293-тя піхотна дивізія (Третій Рейх) (нім.293. Infanterie-Division) — піхотна дивізія Вермахту часів Другої світової війни. Дивізія 8-ї хвилі мобілізації Сухопутних військ Третього Рейху сформована у лютому 1940 року. Брала участь у Бельгійській та Французькій кампаніях. З початком німецького вторгнення до СРСР билася на Східному фронтові у складі групи армій «Центр». Билася в Білорусі, під Москвою, на Курській дузі, в Східній Україні. Наприкінці жовтня 1943 року через високі втрати у живій силі та техніці дивізію розформовували, її залишки включили до корпусної групи «A».
Історія
293-тя піхотна дивізія сформована 8 лютого1940 в Берліні з особового складу III-го військового округу під час 8-ї хвилі мобілізації Вермахту. Формування 293-ї піхотної дивізії розпочалося за рахунок підрозділів з 3 піхотних полків 1-ї хвилі, двох батальйонів 2-ї хвилі та батальйону 4-ї хвилі мобілізації Сухопутних військ (II./IR 29; II./IR 68; II./IR 35; — II./IR 169; II./IR 178; — II./IR 466 та штабу IR 119). Артилерія укомплектовувалася також за рахунок передачі до складу дивізії артилерійських підрозділів з інших дивізій (III./AR 3; III./AR 23; III.AR 25; III./AR 257). Підготовка та бойове злагодження підрозділів дивізії проводилося до травня 1940 року на полігонах у східній частині Бранденбургу.
10 травня1940 року 293-тя дивізія, як резерв ОКГ, зосередилася на західних кордонах Рейху у ході підготовки до вторгнення до Бельгії.
З 18 до 21 травня дивізія не брала участі в активних бойових діях, а просувалася чотирма колонами за основним ударним угрупованням німецьких військ через бельгійські Ойпен, Вербомон, Жедін, регіон Фаменне до французького кордону. 22 травня під час спроби атакувати обложений бельгійський фортТанкремонЛьєзького фортифікаційного комплексу дивізія зазнала перших втрат. У бою загинуло 16 німецьких солдатів та 55 отримали поранення.
Після першого бою 293-тя дивізія введена у бойові порядки німецької армії й наступала у складі VI-ого армійського корпусу у Північній Франції, вела бої біля Бур-Фідель, Лан, Ретель.
О 5:00 годин 9 червня1940 року, після півгодинної артилерійської підготовки війська 2-ї польової арміїгенерала кавалеріїМ.фон Вейхса по всьому фронтові перейшли в наступ. 510-й і 512-й полки дивізії на човнах подолали річку Ена і вступили в бій з французькими військами на південному березі річки. Попри впертому опору з боку сильно укріплених позицій на протилежному березі, ціною важких власних втрат, ключові опорні пункти на південному березі Ени до вечора 9 червня були в руках німців. Але, за перший день наступу в операції «Рот», 512-й полк втратив загиблими та пораненими майже 50 % особового складу частини.
Наступного дня, німецькі війська продовжили наступальні дії. Дивізія билася біля Жоншері-сюр-Вель, у сутичках з французькою армією знову ж зазнала серйозних втрат, але продовжувала просуватися вперед, долаючи розрізнений опір окремих підрозділів противника. У другій половині дня 12 червня війська дивізії вийшли на рубіж шосе Реймс-Еперне. Після короткого відпочинку та відновлення боєздатності, 14 числа дивізія продовжила рух вперед.
293-тя піхотна дивізія форсованим маршем переслідувала формування французів, що безладно тикали на південь, річку Марну з'єднання перейшло в Марей-сюр-І й не гаючи часу продовжило рух на південь Франції. Практично не ув'язуючись у бої, 19 червня дивізія вийшла до Осера, звідки змінила напрямок руху на район південніше Орлеана. 5 липня підрозділи дивізії завантажуються залізницею на вокзалі у Ла-Ферте-Сент-Обен і перекидається залізничним транспортом до Бретані, де їй визначений рубіж берегової оборони в секторі Кот-д'Армор.
На початок німецького вторгнення до Радянського Союзу, 293-тя піхотна дивізія перебувала у резерві групи армій «Центр» в Седльце. Тільки 26 червня дивізія отримала наказ на введення у бій і перше завдання, очистити від розрізнених та дезорганізованих радянських військ західну частину Білорусі в районі Августовської пущі. В процесі зачищення окупованої території німецькі солдати перевіряли оборонні позиції радянських військ 4-ї та 10-ї армійЗахідного фронту, а також недобудовані укріплення лінії Молотова.
Надалі дивізія продовжувала наступ по території Білорусі, билася в районах Пінська, з великими труднощами проривалася крізь Прип'ятські болота, долаючи опор Червоної армії та природні перешкоди. Нарешті 1 серпня 1941 року піхотна частина вийшла на рубіж річки Птич. За наказом командира XXXV-го командування особливого призначення підрозділи з'єднання подолали водну перешкоду та з боями в селищах Ломовичи (14 серпня) та Озаричі (18 серпня), продовжили просування на схід.
У другої половині серпня німецька піхотна дивізія вела бої проти радянських військ за населені пункти Козловичи, Дудичи, Шалипи. 23 серпня передові підрозділи дивізії захопили важливий залізничний вузол Калинковичі, на якому знаходились готові до евакуації ешелони з радянським майном та матеріальними запасами. За час ведення боїв та здійснення маршу через Прип'ятські болота на півдні Білорусі дивізія втратила 1 718 солдатів та офіцерів.
