Поль Гоген

Поль Гоген
Eugène Henri Paul Gauguin
При народженні	Eugène Henri Paul Gauguin
Народження	7 червня 1848(1848-06-07) Париж, Франція
Смерть	8 травня 1903(1903-05-08) (54 роки)
	Хіва Оа, Маркізькі острови, Французька Полінезія, Франція (сифіліс)
Поховання	Calvary Cemetery^d
Національність	француз
Країна	Франція
Жанр	портрет[1][2], пейзаж[1], фігурка^d[2], побутовий жанр[2] і натюрморт[2]
Навчання	початкова школа, основна школа, самоосвіта
Діяльність	художник, скульптор, графік, рисувальник, художник-гравер, кераміст, ілюстратор, візуальний митець
Напрямок	реалізм, постімпресіонізм
Вчитель	Каміль Піссарро
Твори	Жовтий Христос, Манао тупапау^d, Нічне кафе в Арлі, Коли весілля, Ia Orana Maria^d, Звідки ми прийшли? Хто ми? Куди ми йдемо?, Таітянки на пляжі^d і Two Tahitian Women^d
Батько	Clovis Gauguin^d
Мати	Aline Chazal^d
У шлюбі з	Mette Sophie Gad^d
Діти	Clovis Gauguin^d, Jean René Gauguin^d, Pola Gauguin^d[3], Émile Gauguin^d, Emile Gauguin^d і Germaine Chardon^d
Родичі	Flora Tristan^d, Paul René Gauguin^d і Lulu Gauguin^d
Роботи в колекції	Музей Бойманса - ван Бенінгена, Штедель, Міннеаполіський інститут мистецтва, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінса^d, Оклендська галерея мистецтв^d, Музей Тіссен-Борнемісса, Фінська національна галерея, Музей Ґетті, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк), Національна галерея Вікторії, Тейт, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Національний музей образотворчого мистецтва Квебеку^d, Musée Léon-Dierx^d[4], Музей мистецтва Метрополітен, Королівські музеї витончених мистецтв[5], Колекція сучасного церковного мистецтва, Музей Креллер-Мюллер, National Museum of Fine Arts of Algiers^d, Sheffield Galleries and Museums Trust^d, Художній музей Базеля, Musée des Beaux-Arts de Quimper^d, Національні галереї Шотландії^d, Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Музей д'Орсе, Національний музей Сербії, Ліонський музей красних мистецтв, Shimane Art Museum^d, Chrysler Museum of Art^d, Shizuoka Prefectural Museum of Art^d, Dixon Gallery and Gardens^d, MuMa Museum of modern art André Malraux^d, Galleria d'arte moderna di Milano^d, Художній музей Сент-Луїса, Музей мистецтв Толедо, Pola Museum of Art^d, Tokyo Fuji Art Museum^d, Barber Institute of Fine Arts^d, Des Moines Art Center^d, Fred Jones Jr. Museum of Art^d, New Orleans Museum of Art^d, Laing Art Gallery^d, Fondation Bemberg^d, Портландський мистецький музей, Honolulu Museum of Art^d, Художній музей Вірджинії, Michele & Donald D'Amour Museum of Fine Arts^d, Манчестерська художня галерея^d, Художня галерея і музей Келвінгроув, Мистецький музей Лоу, Beyeler Foundation^d, Villa Flora^d, Музей мистецтв, Державна картинна галерея (Карлсруе), Державна галерея мистецтв (Штутгарт), Pont-Aven museum^d, Musée des beaux-arts de La Chaux-de-Fonds^d, Fukushima Prefectural Museum of Art^d, Menard Art Museum^d, Minnesota Marine Art Museum^d, Далласький музей мистецтв, University of Iowa Stanley Museum of Art^d, Стара національна галерея, Ordrupgaard^d, Strasbourg Museum of Modern and Contemporary Art^d, Музей Ізраїлю, Національна галерея, Художня галерея Олбрайт-Нокс^d, Музей Ван Гога, Ермітаж, Нова гліптотека Карлсберга, Музей мистецтва Сан-Паулу, Вустерський музей мистецтв, Музей Фолькванг, Музей мистецтв Індіанаполіса, Баварські державні колекції картин, Державний музей мистецтв, Музей мистецтва Нортона, Музей образотворчого мистецтва Більбао^d, Hiroshima Museum of Art^d, Ам Ремерхольц^d, Реннський музей образотворчого мистецтва, Балтиморський музей мистецтв, Державні художні зібрання Дрездена, Artizon Museum^d, Hungarian National Gallery^d, Бруклінський музей, Музей Соломона Гуггенгайма, Foundation E.G. Bührle Collection^d, Музей Вальрафа-Ріхарца, Художній музей Фогга^[d], Музей образотворчих мистецтв, Національний музей мистецтва, архітектури і дизайну, Гарвардський художній музей, Smith College Museum of Art^d, Музей мистецтв Філадельфії, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Музей сучасного мистецтва, Музей витончених мистецтв Парижа^d, Phillips Collection^d, Національний музей західноєвропейського мистецтва, Токіо, Національна галерея, Музей Ґренобля^d, Музей Гронінгена, Національний музей образотворчого мистецтва, Музей образотворчих мистецтв, Фонд Барнса, Музей Гаммера, Музей мистецтв Кімбелла^d, Ohara Museum of Art^d, Музей Фіцвільяма, Музей мистецтв Карнегі^d, Музей Нортона Саймона, Музей сучасного мистецтва (Труа), Музей мистецтв Цинциннаті, Художня галерея Єльського університету, Музей мистецтва та історії культури^d, Berkeley Art Museum and Pacific Film Archive^d, Гетеборзький художній музей, Brest’s Museum of Fine Arts^d, Musée des Beaux-Arts d'Orléans^d, McNay Art Museum^d, Aargauer Kunsthaus^d, Museum of Fine Arts of Reims^d, Музей Мармоттан-Моне, Musée des beaux-arts de Liège^d, Museum Langmatt Sidney and Jenny Brown Foundation^d, Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, Wadsworth Atheneum Museum of Art^d, Musée départemental Maurice Denis "The Priory"^d, Meadows Museum^d, Інститут мистецтв Кларка^d, Building of the Winterthur Museum of Art^d, Mohamed Mahmoud Khalil Museum^d, The Newark Museum of Art^d, Клівлендський музей мистецтв, Portland Museum of Art^d, Rhode Island School of Design Museum^d, Sompo Museum of Art^d, Princeton University Art Museum^d, Musée d'Art moderne et d'Art contemporain^d, Гамбурзька картинна галерея, Тейт Модерн, Uehara Museum of Modern Art^d, Hofstra University Museum^d, Musée d'Art et d'Histoire^d, Альбертіна, Kunsthaus Zürich^d, Arche Noah – Sammlung Kunst & Natur^d, Picker Art Gallery^d, Musée des Arts décoratifs^d, Print Collection^d[6], Тель-Авівський музей мистецтв, Von der Heydt Museum^d, Музей Пікассо, Paul Gauguin Museum^d, Thiel Gallery^d і Лувр Абу-Дабі
Автограф
Поль Гоген у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Поль Гоген, Автопортрет

