PROFILBARU.COM

	Парк
Категорія-епонім	Q113367929?
Категорія для видів з цього об'єкта	d
Категорія краєвидів елемента	d
	Парк у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Парк (значення).

Парк (фр. parc від лат. parricus − «обгорожене місце»)^[1] — спеціальна обмежена природна або штучна територія, виділена переважно з метою рекреації, відпочинку^[1].

В побуті слова «парк» та «сад» далеко не розійшлися. Тому широко використовується словосполучення «садово-паркове мистецтво». Проте сад існує для постачання фруктів, тоді як парк може мати садову ділянку, а може не мати її.

Етимологія

Слово парк є запозиченням із західноєвропейських мов; німецьке Park, французьке parc, англійське park походять від старолатинського parricus («обгороджене місце, парк»), яке зводиться до іберійського *parra («ґрати, решітка, шпалерник для квітів, підпірки для фруктових дерев)»^[2].

Див. також спільні за походженням слова^[2]

Історія парків

Перші парки у світі існували ще в Стародавні часи. Знамениті Висячі Сади Семіраміди можна вважати одним із перших парків. Крім того, достатньо в ранню епоху народилося паркове мистецтво в Китаї.

Одні з найперших парків були створені за наказом перських царів, які відводили великі території під мисливські угіддя, де прокладалися верхові стежки і будувалися притулки для мисливців, пізніше декоративні елементи стали невіддільною частиною цих парків.

Сади як явище прийшли в Європу з Близького Сходу і Азії. Саме там батьківщина абрикос, винограду, аличі, шовковиці, хурми. В Стародавній Греції плодові сади поступово витісняли святі гаї, але з'явилися парки біля значущих для суспільства місцях (сади Академії, де збирались філософи). Греки поширювали у своїх садах скульптури та малі архітектурні об'єкти — колонади, вівтарі для релігійних церемоній. Практика ставити скульптури в садах і парках була підхоплена в Європі в добу Відродження і перейшла далі в сади бароко і класицизму.

Перші відомі плани садів з пальмами та платанами біля басейну походять із Стародавнього Єгипту (збереглися на рельєфах).

Можливо, перші спроби регулярного планування садів теж походять звідти. І через арабів дійшли до арабської Іспанії, де виникла своя культура садівництва (сади Хенераліфе, сади Альгамбри). Після відвоювання земель арабської Іспанії цей тип садів поширився католицькою Іспанією і пішов у середньовічну Європу.

Своє поширення мали сади в католицьких монастирях, а потім при замках феодалів.

У другій половині XVI століття засновано найстаріший парк в Україні — Єзуїтський (тепер парк імені Івана Франка)^[3].

Сади Середньовіччя

Перші парки в Європі з'явилися в добу Середньовіччя. Вони створювалися багатими феодалами для того, щоб виділити певну територію для полювання і залишити її недоторканою для інших феодалів чи простолюду.

Сади доби бароко

Докладніше: Сад бароко

Садово-паркове мистецтво бароко наслідувало багатий досвід майстрів італійського Відродження. Але ця спадковість була творчою, досвід зберігали та розвивали далі. Садівництво Італії приваблювало майстрів з різних країн, а творчий доробок поширився у Франції, Голландії, Англії. Італійські архітектори часто втручалися в планування садів і парків при садибах, а їх твори ставали взірцями стилю (сад у Фраскаті з каскадом вілли Альдобрандіні, арх. Джакомо делла Порта). З'явилися й фахівці, спеціалізовані лише на садово-парковому мистецтві (Андре Ленотр, Олександр Леблон тощо). В різних країнах Європи створюють видатні зразки садів бароко (Во ле Віконт у Франції, Хет Лоо в Голландії, Шенбрунн у Відні тощо).

