Як сам згадує, в той час на нього сильно впливали роботи французького авангарду та притчі Луїса Бунюеля. Переживши роки війни, став відомий як автор фільмів на воєнну тематику. Таким був його дебют «Покоління» (1955) — про польську молодь, яка змушена була різко подорослішати у воєнні роки (фільм поклав початок «польській школі кіно»), а також наступні картини: «Канал» (1957) і «Попіл і діамант» (1958). Обидві роботи були відзначені на Каннському та Венеційському кінофестивалях.[4]
1975 року виступ Анджея Вайди та Кшиштофа Зануссі на Форумі Кінематографістів у Гданську став поштовхом для заснування течії «кіно морального неспокою». Це було відповіддю на обмеження свободи творчості у зображенні суспільно-політичних проблем.
З початку 1990-х рр. був членом Ради з питань культури при президентові Польщі.
Є автором сценаріїв більшості своїх картин.
Окрім кінематографа, з кінця 1950-х років працював у театрі.
Особисте життя
Перебував у четвертому шлюбі з Христиною Захватович, театральним і кіносценографом, дизайнером одягу та акторкою.[5] Від одного з попередніх шлюбів (з відомою кіноакторкою Беатою Тишкевич) має дочку Кароліну, відому кіноакторку.
Дорогі українські друзі, у цю важку хвилину хочемо підтримати вас морально і висловити свою солідарність з вами. Боротьба за гідність, незалежність та мир є найбільшою чеснотою. Жоден з нас не може спокійно спостерігати за тим, що зараз відбувається в Україні. Для кожного з нас останні місяці були часом молитви — молитви за вільну та незалежну Україну. Ми пишаємось вашою витримкою та хочемо ще раз підкреслити — ми з вами!
У 2014 разом з іншими членами членами Європейської кіноакадемії підписав лист на адресу президента Росії, голови Держдуми, директора ФСБ, міністра внутрішніх справ і генерального прокурора Росії, із закликом гарантувати безпеку Олега Сенцова, а також провести об'єктивне і неупереджене розслідування його справи[7].
Відзнаки
Творчість режисера відзначено преміями «Оскар» (2000, за заслуги в кінематографі), «Сезар», «Фелікс», а також низкою інших престижних міжнародних премій в Японії, Італії, Греції.
Кавалер ордена Почесного легіону (2001), офіцер Почесного легіону (1982), командор Ордену Мистецтва та Літератури (всі — Франція), кавалер Великого Хреста Ордена Відродження Польщі (1999), Офіцерського Хреста Ордена Відродження Польщі (1964), Кавалерського Хреста Ордена Відродження Польщі (1964), ордену «Будівників Народної Польщі», ордену Прапора Праці (1975) (всі — Польща), ордену Ранкового Сонця (Японія, 1995), Великого Хреста Заслуги Ордену Заслуги (ФРН, 2001), офіціал Ордену Заслуги Італійської Республіки (2000), кавалер Ордену Дружби (Росія, 2010), орденів Угорщини, Болгарії, Хорватії, Латвії, Естонії.
.jpg)
