Ежен Делакруа

Ежен Делакруа
Ferdinand Victor Eugène Delacroix
Автопортрет
Народження	26 квітня 1798(1798-04-26) Шарантон Сент-Моріс, Перша французька республіка
Смерть	13 серпня 1863(1863-08-13) (65 років)
	Париж, Друга французька імперія (туберкульоз)
Поховання	Grave of Delacroix^d
Національність	француз
Країна	Франція[1][2]
Жанр	історичний живопис[3], пейзаж[3], натюрморт[3] і батальний живопис^d[3]
Навчання	Національна вища школа красних мистецтв, ліцей Людовика Великого і Ліцей Корнель^d
Діяльність	художник, автор щоденника, літограф, фотограф, рисувальник, художник-монументаліст, архітектурний кресляр, pastellist, візуальний митець
Напрямок	романтизм
Роки творчості	1815[3] — 1863[3]
Вчитель	П'єр-Нарсісс Герен
Відомі учні	Joseph Guichard^d, Charles Cournault^d, Étienne-François Haro^d, Pierre Grivolas^d, Maurice Sand^d[4], Gustave Lassalle-Bordes^d і Charles Jean Richardot^d[5]
Член	Академія красних мистецтв Франції і Національне товариство образотворчих мистецтв^d
Твори	A Young Tiger Playing with its Mother^d, Свобода, що веде народ, Babylonian Captivity^d і The Massacre at Chios^d
Батько	Charles-François Delacroix^d
Брати, сестри	Charles-Henri Delacroix^d і Henriette de Verninac^d[6]
Родичі	Henri-François Riesener^d і Léon Riesener^d
Роботи в колекції	Музей Бойманса - ван Бенінгена, галерея Бельведер, Штедель, Міннеаполіський інститут мистецтва, Музей мистецтв Нельсона-Аткінса^d, Оклендська галерея мистецтв^d, Музей Тіссен-Борнемісса, Фінська національна галерея, Музей Ґетті, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Палац витончених мистецтв[7], Колекція Фріка[8], Музей мистецтв Філадельфії, Музей мистецтва Метрополітен[9], Музей витончених мистецтв, Mu.ZEE - Kunstmuseum aan Zee^d, The Mesdag Collection^d, Krannert Art Museum^d, National Museum of Fine Arts of Algiers^d, Художній музей Базеля, Музей Вікторії та Альберта, Bristol City Museum and Art Gallery^d, Library-museum of the Comédie-Française^d, Галерея Уффіці, Museum of the History of France^d, musée de la Cohue^d, Національні галереї Шотландії^d, Centre national des arts plastiques^d, Le Carroi^d, Santa Barbara Museum of Art^d, Художній музей Фогга^[d], Гарвардський художній музей, Музей мистецтв Кімбелла^d, Художній музей Мілвокі, Ліонський музей красних мистецтв, MuMa Museum of modern art André Malraux^d, Нова гліптотека Карлсберга, Художня галерея Олбрайт-Нокс^d, Національна галерея Ірландії, Художній музей Сент-Луїса, Вустерський музей мистецтв, National Museum of Fine Arts of Cuba^d, Pola Museum of Art^d, Tokyo Fuji Art Museum^d, Barber Institute of Fine Arts^d, Mohamed Mahmoud Khalil Museum^d, Портландський мистецький музей, Smith College Museum of Art^d, Художній музей Вірджинії, Henry Art Gallery^d, Музей д'Орсе, Зібрання Воллеса, Національна художня галерея, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Ам Ремерхольц^d, Villa Vauban^d, Музей мистецтв, Державна картинна галерея (Карлсруе), Zambaccian Museum^d, Гамбурзька картинна галерея, St. Gallen museum of art^d, Musée des beaux-arts de La Chaux-de-Fonds^d, Museum of Art and History (collection)^d, Allen Memorial Art Museum^d, Балтиморський музей мистецтв, Yamazaki Mazak Museum of Art^d, Musée de la Cour d'Or^d, Musée des Arts décoratifs^d, musée des Beaux-Arts de Valence^d, Musée de la Vie romantique^d, Patrick and Beatrice Haggerty Museum of Art^d, Руанський музей образотворчого мистецтва, Hiroshima Museum of Art^d, Vanderbilt Museum of Art^d, Карнавале, Ordrupgaard^d, Інститут мистецтв Кларка^d, Musée Léon-Dierx^d, Musée des Beaux-Arts de Caen^d, Музей витончених мистецтв Парижа^d, Department of Paintings of the Louvre^d, Національний музей Ежена Делакруа, Музей Ізабелли Стюарт Гарднер, Музей мистецтв Толедо, Neue Staatsgalerie^d, Музей образотворчих мистецтв (Бордо), Музей образотворчих мистецтв Нансі, Музей Конде, Musée des Beaux-Arts d'Orléans^d, Музей августинців, Художній інститут Чикаго, Рейксмузей, Нантський музей образотворчого мистецтва, Далласький музей мистецтв, Artizon Museum^d, Художній музей Волтерс, Музей Ван Гога, Бруклінський музей, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк), Міська галерея в будинку Ленбаха, Ермітаж, Foundation E.G. Bührle Collection^d, Бременська картинна галерея, Музей Фабра, Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, Державний музей мистецтв, Художня галерея Нового Південного Уельсу, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Музей Соумая^d, Phillips Collection^d, Національний музей західноєвропейського мистецтва, Токіо, Національна галерея Вірменії, Національна галерея, Музей образотворчих мистецтв, Фонд Барнса, Музей образотворчих мистецтв, Національна галерея, Баварські державні колекції картин, Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, Галерея мистецтв Коркоран, Художня галерея Єльського університету, Музей мистецтва Сан-Паулу, Королівські музеї витончених мистецтв[10], Michael C. Carlos Museum^d[11], Смітсонівський музей американського мистецтва[12], Гетеборзький художній музей, Ackland Art Museum^d, Musée d'art et d'histoire de Langres^d, Музей образотворчих мистецтв (Безьє), Hungarian National Gallery^d, Museum of Fine Arts of Reims^d, Musée des Beaux-Arts de Tours^d, Художня галерея Йослин^d, Музей Фіцвільяма, Wadsworth Atheneum Museum of Art^d, Музей Ґренобля^d, House of George Sand^d, Національний музей мистецтва, архітектури і дизайну, Галерея Бівербрук, Детройтський інститут мистецтв, Chrysler Museum of Art^d, Kunsthalle Mannheim^d, Клівлендський музей мистецтв, Rhode Island School of Design Museum^d, University of Michigan Museum of Art^d, Princeton University Art Museum^d, Державна галерея мистецтв (Штутгарт), Стара національна галерея, Von der Heydt Museum^d, Музей Енгра, Музей Вальрафа-Ріхарца, Музей Креллер-Мюллер, Галерея Уффіці^[d], Музей Фолькванг, Музей Сюрмондта — Людвіга, Honolulu Museum of Art^d, Альбертіна, Building of the Winterthur Museum of Art^d, Королівський замок на Вавелі, Версальський палац, Musée des Beaux-Arts d'Arras^d, Jagiellonian University Museum^d, Picker Art Gallery^d, Kunsthaus Zürich^d, Musée de la Chartreuse de Douai^d, Musée des Beaux-Arts d'Angers^d, Print Collection^d[13], Монреальський музей красних мистецтв, Музей мистецтв Фенікса, Музей Нортона Саймона, Musée Grobet-Labadié^d, Museum of Modern Art, Saitama^d, Королівський музей витончених мистецтв[14] і Marunuma Art Park^d
Нагороди
Автограф
Ежен Делакруа у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах
Роботи у  Вікіджерелах

