції музею не встигли вивезти і їх пограбували. Відомо про вивезення 537 предметів мистецтва, картин і гравюр. Після війни частину їх повернули в музей. Приміщення палацу врятували, що є величним вчинком наукового співробітника музею С. Г. Щеколдіна.
Під час Кримської (Ялтинської) конференції у Воронцовському палаці Алупки розмістили делегацію з Великої Британії.
З 1956 року за наказом з Москви тут відновлено роботу музею.
Територія палацу та парку часто використовується кінематографістами. Серед відомих робіт: