Jagdgeschwader 2

2-га винищувальна ескадра «Ріхтгофен» Jagdgeschwader 2 (JG 2) "Richthofen"
Емблема Jagdgeschwader 2
На службі	1 травня 1939 — 8 травня 1945
Країна	Третій Рейх
Належність	Вермахт
Вид	Люфтваффе
Тип	винищувальна авіація
Роль	завоювання панування в повітрі
Чисельність	ескадра
Гарнізон/Штаб	Дальгов-Деберіц, Бранденбург
Прізвиська	«Ескадра Ріхтгофена» (нім. Richthofengeschwader)
Оборонець	Манфред фон Ріхтгофен
Війни/битви	Друга світова війна Східний фронт Польська кампанія Західний фронт Французька кампанія Битва за Британію Стратегічна повітряна оборона Рейху Операція «Оверлорд» Арденнська операція Операція «Боденплатте» Центрально-Європейська операція Середземномор'я Північно-Африканська кампанія
Нагороди	5 згадувань у Вермахтберіхт
Командування
Визначні командувачі	оберст-лейтенант Вальтер Езау майор Егон Майер
Знаки розрізнення
Знак розрізнення	Нарукавна нашивка 2-ї ескадри
Авіація
Винищувачі	Ar 68 Bf 109E/F Fw190A
Медіафайли на Вікісховищі

2-га винищувальна ескадра «Ріхтгофен» (нім. Jagdgeschwader 2 (JG 2) "Richthofen") або винищувальна ескадра «Фрейхерр фон Ріхтгофен» № 2 (нім. Jagdgeschwader "Freiherr von Richthofen Nr. 2") — винищувальна ескадра Люфтваффе за часів Другої світової війни. Отримала свою назву на честь найславетнішого пілота Першої світової війни Манфреда фон Ріхтгофена.

Історія

2-га винищувальна ескадра веде свою історію від розгортання 1 травня 1939 року в Деберіці окремої авіаційної ескадри з ім'ям фон Ріхтгофена на основі підрозділів 131-ї винищувальної ескадри, де одним з перших командирів був майор Роберт Ріттер фон Грейм. З початком Другої світової війни винищувальна ескадра дислокувалася на аеродромах Берліну і виконувала завдання із захисту повітряного простору Третього Рейху.

Райони бойових дій та дислокації 2-ї ескадри

• Німеччина (травень — вересень 1939)
• Польща (вересень 1939)
• Німеччина (вересень 1939 — травень 1940)
• Бельгія, Франція (травень 1940 — вересень 1944)
• Велика Британія, Франція, Італія, Північна Африка (липень — жовтень 1940)
• Німеччина, Франція (вересень 1944 — травень 1945)

Bf 109E-3, III./JG 2, Франція, 1940

Bf 109E-4, Werksnr. 5344, I./JG 2, Гельмут Вік, Франція, 1940

Fw190 A-3, III./JG 2, Ганс Ган, Франція, 1942

Fw190 A-4 зі складу II./JG 2, Адольфа Дікфельда, Туніс, 1943

Fw190 A-4, I./JG 2, Олт Ганнінг, весна 1943

Основні райони базування штабу 2-ї винищувальної ескадри^[1]

Час	Місто	Основний літак
1 травня — 25 серпня 1939	Деберіц	Bf 109E
25 серпня — 2 вересня 1939	Фюрстенвальде
2 вересня — 2 листопада 1939	Деберіц
2 листопада 1939 — 10 травня 1940	Франкфурт-Ребсток
10 — 14 травня 1940	Венгерог
14 — 17 травня 1940	Бастонь
18 травня — 2 червня 1940	Сіньї-ле-Петі
2 — 12 червня 1940	Куврон-ет-Оманкур
12 — 16 червня 1940	Ульші-ле-Шато
16 — 22 червня 1940	Мариньї
22 — 27 червня 1940	Евре
27 червня — 28 серпня 1940	Бомон-ле-Роже
28 серпня — 25 вересня 1940	Мардик
25 вересня 1940 — 29 червня 1941	Бомон-ле-Роже	Bf 109E/F
29 червня — 21 грудня 1941	Сен-Поль-Брія	Bf 109F
21 грудня 1941 — 8 лютого 1942	Брест-Гіпава
8 — 11 лютого 1942	Кан
11 — 14 лютого 1942	Кале-Марк
14 лютого — 11 квітня 1942	Брест-Гіпава
11 квітня — 9 листопада 1942	Бомон-ле-Роже	Bf 109F/Fw190A
9 — 22 листопада 1942	Марсель-Мариньян	Fw190A
22 листопада 1942 — 27 листопада 1943	Бомон-ле-Роже
27 листопада 1943 — 15 травня 1944	Кормей-ан-Вексен
15 травня — серпень 1944	Крей
серпень — 4 вересня 1944	Сінт-Трейден
4 — 14 вересня 1944	Мерцгаузен
14 — 25 вересня 1944	Вісбаден-Ербенгайм
25 вересня 1944 — березень 1945	Нідда