Фердина́н Вікто́р Еже́н Делакруа́ (фр. Ferdinand Victor Eugène Delacroix, 26 квітня 1798, Шарантон Сент-Моріс, Перша французька республіка — 13 серпня 1863, Париж, Друга французька імперія) — французький художник доби романтизму. Малював історичні картини, іноді натюрморти та портрети, займався стінописом.

Походження

Худ. П'єр Прудон. Портрет Талейрана

Офіційно його батько держслужбовець Шарль Делакруа. Багато говорили, що його справжнім батьком був Шарль Талейран. Цинічний і впливовий міністр Талейран й справді мав декілька коханок, не погребувавши й власною племінницею.

Ежен рано залишився без батьків і виживав самотужки. Саме це загартувало його характер і відбилося в поведінці. Ежен — четверта дитина в родині.

Навчання

Класичну освіту Ежен отримав у елітарному Імператорському ліцеї Луї Великого (Луї-ле-Гран). 1814 р. померла його мати і юнака забрала до себе родина його старшої сестри. Серед родичів Делакруа — відомий портретист Анрі Різенер (1762—1828). Ежен багато малював з дитинства, після роздумів сам вирішив стати художником. Першим вчителем був П'єр Нарсіс Герен (1774—1833).

Ще більший вплив на юнака мав музей Лувр, куди (як військові трофеї) Наполеон I почав звозити картини з пограбованих країн. Саме в Луврі Делакруа побачить твори майстрів Італії, Іспанії, Фландрії, Голландії. Потужне враження на нього справив фламандець Рубенс, менше — представники Венеції — Тіціан і Веронезе.

Перші твори

Портрет Фредерика Шопена

Париж мав давню традицію виставок в Луврі — так звані Салони.