Поль Гоге́н (фр. Eugène Henri Paul Gauguin, також Поль Ґоґе́н; 7 червня 1848, Париж, Франція — 8 травня 1903, Хіва Оа, Маркізькі острови, Французька Полінезія, Франція) — французький художник, скульптор, графік, постімпресіоніст.

Життєпис

Дитинство

Народився в Парижі 7 червня 1848 року. Його батько, Кловіс Гоген (1814—1849), був журналістом у відділі політичної хроніки журналу Тьєра й Армана Мара «Насьональ», одержимим радикальними республіканськими ідеями; мати, Аліна Марія (1825—1867), була родом з Перу з багатої родини. Її матір'ю була відома Флора Тристан (1803—1844). Вона поділяла ідеї утопічного соціалізму й опублікувала в 1838 році автобіографічну книгу «Поневіряння парії».

У 1849 році, після невдалого антимонархічного перевороту, Кловіс, не відчуваючи себе в безпеці на батьківщині, вирішив покинути Францію. Разом із сім'єю він відбув до Перу, де мав намір осісти в родині своєї дружини Аліни й відкрити власний журнал. Цим планам не судилося збутися. По дорозі до Південної Америки Кловіс помер від серцевого нападу.

Таким чином, до семирічного віку Поль жив у Перу і виховувався в родині матері. Враження дитинства, екзотична природа, яскраві національні костюми, безтурботне життя в маєтку дядька в Лімі закарбувалися в його пам'яті на все життя, залишивши відбиток на його невгамовній спразі до подорожей, в потягу до тропіків.

Повернення до Франції

У 1855 році, коли Полеві було 7 років, він з матір'ю повернувся до Франції, щоб отримати від дядька по батьківській лінії спадок, і оселився в Орлеані зі своїм дідом. Гоген швидко навчився французької і почав здобувати освіту. Після навчання в декількох місцевих школах Гогена відіслали вчитися до престижної католицької школи-інтернату — «Petit Séminaire de La Chapelle-Saint-Mesmin». У школі він провів три роки. У 1861 році Аліна відкрила швейну майстерню в Парижі. У 14-річному віці Гоген вступив до Лоріольського інституту в Парижі, в підготовчу школу морської академії. Але не пройшов за конкурсом і повернувся до Орлеана навчатися останній рік в ліцеї Жанни д'Арк. У грудні 1865 року найнявся в плавання «курсантом» (учнем лоцмана). До 1871 року він майже безперервно перебував у плаванні по всьому світу: в Південній Америці, в Середземному морі, в північних морях. Будучи в Індії, він дізнався про смерть матері 7 липня 1867 року з листа від його сестри Марі.

