Веро́на (італ.Verona, вен.Verona) — місто й комуна на північному сході Італії, у регіоні Венето, адміністративний центр провінції Верона, розміщена біля підніжжя Альп, на обох берегах річки Адідже, близько 420 км на північ від Рима, 105 км на захід від Венеції. Знана як місце дії трагедії «Ромео і Джульєтта», Верона визнана спадщиноюЮНЕСКО завдяки своїй міській структурі й архітектурі: місто становить приклад послідовного й безперервного розвитку впродовж двох тисячоліть. Верона зберегла й поєднала мистецькі елементи різних історичних діб, що змінювали одна одну, а також яскраво передає найвизначніші історичні етапи концепції фортифікованого європейського міста. Населення — 260 125 осіб (2014)[1]. Свято покровителя міста святого Зенона відзначається 21 травня.
Географія
Важливий транспортний вузол на шляхах з Венеції до Мілана і з Паданської рівнини до Австрії (через перевал Бреннер). Машинобудівна, хімічна, поліграфічна, текстильна, деревообробна, паперова, харчова промисловість. Періодичні міжнародні сільськогосподарські ярмарки. Індустріальний інститут.
Верона — стародавнє поселення, період розквіту якого почався з моменту набуття Вероною статусу римської колонії з 89 р. до р. Х. Поблизу Верони 489 року король остготівТеодоріх переміг Одоакра і зробив її однією зі своїх резиденцій. За лангобардів (568—774) Верона — столиця одного з дукатів (герцогств). З початку 12 ст. — міська комуна. У 12 ст. Верона входила до Ломбардської ліги. У Вероні раніше, ніж у більшості міст Італії, запанувала тиранія. 1387 року Верону приєднано до Мілана, в 1405 — до Венеції, разом з якою за Кампоформійським миром 1797 відійшла до Австрії. У 1866 увійшла до складу Італійського королівства.
Станом на 1 січня 2023 року в муніципалітеті офіційно проживали 38 333 іноземці з 150 країн, серед них 10812 громадянкраїн Євросоюзу та 715 громадян України.[3]
Збереглися римські арена, театр, залишки фортеці (Порта Борсарі, Порта Леоне), античний міст Понте П'єтра (Ponte Pietra), старовинний міст Старого замку епохи Скалігерів (Понте ді Кастельвеккіо). Краєвид старої частини Верони з її вузькими прямими вулицями визначають численні середньовічні споруди.
У центрі Верони — дві площі, П'яцца делле Ербе (італ.Piazza delle Erbe, Площа трав) та П'яцца дей Синьйорі (італ.Piazza dei Signori). На П'яцца Ербе розміщений колишній античний форум з готичними будинками — Будинок купців (Casa dei Mercanti, 1301), бароковий Палац Маффеї (Palazzo Maffei, 1668) і Вежа Ґарделло (Torre dei Gardello, 1370).
Верона. «Площа Синьорії» (італ.Piazza dei Signori)
На «Площі Синьорії» розміщені — Ратуша (Palazzo del Comune, 1193) у романському стилі, палац Скалігерів (Палац дель Говерно; кінець 13 ст.) і ренесансна Лоджія дель Консільйо (Loggia del Consiglio, 1475-92, архітектор Фра Джоконде).
Романська церква Сан Дзено Маджоре (5 ст., перебудована в 9 ст. і 1120—1138; бронзові двері порталу — 11—12 ст.) і собор (1139—1187; кампаніла — 16 ст., архітектор М. Санмікелі); готична церква Св. Анастасії (1291—1323 і 1422—1481, в інтер'єрі — фрески Пізанелло).
Готичний замок Кастельвеккіо (1354—1375) з мостом Скалігерів і передмостовими баштами. Ренесансні палаци (Помпеї, 1530: Каносса, близько 1530; Бевілаква, 1532) і ворота міських стін (Порта Нуова, 1533—1540; Порта Паліо, 1557; і ін.), архітектор Мікеле Санмікелі.
.jpg)