У 1822 р. вперше виставив в Салоні свій твір — «Човен Данте» (Лувр, Париж). Темою стала сцена з «Божественної комедії» Данте Аліг'єрі. Під час малювання Ежен прохав читати йому поему. Данте у супроводі давньоримського поета Вергілія мандрує пеклом в уяві. Жах перед мучеництвом грішників і спробував передати молодий митець.

Велике за розміром полотно (2 на 2,5 метри) побачили не тільки через розмір, а й через талант. Особливо допитливі помітили і вплив великого Рубенса, але без використання цитат з картин фламандця.

Перші сюжети картин художнику навіяли літературні твори — Данте, Шекспіра, Байрона. У 1825 р.він відвідав Британію. Велике враження на митця справили картини англійця Джона Констебла, живого на той час. Нечасто в творчому доробку Делакруа з'являлися натюрморти, але вони є («Натюрморт з омаром» 1827, Лувр, Париж).

Спробував Делакруа писати й портрети. Серед перших — «Портрет барона Швитера» (1827, Лондон, Національна галерея), свого приятеля. Худорлявий приятель поданий у повний зріст на тлі парку — нічого зайвого. Делакруа нечасто писатиме портрети, але серед них будуть геніальний Фредерік Шопен (1810—1849) та письменниця Жорж Санд (див. портрет Шопен і Жорж Санд). Серед паризьких знайомих Делакруа і англійський художник — віртуоз Фредерік Лейтон (1830 — 1896), майбутній президент Королівської академії мистецтв в Лондоні.

Захоплювався митець й образом гетьмана Івана Мазепи. Під впливом творів видатних письменників доби романтизму — Вольтера, Байрона, Гюґо, Делакруа малює картину «Покарання Івана Мазепи на коні» (за легендою) (1828).

Свобода веде народ на барикади

1830 у Російській імперії національно-визвольне повстання підняли поляки, що не примирилися з втратою своєї державності. Повстання було жорстоко придушене. З Польщі почалася велика еміграція.

А в Парижі відбулася Липнева революція.

Чимало біди наробила й епідемія холери.

На бурхливі події в Парижі Делакруа відгукнувся картиною «Свобода, що веде народ». В картині дивним чином поєднані фігури міфологічні (алегорія Свободи з прапором Франції) з фігурами брутальної дійсності (Гаврош, мосьє в капелюху болівар, трупи розстріляних). Сенсацією ставали різні картини Делакруа. Його «Свобода» стала відомою на тривалий час, не лише у 1830-ті. Ще дивнішим стала звістка про придбання полотна у Лувр. Це було офіційне визнання митця.

Марокко

Арабську тему в мистецтві Франції неточно і неправильно називають Східною. У Делакруа був марокканський період. Два роки (1831—1832) він подорожував у Марокко, завдяки тому, що його включили до складу офіційної дипломатичної місії Франції. З Марокко художник привіз малюнки, картини побуту народів, зовсім не схожі на звички і побут Франції: «Марокканська родина», «Полювання на левів в Марокко», «Єврейське весілля в Марокко», «Араб біля могили». Все незвично для європейця, все екзотично і цікаво. Але це був світ з минулого, замкнений, патріархальний, ніби загублений в часі. Тут наче не мав ціни плин часу, не поціновувалась стародавня історія, не була чогось варта сучасна освіта. Ніщо не нагадувало Францію з величними соборами готики і романтики, з її бурхливою історією, пошуками нового в науці, мистецтві, політиці. Тому романтично налаштований художник штучно обирає сюжети хоча б з зовнішнім бурхливим рухом («Полювання на левів в Марокко»), або з натяком на якісь події в минулому («Араб біля могили»).

• 
  Марокканець сідлає коня, Ермітаж.
• 
  Марокканець сідлає коня, Будапешт.
• 
  Араб вбиває лева, 1850 р.

Малюнки

• 
  Араб з міста Танжер. Лувр
• 
  Єврейка в Танжері
• 
  Сторінка з марокканськими замальовками, Лувр.

Історичний живопис

• 
  «Страта дожа Маріно Фальєро»
• 
  «Покарання Івана Мазепи на коні» (за легендою)
• 
  Свобода, що веде народ, 1830, Лувр

Делакруа не полишав працювати над картинами на історичні сюжети. Вони стосувалися як історії давньої («Баталія під Таєйбургом» 1837, Версальський палац), так і сучасної («Різанина на грецькому острові Хіос», 1824, Лувр, Париж).

Особливе місце серед історичних картин Делакруа посіло полотно «Захоплення хрестоносцями Костянтинополя» (1841, Лувр). Це давній сюжет в мистецтві Західної Європи. Його розробляли ще в Середньовіччі на мініатюрах в рукописах. Делакруа створить полотно розміром 4 на 5 метрів, котре буде пов'язане з мініатюрами лише сюжетом. Воно цілком самостійне з композицією.