Мати у своєму заповіті рекомендувала йому «зробити кар'єру, оскільки він абсолютно не здатний викликати до себе прихильність друзів сім'ї та може незабаром стати дуже самотнім». Однак, прибувши до Парижа в 1872 році, він отримав підтримку знайомого йому з дитинства друга матері Гюстава Ароза, біржового ділка, фотографа та колекціонера сучасного живопису. Завдяки його рекомендації Гоген отримав посаду біржового брокера. Він став успішним паризьким бізнесменом і залишався таким ще 11 років. У 1879 році Гоген заробляв 30 франків^{[джерело?]} на рік як фондовий маклер, і стільки ж укладанням угод на артринку. У 1873 році Гоген одружився з молодою датчанкою Метт-Софі Гад, яка бувала в сім'ї Ароза. Невдовзі Гоген став батьком: у 1874 році народився син Еміль, згодом донька Аліна (1877), далі Кловіс (1879), Жан-Рене (1881) та Поль (1883). У наступні десять років становище Гогена в суспільстві зміцнювалося. Його сім'я займала дедалі комфортабельніші квартири, де особлива увага приділялася майстерні художника. Гоген, як і його опікун Ароза, «колекціонував» картини, особливо імпресіоністів, і писав сам. Але в 1882 році Паризький фондовий ринок обвалився, а художній ринок скоротився. Заробіток Гогена різко погіршився, і він зрештою у 26 років вирішив займатися живописом.

Початок кар'єри живописця

Не отримавши художньої академічної освіти, він почав самонавчання, досліджуючи твори улюблених художників, таких як Курбе, Делакруа, Сезан і Деґа. З 1873—1874 років з'явилися його перші пейзажі, один із них виставлено в Салоні 1876 року. Гоген познайомився з художником-імпресіоністом Камілем Піссарро до 1874 року, але їхня дружба почалася з 1878 року. Гогена запросили брати участь у виставках імпресіоністів з початку 1879 року: колекціонери поступово почали сприймати його як вдалого художника. Він провів літо 1879 року в Піссарро в Понтуазі, де писав сади та сільські пейзажі, схожі на пейзажі «метра», як і все те, що він створював аж до 1885 року. Піссарро познайомив Гогена з Едгаром Дега, який надалі підтримував Гогена, купуючи його картини й переконуючи це робити Дюрана-Рюеля, торговця картинами імпресіоністів. Дега став власником 10 полотен Гогена, в тому числі «Прекрасної Анжели», «Жінки з плодом манго», або «Хіна тефатоу».

У 1884 році Гоген з сім'єю переїхав до Копенгагена, де продовжував працювати брокером. Однак з часом він почав присвячувати живопису весь свій час, тому залишив дружину і п'ятьох дітей в Данії й повернувся до Парижа в 1885 році.

Становлення

У 1886—1890 роках Гоген майже весь час проводив в Понт-Авені (Бретань), де спілкувався з групою художників, близьких до символізму. Перший раз художник попрямував туди в 1886 році, бажаючи відпочити від Парижа і трохи заощадити: життя в Понт-Авені було помітно дешевшим. Сім'я Гогена частенько переживала фінансову скруту, і щоб утримувати дружину й п'ятьох дітей, в 1887 р. він поїхав на будівництво Панамського каналу, де написав кілька екзотичних пейзажів.

Острів Мартиніка, куди Гоген поїхав у 1887 році разом з художником Лавалем, з яким познайомився в Бретані, допоміг здійснити у творчості майстра еволюцію, зробивши помітним японський вплив у його роботах.

У 1888 році деякий час жив у Вінсента ван Гога в Арлі та працював з ним. Гостина закінчилася сваркою, причиною став один із перших нападів божевілля у Ван Гога.

На Таїті

Ще з дитинства, проведеного в Перу (на батьківщині матері), Гоген відчував потяг до екзотичних місць і вважав цивілізацію «хворобою». Бажаючи «злитися з природою», в 1891 році він поїхав на Таїті, де проживав у Папеете, і де в 1892 році написав 80 полотен. Після короткочасного (1893—1895 роки) повернення до Франції через хворобу (сифіліс) і відсутність коштів він назавжди від'їхав до Океанії — спочатку на Таїті, а з 1901 року — на острів Хіва-Оа (Маркізькі острови). Там він узяв собі за дружину молоду таїтянку і працював на повну силу: писав пейзажі, оповідання, працював журналістом. На цьому острові він і помер 8 березня 1903 р. Попри хворобу, бідність і депресію, що привела його до спроби самогубства, найкращі свої роботи Гоген написав саме там. Спостереження за реальним життям і побутом народів Океанії сплітаються в них з місцевими міфами. На великих площинних полотнах він створив статичні та контрастні за кольором композиції, глибоко емоційні й водночас декоративні.

