PROFILBARU.COM

**9-та зенітна дивізія (Третій Рейх)**
9. FlaK-Division
9-та зенітна дивізія (Третій Рейх); 9. FlaK-Division
На службі	10 липня 1940 — 4 травня 1945
Країна	Третій Рейх
Належність	Вермахт
Вид	Люфтваффе
Роль	Війська протиповітряної оборони
Чисельність	зенітна дивізія
У складі	Див. Командування
Гарнізон/Штаб	Ам'єн
Війни/битви	Друга світова війна; Західний фронт Стратегічна повітряна оборона Рейху; Східний фронт Друга харківська битва; Операція «Блау»; Сталінградська битва;
Командування
Визначні; командувачі	Гергард Гоффманн; Отто Вільгельм фон Ренц; Вольфганг Пікерт

9-та зенітна дивізія (Третій Рейх) (нім. 9. FlaK-Division) — зенітна дивізія Вермахту, що діяла протягом Другої світової війни у складі Повітряних сил Третього Рейху.

Історія

9-та зенітна дивізія веде свою історію від створеного 10 липня 1940 року в Ам'єні 9-го командування протиповітряної оборони у підпорядкуванні повітряного округу «Бельгія та Північна Франція». Він відповідав за протиповітряну оборону на півночі Франції та Бельгії та керував розташованими тут зенітними підрозділами. 19 червня 1941 року командування було переведено в зону командування Гау Західна Франція, штаб знаходився в Рамбує на південний захід від Парижа. Через кілька тижнів командний пункт було переведено в замок Борегар поблизу Парижа. 1 вересня 1941 року командування перейменоване на 9-у зенітну дивізію.

29 січня 1942 року дивізія передала свою зону відповідальності штабу 13-ої зенітної дивізії і передислокувалася на південний напрямок Східного фронту. 22 січня 1942 дивізія взяла на себе керівництво частинами ППО групи армій «Південь». Командний пункт дивізії був у Полтаві. Після того як у цьому районі були розгорнуті ще три штаби зенітних дивізій для підготовки літнього наступу німців на Сталінград і Кавказ, 9-ій зенітній дивізії було доручено взаємодіяти з 2-ю і 6-ю арміями, а командний пункт перекинуто до Харкова. З 26 червня 1941 року дивізія діяла у взаємодії з 6-ю армією, а з 11 липня 1942 року — з 4-ю танковою армією. З 27 липня 1942 року дивізія знову продовжила взаємодіяти з 6-ю армією. З цією армією дивізія брала участь у наступі на Сталінград. Підрозділи дивізії застосовувалися на північній позиції під Сталінградом і відзначилися там у боротьбі з авіацією і танками. Після того, як 6-та армія була оточена під Сталінградом, в «мішку» опинилися 12 важких і 13 легких зенітних батарей дивізії. З оточення вийшли 5 важких і 3 легкі батареї. Штаб дивізії тепер також взяв на себе керівництво румунськими протиповітряними частинами, що потрапили в пастку під Сталінградом. У ході боїв дивізію було остаточно знищено в Сталінградському котлі.

7 лютого 1943 року штаб 9-ї зенітної дивізії був сформований вдруге в Криму на основі старого складу дивізії, які вийшли з оточення. З 8 квітня 1943 року нова 9-та зенітна дивізія дислокувалася в Криму та на Кубанському плацдармі. Внаслідок значних втрат під час боїв у Криму, після евакуації з півострову дивізія перестала діяти. Тому дивізію спочатку перекинули до Румунії 15 травня 1944 року для відновлення, а потім до Бреслау 2 червня 1944 року.

2 вересня 1944 року дивізію перекинули на Західний фронт. Вела бойові дії в районі Мец-Діденхофена, командний пункт дивізії підійшов до Больхена на південний схід від Саарбрюкена, 22 листопада до Саарбрюкена. 7 грудня 1944 штаб був переведений до Нойнкірхена, а 20 грудня до Кайзерслаутерна. Далі відбулися переміщення в Саарланд і Пфальц і подальший відступ на схід. На початку квітня 1945 р. штаб перебував у Штутгарті, а 3 квітня 1945 р. його перевели в район Геппінгена. До кінця війни штаб досяг району на південь від Розенгайма в Баварії. Тут штаб дивізії здався у полон.

Райони бойових дій

Північна Франція (липень 1940 — січень 1942);
Південний фланг Східного фронту (Сталінград, Крим) (січень 1942 — травень 1944);
Румунія (травень — червень 1944);
Німеччина (червень 1944 — травень 1945).

Командування

Командири

генерал-майор Гергард Гоффманн (нім. Gerhard Hoffmann) (10 липня 1940 — 17 березня 1941);
генерал-майор Отто Вільгельм фон Ренц (нім. Otto-Wilhelm von Renz) (17 березня 1941 — 25 червня 1942);
генерал-майор Вольфганг Пікерт (Wolfgang Pickert) (25 червня 1942 — січень 1943);
оберст Вільгельм Вольфф (нім. Wilhelm Wolff) (січень 1943);
оберстлейтенант Ріхард Гайцманн (нім. Richard Haizmann) (січень 1943);
генерал-майор Вольфганг Пікерт (лютий 1943 — 18 травня 1944);
оберст Вільгельм ван Кольвійк (нім. Wilhelm van Koolwijk) (18 травня — 23 червня 1944);
генерал-лейтенант Адольф Пірманн (нім. Adolf Pirmann) (23 червня 1944 — 4 травня 1945).

Підпорядкованість

Час	Корпус	Командування/Флот	Штаб
1940
10 липня		Люфтгау «Бельгія-Північна Франція»	Північна Франція
1941
1 січня		Люфтгау «Бельгія-Північна Франція»	Північна Франція
19 червня		Люфтгау «Західна Франція»	Північно-західна Франція/Нормандія
1942
1 січня		Люфтгау «Західна Франція»	Північно-західна Франція/Нормандія
29 січня		4-й повітряний флот	передислокація
22 лютого		4-й повітряний флот	Східний фронт
грудень		6 А	Сталінград
1943
січень		6 А	Сталінград
Друге формування
1943
7 лютого	формування	4-й повітряний флот	Кубань/Крим
1944
1 січня		4-й повітряний флот	Кубань/Крим
15 травня		4-й повітряний флот	Румунія
2 червня		Люфтгау VIII	Бреслау
2 вересня		Повітряний флот «Рейх»	Мец-Діденхофен
12 вересня	IV корпус ППО	Командування Люфтваффе «Захід»	Західний фронт
1945
1 січня		Командування Люфтваффе «Захід»	Південна Німеччина

Див. також

Примітки

Виноски

Джерела

Посилання

Luftverteidigungskommando 9/ 9. Flak-Division. на lexikon-der-wehrmacht.de. (нім.)
9. Flak-Division. на ww2.dk. (англ.)
9. Flak-Division. на axishistory.com. (англ.)

Література

Karl-Heinz Hummel: Die deutsche Flakartillerie 1935—1945. Ihre Großverbände und Regimenter. VDM, Zweibrücken 2010, ISBN 978-3-86619-048-1, S. 57, 58.(нім.)
Horst-Adalbert Koch, Heinz Schindler, Georg Tessin: FLAK. Die Geschichte der Deutschen Flakartillerie und der Einsatz der Luftwaffenhelfer. Podzun Verlag, 2. Auflage, Bad Nauheim 1965, S. 449.

Нацистська Німеччина Друга світова війна Війна