Це було замовлення від влади. Король Франції Луї-Філіп розпочав благоустрій у Версалі і для Зали хрестових походів замовив картину Делакруа. Той поставився до завдання уважно: навіть вивчив мемуари графа де Бодуена, котрий був свідком страшної події четвертого хрестового походу. Деяка театралізація виконання не завадила побачити трагедію пограбованого міста, руйнації, загибелі мешканців. В чомусь картина нагадувала і «Різанину на острові Хіос», але нове полотно позбавлене недоліків картини «Прихильність імператора Траяна до полоненої матері» (1840, Руан, музей мистецтв).

Звертався Делакруа і до трагічних сторінок історії інших країн, серед них «Страта дожа Венеції Маріно Фальєро» (колекція Уоллес).

Творчий спад

Делакруа хворів на сухоти. І працювати над картинами великого розміру ставало все важче. Окрім періодів натхнення прийшли й періоди спадів у настрої та в працездатності.

Він пише невеличкі картини з біблійними та літературними сюжетами («Овідій на засланні в краю скіфів», «Викрадення Ребекки»). Але це не йде в порівняння з драматичними композиціями «Смертю Сарданапала» чи пристрасною «Свободою, що веде народ на барикади».

Особистою драмою життя жінки і матері з легенди стала і картина «Медея готується вбити власних дітей» (Палац витончених мистецтв (Лілль), 1862). На жаль, картина мало відома широкому загалу.

Стінописи

Свою спробу зробити стінописи має і Делакруа. Він робив стінописи в Бурбонському палаці в Парижі та в Залі Миру в ратуші Парижу, але їх не зберегли. Дванадцять років художник присвятив стінописам в церкві Сен Сюльпіс.

Стінопис Делакруа в церкві Сен-Сюльпіс збережений на відміну від попередніх (виконаний у 1855—1861 рр).

Темою стали дві релігійні композиції — «Боротьба Якова з небесним янголом» та «Вигнання грабіжника Геліодора з Єрусалимського храму». Твори цікаві й тим, що створені в техніці енкавстики. Це була остання велика робота Делакруа і його останній прижиттєвий успіх.

У 1851 році його обрали в міську раду міста Париж, а в 1855 році нагородили орденом Почесного легіону.

Делакруа помер 13 серпня 1863 року в Парижі, похований на цвинтарі Пер-Лашез.

Джерела

• Гос. Эрмитаж Западноевропейская живопись, каталог 1, Л. «Аврора», 1976 (рос)
• Жюллиан Ф. «Эжен Делакруа», 996, «Терра» (рос)
• Нац.галерея, Лондон .М. «Изобразительное искусство», 1971 (рос)
• Панорама искусств, 5, М., «Сов художник», 1982 (рос)
• Французская живопись 19 века. От Давида до Фантен-Латура, «Аврора», Л, 1972 (рос)

Див. також

• Франсуа Рюд
• Теодор Жеріко
• Національний музей Ежена Делакруа, Париж
• Еме-Жуль Далу
• 10310 Делакруа — астероїд, названий на честь художника.

Примітки

1. artist list of the National Museum of Sweden — 2016.
   d:Track:Q16323066d:Track:Q22681075
2. LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2012.
   d:Track:Q953058d:Track:Q1798125
3. RKDartists
   d:Track:Q17299517
4. https://wepa.unima.org/en/maurice-sand/
5. https://urresearch.rochester.edu/institutionalPublicationPublicView.action?institutionalItemId=3588
6. Зведений список імен діячів мистецтва — 2021.
   d:Track:Q110250907d:Track:Q2494649
7. http://pba-opacweb.lille.fr/fr/search-notice?type=list&filters%5Bfacets.id%5D%5B%5D=5cc2aee05c0284355b8b4f6a
8. https://collections.frick.org/people/23/eugene-delacroix/objects
9. Музей мистецтва Метрополітен — 1870.
   d:Track:Q160236
10. https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/delacroix-eugene-1
11. https://collections.carlos.emory.edu/people/13233/
12. Smithsonian American Art Museum person/institution ID
    d:Track:Q19186351
13. https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/18509
14. http://kmska.be/collection/work/data/1mxpa9
15. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563

Посилання

• Делакруа // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Картини та біографія [Архівовано 8 липня 2009 у Wayback Machine.]
• Делакруа Ежен. Картини [Архівовано 18 липня 2013 у Wayback Machine.] та біографія [Архівовано 24 листопада 2012 у Wayback Machine.]

Мистецтво   Біографії   Живопис   Франція