Пам'ять

Слава прийшла до художника після смерті, коли в 1906 році в Парижі було виставлено 227 його робіт. Вплив творчості Гогена на мистецтво XX століття є безперечним.

Життя Гогена лягло в основу роману Сомерсета Моема «Місяць і мідяки». У ньому описується простий англійський брокер Чарльз Стрікленд, який залишив сім'ю, роботу і дім, щоб займатися живописом.

На честь Гогена названий кратер на Меркурії.

Про останні роки життя Гогена був знятий фільм «Вовк на порозі» (1986 р.) з Дональдом Сазерлендом у головній ролі. Також знято фільм з Кіфером Сазерлендом — «Знайдений рай» (2003 р.). У 2017 році вийшов біографічний фільм «Дикун» («Гоген. Подорож на Таїті» / Gauguin. Voyage de Tahiti), головну роль у ньому зіграв французький актор Венсан Кассель.

Галерея

Ранні пейзажі

• 
  «Пейзаж взимку», 1879
• 
  «Початок осені», 1877
• 
  «Вожирар. Овочеві лани»
• 
  «Річка Сена неподалік Пон де Гренель», 1875

Пейзажі Бретані

• 
  «Сіножать в Бретані», 1888
• 
  «Бретонські жінки і теля в пейзажі», 1888
• 
  «Пейзаж в Бретані», 1888
• 
  «Пон-Авен, запорошений снігом», 1888

Пізні пейзажі

• 
  «Рюе Карсель, сад взимку», 1883
• 
  «Тополі», 1883
• 
  «Вершник перед будинком Ґоґена», 1902
• 
  «Острів Мартиніка. Пальми»

Малюнки

• 
  «Лазня в Бретані»
• 
  Замальовки на Ноа Ноа, аркуш з альбому
• 
  Замальовки на Ноа Ноа
• 
  Варварська музика

Натюрморти

• 
  «Дерев'яний кухоль і металевий глечик», 1880
• 
  «Натюрморт з шинкою», 1889
• 
  «Натюрморт з яблуками, грушею та фігурним кухликом», 1889
• 
  «Соняшники на кріслі», 1901
• 
  Натюрморт з папугами (1902)

Портрети

• 
  «Жіночий портрет», 1886
• 
  «Портрет Якоба Меєра де Хаана (Нірвана)», 1890
• 
  «Жінка перед натюрмортом роботи Сезанна», 1890, Чикаго
• 
  «Ван Ґоґ за мольбертом», 1888, Музей ван Ґоґа, Амстердам

Полінезія

• 
  «Кавалькада на узбережжі», 1902, приватна збірка, Греція
• 
  «Жінка з тропічним фруктом», Ермітаж, Санкт-Петербург
• 
  «Вайрауматі», 1897, музей д'Орсе
• 
  «О, у тебе ревнощі?», 1892, Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна, Москва
• 
  Жінка з квіткою (1891)
• 
  Дух мертвих не спить (1892)
• 
  Її називали Вайрауматі (1893)
• 
  Звідки ми прийшли? Хто ми? Куди ми йдемо? (1897—1898)
• 
  Більше ніколи (1897)
• 
  Збір плодів (1899)

Інше

• 
  Жінка, яка шиє (1880)
• 
  Видіння після проповіді або Боротьба Якова з ангелом (1888)
• 
  Нічне кафе в Арлі (1888)
• 
  Жовтий Христос (1889)

Посилання

• Ґоґен // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Paul Gauguin Biography and Paintings
• Картини художника

Примітки

1. Тейт — 1897.
   d:Track:Q430682
2. RKDartists
   d:Track:Q17299517
3. Зведений список імен діячів мистецтва — 2021.
   d:Track:Q110250907d:Track:Q2494649
4. https://ihoi.org/app/photopro.sk/ihoi_icono/doclist?psearch=mus%C3%A9e+l%C3%A9on-dierx&x=0&y=0
5. https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/gauguin-paul-1
6. https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/20962
7. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
8. artist list of the National Museum of Sweden — 2016.
   d:Track:Q16323066d:Track:Q22681075

Джерела

• Поль Гоген. — К.: Мистецтво, 1993. — ISBN 5—7715—0602—8
• Georges Wildenstein: Gauguin, I Catalogue. Edition Les Beaux Arts, Paris 1964. (Verzeichnis der Gemälde mit Kürzel «W»)
• Christopher Gray: Sculpture and Ceramics of Paul Gauguin. The Johns Hopkins University Press, Baltimore 1963. (Skulpturen und Keramik, Kürzel «G»)

Мистецтво   Біографії   Франція