Флоренція

У Вікіпедії є статті про: Флоренція (значення) та Нові Афіни.
Флоренція
Firenze
Комуна
Герб Прапор
КраїнаІталія Італія
Регіон Тоскана
Провінція Флоренція
Код ISTAT048017
Поштові індекси50100
Телефонний код055
Координати43°47′0″ пн. ш. 11°15′0″ сх. д. / 43.78333° пн. ш. 11.25000° сх. д. / 43.78333; 11.25000
Висота50 м.н.р.м.
Площа102,41 км²
Населення360 930 (01-01-2023)
Густота3524,36 ос./км²
Розміщення
Commune
 
Мапа
Мапа
Влада
МерДаріо Нарделла (3.6.2014)
Офіційна сторінка

Флоре́нція (італ. Firenze) — місто в Італії, регіоні Тоскана, Флорентійській провінції. Адміністративний центр провінції та регіону. Колишня столиця Флорентійської Республіки (1115–1532), Флорентійського герцогства (1532–1569) і Великого герцогства Тосканського (1569–1860). Зробило грандіозний внесок у розвиток європейської та світової цивілізації. Місто дало світові таких гігантів, як Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Данте і Галілей. Місцевий діалект ліг в основу літературної італійської мови, флорентійська монета стала еталоном для всієї Європи, флорентійські художники розробили закони перспективи, флорентійські мислителі започаткували епоху Відродження, а флорентійський мореплавець Амеріго Веспуччі дав своє ім'я двом континентам (хоча це і сталося несправедливо щодо їхнього першовідкривача). День міста — 24 червня. Покровитель — Іван Хреститель. Місто-побратим Києва. Населення — 381 037 осіб (2014)[1].

Назва

Географія

Географічно Флоренція розбудована в улоговині, навсебіч оточеній пагорбами (передгір'я Центральних Апеннін), і розташована[2] на 240 км на північний захід від Рима. По території протікають річки Арно, Муньоне, Терцоле і Ґреве.

Сусідні муніципалітети: Баньйо-а-Риполі, Кампі-Бізенціо, Фієзоле, Імпрунета, Скандіччі, Сесто-Фіорентіно.

Історія

Стародавність

Флорентійська рівнина та навколишні пагорби були заселені ще з доісторичних часів, про що свідчать археологічні знахідки в цій місцевості.

Першим постійним поселенням було село на палях, побудоване приблизно в 9 столітті до нашої ери етрусками у вілланованський період, біля броду на річці Арно, в центрі родючої рівнини. Близько 150 року до нашої ери етруски із сусіднього міста Вісула (сьогоднішнього Фієзоле), розташованого високо на пагорбі, заснували поблизу Арно «місто-супутник», вдало використавши наявність водного шляху, і побудували перший дерев'яний міст.

Вже в етруську епоху місто називали іменем Флоренція, латиною - мовою, яка утвердилася в долині, якою проходили численні мандрівники.

Флорентійська республіка

Докладніше: Флорентійська республіка
Герб Флоренції після 1251 р. з гербом-квіткою (флорою)

В епоху Відродження тут діяла Неоплатонівська академія.

Саме у Флоренції, починаючи з Джотто, творили найяскравіші майстри малярства, архітектури й усіх кунштовних мистецтв. До кінця XV століття місто вже набуло тих неповторних і прекрасних рис, які й досі привертають увагу людей. Уже були збудовані чудові храми й палаци, вже були написані унікальні фрески, і на майданах міста встановили дивовижні статуї. Приблизно в цю ж добу у Флоренції працювали Леонардо да Вінчі, і Мікеланджело, і Рафаель.

Флорентійська республіка існувала з XII століття (з 1434 року була фактично диктатурою — одноосібною сеньйорією банкірського роду Медічі). До неї належали також такі міста як Піза, Ареццо, Пістоя та Ліворно. Із Флоренцією пов'язане життя відомого харизматичного домініканського ченця та антимодерніста Джироламо Савонароли, який наприкінці XV століття перетворив Флорентійську сеньйорію диктаторів Медічі на теократичну Другу Флорентійську республіку, королем якої проголошено Христа.

