Червонофігурний вазопис — один із найвідоміших стилів давньогрецького вазопису. З'явився приблизно в 530 р. до н. е. в Афінах і проіснував до кінця III ст. до н. е. За кілька десятиліть червонофігурний вазопис витіснив панівний до цього чорнофігурний вазопис. Свою назву червонофігурний стиль отримав завдяки характерному співвідношенню кольорів між фігурами і тлом, прямо протилежному чорнофігурному: тло — чорне, фігури — червоні.
Крім Аттики, головними центрами виробництва червонофігурної кераміки були гончарні майстерні в Нижній Італії. Червонофігурний стиль перейняли багато регіонів Стародавній Греції. Значний внесок у розвиток цього стилю внесли вазописці Етрурії. Червонофігурні вази з Аттики поширилися по всій Греції і за її межами і довгий час займали провідне становище на ринку тонкої кераміки.
Експозиція нараховує 2200 предметів, що розміщуються на площі 2700 м². Вибір експонатів охоплює історію мистецтв, починаючи із Середніх віків, включаючи епохи Відродження, маньєризму і бароко, і закінчується епохою класицизму…
Романи Верна швидко завоювали неймовірну популярність у світі. Без освіти вченого, Верн провів більшу частину свого часу у дослідженнях для своїх творів та намагався бути реалістичним і дотримуватися фактів у деталях.
Один з міфів про життя письменника говорить, що він був запеклим домосідом, і дуже рідко та неохоче подорожував. Насправді ж Жуль Верн був невтомним мандрівником. Крім подорожей 1859 і 1861 років до Шотландії та Скандинавії, у 1867 році з братом Полем Жуль Верн відвідав США та побував на Ніагарському водоспаді. На власній яхті «Сен-Мішель-III» (у Верна змінилося три яхти під цією назвою — від невеликого суденця, простого рибацького баркаса, до справжньої яхти довжиною 28 метрів з потужним паровим двигуном) він двічі обійшов Середземне море, відвідав Португалію, Італію, Гібралтар, Північну Африку, а в РиміПапа Лев XIII благословив його і його книги.
Ядро колекції складає зібрання робіт Фонду Музею Вінсента ван Гога — колекції, що належить сім'ї художника: вона складається із 200 полотен і близько 500 малюнків, чотирьох альбомів із начерками і 800 листів самого художника. До неї також входять роботи із приватного зібрання Вінсента ван Гога і його брата Тео, включаючи 570 японських гравюр, 1500 ілюстрацій до журналів, а також роботи знайомих художників, серед яких Анрі Тулуз-Лотрек, Поль Гоген і Жорж Сера.
Храми стилю «українського бароко» будувались різноманітних форм та розмірів. Переважали типові будівлі багатодільної багатобанної композиції (три- , п'яти-, семи- і дев'ятидільні, у формах дерев'яних церков), що відрізнялись лише декором. Відомі також великі чотирьох- та шестистовпні зальні багатобанні собори, маленькі безстовпні церкви та храми оригінальної, унікальної композиції.
Дуже часто древніші споруди отримували розкішне оздоблення в стилі пишного «козацького» бароко.
У списку наведено всі відомі муровані храми в стилі українського бароко, як збережені, так і втрачені. Знищені споруди виділені сірим кольором. Перелік побудований за алфавітним порядком.
La marcha real (укр.Королівський марш) — офіційний гімн Іспанії у виконанні United States Navy Band. Вважається одним з найстаріших гімнів у світі. Прийнятий у 1770 році Королем Іспанії Карлом ІІІ, виконувався на усіх офіційних заходах за участю королівської родини, а пізніше став вважатися національним гімном Іспанії. Він також являється одним з небагатьох гімнів без слів.
5 листопада2017. 71 років від дня народження української майстрині Ганни Мигович.
28 березня2015. Метрополітен-музей викладає книги про мистецтво у вільний доступ. На ресурсі MetPublications можна безкоштовно завантажити близько 422 художніх видань. Серед них — книги про Леонардо да Вінчі та Вінсента Ван Гога, американський імпресіонізм та реалізм, східні колекції Метрополітену, сучасний дизайн, французький стиль ар деко тощо. Є навіть раритетний путівник музеєм за 1972 рік. (посилання)
7 лютого2015. Картина «Коли Ти вийдеш заміж?» (1892) французького художника Поля Гогена була продана за 300 млн доларів та стала найдорожчим проданим полотном. Ця картина багато років перебувала у колекції Художнього музею у Базелі. BBC (посилання)