Замок і парк Суассон^[en], місце народження Євгена Савойського. Гравер Ізраел Сільвестр (Israel Silvestre) прибл. 1650 р.
Парк замку Во-ле-Віконт, Франція, 17 ст.
Парк і палац в місті Трір (Німеччина)
Типовий ландшафт для Дунайського парку-заповідника

Парки Києва

Загальна площа Києва становить 83,4 тис. га, площа зеленої зони — 16,2 тис. га, що становить 19,3% території міста. Крім зелених зон, значну площу столиці займають лісництва і непристосовані для відпочинку місця. Найзеленішим районом Києва є Голосіївський з показником 47,6%, за ним йдуть Оболонський (37,76%) і Дніпровський (31,02%) райони. Найнижчий показник у Святошинському районі - тут тільки 11,65% зелених зон.^[4]

Типологія парків

Пейзажний парк (англійський парк)
Регулярний парк (французький парк, сад бароко)

також:

Громадські парки
Лісопарки
Ботанічні сади і парки
- Дендропарки
Національні парки
Парки розваг
Парки скульптур

Відомі парки та сади

Україна

Італійський парк (Підгірці)
Замковий сад (Жовква)
Сад монастиря капуцинів (Радивилів)
Алупкинський парк
Святоюрський парк (Сад собору святого Юра, Львів)
Сад бароко Вишнівецького замку в межах бастіонів фортеці (відомий за планами 18 ст., перепланований на пейзажний парк)

За кордоном

Версаль, Франція
Центральний парк (Нью-Йорк)
Гайд-парк (Лондон)
Сади Бутчартів, Британська Колумбія
Англійський сад (Мюнхен)
Бельведер (Відень)
Сансусі (Потсдам)
Королівський парк квітів Кекенхоф, Ліссе (Нідерланди)
Тюїльрі, Париж
Парк Гуель, Барселона
Тропічний пальмовий парк, Флорида

Див. також

Примітки

↑ ^а ^б Парк // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ ^а ^б Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3. — С. 295)
↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березня 2010. Процитовано 17 жовтня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑ Дослідження. Чи достатньо в Києві парків. nv.ua. Процитовано 18 листопада 2019.

Джерела

Hans Sarkowicz Die Geschichte der Gärten und Parks. Insel Verlag, Frankfurt, 2001.
Kerstin Walter Geschichte der Gartenkunst. Von der Renaissance bis zum Landschaftsgarten. Verlag DuMont, 2006.
Albert Jost Gartenlust — Lustgarten. Verlag Schnell & Steiner, 2003.
Ehrenfried Kluckert (Hrsg.) Gartenkunst in Europa. Könemann Verlag, 2005.
Erik Orsenna Portrait eines glücklichen Menschen. Der Gärtner von Versailles. DTV, 2004.
Всеобщая история архитектуры, т 2,М, 1963 (рос)
Всеобщая история искусств, т 3,4, М, «Искусство», 1962 (рос)
Горохов В. П. Лунц Л. Б. «Парки мира», М, Стройиздат, 1985 (рос)
Вергунов А. П., Горохов В. А. «Русские сады и парки», М, «Наука», 1988 (рос)
Брунов Н. «Рим. Архитектура эпохи бароко», М, 1937 (рос)
Афмидентова В. В. «История садово-парковых стилей», М, «Архитектура», 2003 (рос)
Каптерева Т.,Быков erm/14 Світлини парків Львова
Park // «Encyclopaedia Britannica» (англ.)

Література

Визначні сади і парки України та їх охорона / Липа О. Л. – К. : Вид-во Київського університету, 1960. – 175 с.
Заповідне паркознавство: Навчальний посібник / С.Ю. Попович, О.М. Корінько, Ю.О. Клименко. – Тернопіль: Богдан, 2011. – 320 с. – ISBN 978-966-10-1402-1
М. О. Медведєва. Парки міжнародні // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.: Знання України, 2004. — Т. 2 — 812 с. - ISBN 966-316-045-4
Паркознавство: навч. посіб. / С.І. Кузнецов, О.М. Багацька; Каб. Мін. України, НУБІП – К.: ЦП „Компринт”, 2011. – 156 с. – ISBN 978-966-306-160-2