28 серпня1941 року перші підрозділи 293-ї дивізії форсували Дніпро поблизу Бронного й продовжуючи наступ на Терюха, вийшли на адміністративні кордони Смоленської області. Наприкінці серпня німці подолали річку Уса, й незабаром опанували смоленські Добрянку і 1 вересня районний центр Хіславичі.
Битва під Києвом, яка тривала до кінця вересня, хоча і принесла для німецьких військ на сході величезний успіх, дала радянському командуванню час для підготовки Москви до оборони і перекидання з Сибіру в Центральну Росію великої кількості військ.
25 вересня1941 року з'єднанню віддали наказ на здійснення 260-км маршу до Новгород-Сіверського й далі до лінії фронту на центральному напрямку німецько-радянської війни; дивізію терміново перекидали до складу ударного угруповання групи армій генерал-фельдмаршала Ф.фон Бока, що готувалася до рішучого штурму Москви. За вересень дивізія мала втрати 825 військових, серед яких 37 офіцерів.
За станом на початок жовтня 293-тя дивізія практично без перерв з боями пройшла 2 700 км територією ворога. Бойові можливості різко впали, більшість техніки була втрачена у попередніх боях, у підрозділах був значний некомплект особового складу, маршеве поповнення, що надходило до частин не могло покрити нестачу в живій силі та техніці.
З початком операції «Тайфун», формування діяло у складі 2-ї танкової групи на напрямку удару Вермахту. Билася у Брянській операції, брало участь в оточенні радянських військ у Брянському котлі. Битва на оточення під Брянськом та Вязьмою тривала десять діб. 45-та, 95-та, 134-та піхотні дивізії разом з 16-ю і 25-ю моторизованими дивізіями замкнули міцне кільце навколо радянської 13-ї армії між Севськом і Дмитрієвим. 262-га, 293-тя, 296-та піхотні, 10-та моторизована, 1-ша кавалерійська і 17-та танкова дивізії все сильніше стискали радянську 3-тю армію на захід Кром. Після повного розгрому оточених об'єднань Червоної армії, з 22 жовтня дивізію на нетривалий час вивели до резерву на відпочинок та доукомплектування. На той час у наслідок боїв некомплект становив 3 000 чоловік (піхотний полк), у піхотних ротах лишилася тільки 1/3 від штатної чисельності військ, транспортних засобів втрачено 60 %. Після двох днів відпочинку 293-тя піхотна дивізія продовжувала свій наступ на північний схід.
12 листопада війська дивізії зайняли Новосіль і закріпилися на досягнутому рубежі. У зведеній відомості по особовому складу від 12 грудня 1941 загальні втрати 293-ї піхотної дивізії в період з 22 червня до 30 листопада 1941 зафіксували військові втрати 2 420 солдатів та фельдфебелів, а також 115 офіцерів.
Попри складну ситуацію із зимовим спорядженням та колосальні втрати у живій силі та техніці, командування групи армій «Центр» продовжувало гнати свої війська вперед. 5 грудня німецька дивізія отримала наказ наступати на Єфремов, однак через сильне похолодання до −35 C° була не спроможна виконати завдання. Втрати тільки 512-го піхотного полку за один день становили: 12 загиблих, 57 поранених, 103 обморожених, які потребували ампутації, 215 обморожених-хворих, які не могли більше залишатися в строю, й поранених).
У наслідок масштабного радянського наступу під Москвою, у тому числі на Тульському напрямку, німецькі війська зазнали нищівного розгрому і в безладі відступали на захід. 293-тя дивізія переходить до ведення оборонних та ар'єргардних боїв під Мценськом, Орлом, Болховим.
У липні 1943 з початком стратегічного контрнаступу радянських військ на орловському напрямку за планом операції «Кутузов» 293-тя дивізія билася проти Червоної армії в Болховсько-Орловській операції, поступово відступаючи на захід. У серпні 1943 року включена до складу Тактичної групи генерала Прауна, яка билася з противником на Брянському напрямку.
Після цих боїв, в період з 24 по 30 серпня1943 року дивізію залізницею терміново перекидають на напрямок Харків-Полтава до складу групи армій «Південь». Восени дивізія вела бойові дії спочатку у LII-му армійському, а згодом у LVII танковому корпусах у Східній Україні, поблизу Кременчука, Дніпропетровська. Наприкінці жовтня 293-ю піхотну дивізію зосереджують у Новоархангельську, де через тиждень через високі втрати у живій силі та техніці вона розформовується. Із залишків формування утворюють 293-ю тактичну групу, яка організаційно включена до корпусної групи «A».
Georg Tessin: Verbände und Truppen der deutschen Wehrmacht und Waffen-SS im Zweiten Weltkrieg 1939—1945. Band 8: Die Landstreitkräfte 201—280. 2. Auflage. Biblio-Verlag, Bissendorf 1979, ISBN 3-7648-1174-9.
Burkhard Müller-Hillebrand: Das Heer 1933—1945. Entwicklung des organisatorischen Aufbaues. Vol.III: Der Zweifrontenkrieg. Das Heer vom Beginn des Feldzuges gegen die Sowjetunion bis zum Kriegsende. Mittler: Frankfurt am Main 1969, p. 286.
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
