Алессандрія знаходиться на річці Танаро на відстані близько 460 км на північний захід від Рима, 75 км на схід від Турина.
Населення — 93 963 особи (2014)[1].
Щорічний фестиваль відбувається 10 листопада. Покровитель — Святий Бавдоліно.
Економіка
Вузол залізничних та автомобільних шляхів. Металургія, металообробка, виробництво мотоциклів, велосипедів, хімічних добрив.
Історія
Це місто було спішно збудовано з дерева та соломи в 1168 році Ломбардською лігою, щоб протистояти Фрідріху Барбароссі, і було названо Александрією на честь тодішнього папи Олександра III. Фредерік глузливо назвав його «Александрія де ла Пай», ім’я, яке закріпилося за ним.
У 1348 році Олександрія потрапила в руки Вісконті і разом з їхніми володіннями перейшла до Сфорца до 1707 року, коли вона була поступлена Йосипом I Савойї.
Він був приєднаний до Франції з 1796 по 1814 рік. 14 червня 1800 року село Спінетта-Маренго, розташоване в муніципалітеті Александрія, стало ареною битви при Маренго, де зіткнулися французькі та австрійські війська. Тоді Олександрія стала столицею департаменту Маренго.
З 1814 року Олександрія знову була савойською територією, невід'ємною частиною Сардинського королівства.
У роки Рісорджіменто Олександрія була активним центром лібералів.
Александрія була першою столицею італійської провінції, яку 25 липня 1899 року очолив соціаліст: годинникар Паоло Сакко.
Олександрія була тактичною військовою мішенню під час Другої світової війни і піддавалася важким бомбардуванням союзників, найсерйознішими були рейди 30 квітня 1944 року, коли загинуло 238 осіб і сотні поранених, і 5 квітня 1945 року, коли загинуло 160 осіб, у тому числі 60 дітей з дитячого притулку на вулиці Ґальяудо. Наприкінці місяця місто було звільнено від німецької окупації (1943-1945) партизанським опором і військами Бразильського експедиційного корпусу.
6 листопада 1994 року Танаро затопило значну частину міста, завдавши значної шкоди, особливо в районі Орті.
Станом на 1 січня 2023 року в муніципалітеті офіційно проживало 14 565 іноземців з 109 країн, серед них 3756 громадянкраїн Євросоюзу та 467 громадян України.[3]