Герцогства

Докладніше: Флорентійське герцогство та Велике герцогство Тосканське
Герб Медічі як герб Флорентійського герцогста і Великого герцогства Тосканського
  • 1 травня 1532: набуває чинності імператорський указ про створення Флорентійського герцогства Священної Римської імперії[3]. Ним править дім Медіді (до 1737)[3].
  • 3 липня 1557: укладено договір про передачу Сієни[3].
  • 19 липня 1557: приєднано Сієну[3].
  • 27 серпня 1569: згідно з папською буллою Флорентійське герцогство стає Великим герцогством Тосканським[3].
  • 18 лютого 1570: герцог коронований на велике герцогство[3].
  • 9 червня 1604: приєднано Пітільянське графство[3].
  • 18 вересня 1650: приєднано Понтремольський ексклав (до 17 грудня 1847)[3].
  • 9 липня 1737: згідно з імператорським указом Велике герцогство Тосканське передане лотаринзькому герцогу з Габсбурзького дому[3].
  • 25 березня 1799: окуповане Французькою Республікою[3].
  • 27 березня: перетворене на Етруську Республіку[3].
  • 7 липня 1799: відновлене як Велике герцогство Тосканське[3].
  • 9 лютого 1801: великий герцог детронізований згідно з Люневільським миром (ратифікований 16 березня 1801)[3].
  • 2 сепрня 1801: створено Етрурське королівство (італ. Regno di Etruria)[3].
  • 10 грудня 1807: Етрурія анексована Французькою імперією (до 1 лютого 1814)[3].
  • 24 травня 1808: терени Етрурії поділені на департаменти Арно, Середземноморський і Омброн[3].
  • 1 лютого 1814: Етрурія окупована Сицилійським (Неаполітанським) королівством[3].
  • 27 квітня 1814: відновлено Велике герцогство Тосканське[3].
  • 5 жовтня 1847: приєднано Лукку, а Фівіццано віддано Моденському герцогству[3].
  • 17 грудня 1847: Понтремолі віддано Пармському герцогству[3].
  • 8 лютого 1849: створено тимчасовий уряд Великого герцогства Тосканського[3].
  • 18 лютого 1849: тимчасовий уряд проголосив Флорентійську республіку[3].
  • 12 квітня 1849: внаслідок перевороту відновлено Велике герцогство Тосканське[3].
  • 25 травня 1849: австрійська інтервенція відновлює владу великих герцогів Габсбурзького дому[3].
  • 27 квітня 1859: вигнано великого герцога; владу перейняв тимчасовий уряд[3].
  • 11 травня 1859: управління Великим герцогством Тосканським прийняло Сардинське королівство[3].
  • 16 серпня 1859: великий герцог тосканський детронізований парламентом[3].
  • 21 грудня 1859: Карло Бон Компаньї ді Момбелло призначений генерал-губернатором об'єднаних центрально-італійських провінцій, з метою приєднання Тоскани, Модени, Парми і Романьї до Сардинського королівства[3].
  • 22 березня 1860: Флоренція з Тосканою приєднана до Сардинського королівства, але зберігала широку автономію[3].
  • 18 березня 1861: Флоренція стає частиною об'єднаного Італійського королівства[3].
  • 23 жовтня 1861: скасовано тосканську автономію[3].

Демографія

Населення за роками:[4]

Станом на 1 січня 2023 року в муніципалітеті офіційно проживало 54 970 іноземців з 156 країн, серед них 10577 громадян країн Євросоюзу та 1316 громадян України.[5]

Клімат

Флоренція Місяці Пора Рік
Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Зим Вес Літ Осі
Темп. макс. (°C) 10.1 12.0 15.0 18.8 23.4 27.3 31.1 30.6 26.6 21.1 14.9 10.4 10.8 19.1 29.7 20.9 20.1
Темп. мін. (°C) 1.4 2.8 4.9 7.7 11.3 14.7 17.2 17.0 14.2 10.0 5.5 2.4 2.2 8 16.3 9.9 9.1
Темп. макс. іст. (°C) 19
(1985) 		23
(1990) 		26.1
(1968) 		29
(1968) 		34
(1979) 		40
(1990) 		42.6
(1983) 		41.1
(2003) 		36.4
(1971) 		31
(1956) 		27
(2004) 		20.4
(1989) 		23 34 42.6 36.4 42.6
Темп. мін. іст. (°C) -23.2
(1985) 		-11.4
(1956) 		-8
(1973) 		-3.2
(2003) 		1
(1962) 		5.6
(1975) 		7.8
(1970) 		9
(1963) 		3.9
(1977) 		-1.4
(1974) 		-6
(1983) 		-10
(2005) 		-23.2 -8 5.6 -6 -23.2
Опади (мм) 73.1 69.2 80.1 77.5 72.6 54.7 39.6 76.1 77.5 87.8 111.2 91.3 233.6 230.2 170.4 276.5 910.7
Дні опадів (≥ 1 мм) 9 8 9 9 9 6 4 6 6 7 10 9 26 27 16 23 92

Архітектура

Церкви

23 листопада 2002 року заснована громада УГКЦ в Флоренції, у листопаді 2014-го отримала храм до постійного користування[6].