Командування

Командири

• оберст Герд фон Массов (1 травня 1939 — 31 березня 1940);
• оберстлейтенант Гаррі фон Бюлов-Боткамп (1 квітня — 3 вересня 1940);
• майор Вольфганг Шелльманн (3 вересня — 19 жовтня 1940);
• майор Гельмут Вік (20 жовтня — 28 листопада 1940);
• гауптман Карл-Гайнц Грайсерт (28 листопада 1940 — 16 лютого 1941), ТВО;
• майор Вільгельм Бальтазар (16 лютого — 3 липня 1941)^[2];
• оберст-лейтенант Вальтер Езау (липень 1941 — 1 липня 1943);
• майор Егон Маєр (1 липня 1943 — 2 березня 1944);
• майор Курт Уббен (2 березня — 27 квітня 1944);
• оберст-лейтенант Курт Бюліген 28 квітня 1944 — 8 травня 1945).

Бойовий склад 2-ї винищувальної ескадри

• штаб (Stab/JG2)^[3]
• I-ша група (I./JG2)^[3]
• II-га група (II./JG2)^[4]
• III-тя група (III./JG2)^[5]
• IV-та група (IV.(N)/JG2)^[6]
• навчально-бойова ескадрилья (Ergänzungsgruppe або Erg.Gr.JG2)^[7]
• 10-та окрема ескадрилья (10.(Jabo)/JG2)^[8]
• 11-та окрема ескадрилья (11.(Höh.)/JG2)^[9]
• 12-та окрема ескадрилья (12./JG2)/JG2)^[10]

Див. також

• Список асів Люфтваффе Другої світової війни
• Список асів-пілотів Другої світової війни
• Бомбардувальне командування ВПС Великої Британії
• Операція «Дабл Страйк»
• Jagdgeschwader 52
• Дітріх Храбак

Посилання

• Jagdgeschwader 2 "Richthofen". на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 14 грудня 2014. Процитовано 5 грудня 2014.(нім.)
• Jagdgeschwader 2 «Richthofen» [Архівовано 8 грудня 2014 у Wayback Machine.](нім.)
• Jagdgeschwader 2 "Richthofen". на ww2.dk. Архів оригіналу за 29 квітня 2012. Процитовано 5 грудня 2014.(англ.)
• JAGDGESCHWADER 2 RICHTHOFEN. на axishistory.com. Архів оригіналу за 14 грудня 2014. Процитовано 5 грудня 2014.(англ.)
• Истребительная эскадра JG2 "Рихтхофен" (Jagdgeschwader 2 "Richthofen"). на allaces.ru. Архів оригіналу за 26 травня 2012. Процитовано 5 грудня 2014.(рос.)
• Jagdgeschwader 2 [Архівовано 7 грудня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
• Jagdgeschwader 2 [Архівовано 9 грудня 2014 у Wayback Machine.](фр.)

Література

• Holger Nauroth. Jagdgeschwader 2 “Richthofen”:: A Photographic History. — Schiffer Publishing, Ltd, 2014. — 352 с. — ISBN 9780764320941. (англ.)(пол.)
• Weal, John. Jagdgeschwader 2 «Richthofen». Oxford: Osprey, 2000. ISBN 1-841-76046-3
• Krzysztof Janowicz: JG 2 «Richthofen» 1942—1943. Oficyna Wydawnicza Kagero, Lublin 2002, ISBN 83-89088-04-5.
• Eric Mombeek, J-L Roba, C. Goss, Am Himmel Frankreichs — Die Geschichte des JG 2 «Richthofen» — Band 1 : 1934—1940 — ISBN 978-2-930546-10-0

Примітки

1. Jagdgeschwader 2 «Richthofen». Архів оригіналу за 29 квітня 2012. Процитовано 5 грудня 2014.
2. 3 липня 1941 загинув у бою з британськими винищувачами поблизу Сент-Омер. Військове звання майора присвоєне посмертно
3. з 1 травня 1939
4. з 15 грудня 1939
5. з 16 березня 1940
6. з 3 лютого 1940
7. з жовтня 1940
8. з 10 березня 1942
9. з 8 серпня 1942
10. з 1 січня 1943