Палаци

Музеї

Докладніше: Музеї Флоренції
Галерея Академії
Каплиця дельї Прінчірі в ц-ві Сан Лоренцо
Каплиця Медичі нова, фасади

Мости

Вигляд річки Арно з Галереї Уффіці. На першому плані Понте Веккіо (з коридором Вазарі), далі Понте Санта Триніта, Понте алла Каррайя, Понте Амеріго Веспуччі і Понте алла Вітторія

Спорт

У Флоренції розташовано відомий стадіон Артеміо Франкі, на якому домашні матчі проводить легендарний футбольний клуб Фіорентина.

Поблизу міста розташовано автодром Муджелло.

Галерея зображень

-->

У культурі

Література

Бенвенуто Челліні про походження міста Флоренція (переклав Анатоль Перепадя): «Мав Юлій Цезар славетного воєначальника, котрого звали Фйоріно з Челліно, є такий замок, за дві милі від Монте Ф'ясконі. Цей Фйоріно якось отаборився під Ф'єзоле, там, де нині Флоренція, щоб бути ближче до річки Арно, так для війська зручніше, і всі ці вояки та інші, хто мав справу з командиром, казали: „Підемо до Флоренції“, а все тому, що самого начальника звали Фйоріно, а потім, у тій місцині, де стояв табір, росла сила-силенна квітів, латиною „флорес“, така там була родюча земля.

Отож при заснуванні міста Юлію Цезарю ця назва здалася гарною і влучною, а що квіти приносять щастя, він назвав згадане місто Флоренцією. Цим він хотів воднораз ушанувати свого хороброго воєначальника. Він йому тим більше зичив добра, що підняв його з самих низів і зробив героєм. Деякі вчені вигадники і вигадливі вчені, любителі до всього доскіпуватися, твердять, що місто Флоренція від слова Флуенція, тобто Текуча, бо через неї тече річка Арно. По-моєму, це неправильно. Адже і Рим стоїть на Тібрі, і Феррара стоїть на По, і Ліон стоїть на Сені. А проте назви у них різні і походять з іншого кореня. Нам думається, ба навіть ми переконані, що ця назва від імені видатного мужа.» («Життєпис Бенвенуто, сина Маестро Джованні Челліні, Флорентинця, написаний ним самим у Флоренції»).

Див. також

Персоналії

Рейтинги

За результатами опитування, що провів журнал Forbes серед фахівців 2010 року, Флоренція потрапила до дванадцяти найгарніших міст світу[7].

Примітки

  1. ↑ Демографічний баланс 2014 року та населення на 31 грудня. ISTAT. Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 25 грудня 2014.(італ.)
  2. ↑ Фізичні відстані та напрямки розраховані за координатами муніципалітетів
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах ац аш ащ аю ая ба бб бв бг бд бе бж би бк бл бм Tuscany (Florence) // Italian states to 1861.
  4. ↑ Наведено за італійською вікіпедією (30.05.2024).
  5. ↑ Resident population by sex, municipality and citizenship [Постійне населення за статтю, муніципалітетом і громадянством] (англ.) . ISTAT. Процитовано 12 червня 2024.
  6. ↑ Громада УГКЦ у місті Флоренції отримала храм у постійне користування. Архів оригіналу за 1 березня 2021. Процитовано 25 травня 2019.
  7. ↑ World's Most Beautiful Cities / «Forbes», 22.01.2010

Література

  • Флоренція, що квітне у віках. Пам'ятки архітектури і твори мистецтва : [фотоальбом] / [упоряд.: В. Волошин, О. Петрук, Я. Петрук, Н. Семеген]. – Л.; Флоренція : Дизайн-Студія "Папуга", 2013. – 300 с. : іл.
  • Флоренція // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Флоренція