У липні 1940 року з'єднання повернули до пунктів постійного базування, де після реорганізації дивізію тимчасово розпустили. З лютого 1941 року підрозділи 246-ї піхотної дивізії знову увійшли до строю й зосереджені у центральній Франції в районах міст Тур, Шательро, Рюффек-ле-Шато і Шинон. На території окупованої країни німецьке з'єднання виконувало завдання з охорони тилу, важливих об'єктів, залізничних та шосейних шляхів, підготовки резервів для кадрових військ.
Операція «Зейдліц» розпочалась 2 липня 1942 року. 246-та піхотна дивізія наступала разом з 2-ю танковою дивізією наступала з району Білого на схід під командуванням генерала Есебека. На всіх напрямках наступу частини Вермахту зустріли активну протидію червоноармійців, а на деяких ділянках німецькі атаки навіть було відбито. Загалом станом на 3 липня хід операції характеризувався командуванням Вермахту як «доволі повільний»[1], а успіхи — «поодинокими».[2]
Але, потім у бій вступили головні сили 46-го танкового корпусу, 86-ї і 328-ї піхотних та 20-ї танкової дивізії, які завдавали потужного удару по радянських військах зі сходу на захід. 5 липня1942 року німці опанували Пушкарі й замкнули кільце навколо угруповання Червоної армії. В оточення потрапили всі частини й з'єднання 39-ї армії і 11-го кавалерійського корпусу, а також з'єднання 41-ї (17-та гвардійська стрілецька, 135-та стрілецька дивізії, 21-ша танкова бригада) і 22-ї (355-та, частини 380-ї і 185-ї стрілецьких дивізій) радянських армій. Спроби радянських військ силами 12 танків на північ від Білого і 20 — на захід від Старух відновити прохід закінчилися невдачею.
9 липня оточені радянські війська здійснили кілька спроб вирватися з оточення в районі селища Нестерове, проте частини Вермахту змусили їх відступити в ліси. Без продовольства, медикаментів та боєприпасів, втративши радіозв'язок з командуванням Калінінського фронту, оточена радянська армія поступово втрачала боєздатність. 11 липня була здійснена чергова організована спроба прорвати німецьке кільце, але вона завершилась безрезультатно. Після цього війська Вермахту розпочали зачистку котлів. 12 липня1942 року командування 9-ї армії доповіло штабу групи армій «Центр» про успішне завершення операції «Зейдліц».
Дивізія, разом з 52-ю та 86-ю піхотними дивізіями стялася поблизу Білого на оборонних рубежах більше півроку. 25 листопада1942 радянські війська маршалаГ.Жукова розпочали широкомасштабний наступ за планом операції «Марс». Одним з напрямків головних ударів були німецькі позиції поблизу Білого. За підтримки танків війська 41-ї армії вклинилися в бойові порядки дивізії генерал-лейтенантаМ. Сірі між Сімоновка-Демаші на глибину 20 км й здійснили спробу прорватися далі вглиб оборони Вермахту. Протягом трьох днів німецькі підрозділи дивізії утримували свої рубежі, не допускаючи подальшого просування військ противника. Незабаром генерал В.Модель кинув у бій свої танкові резерви, які контрударом знищили формування Червоної армії, що вирвалися вперед та стабілізував фронт на цій ділянці. 246-та дивізія зачистила залишки розгромлених військ противника й вийшла на попередні позиції, які утримувала до кінця березня 1943 року.
Georg Tessin: Verbände und Truppen der deutschen Wehrmacht und Waffen-SS im Zweiten Weltkrieg 1939—1945. Band 8: Die Landstreitkräfte 201—280. 2. Auflage. Biblio-Verlag, Bissendorf 1979, ISBN 3-7648-1174-9.
Burkhard Müller-Hillebrand: Das Heer 1933—1945. Entwicklung des organisatorischen Aufbaues. Vol.III: Der Zweifrontenkrieg. Das Heer vom Beginn des Feldzuges gegen die Sowjetunion bis zum Kriegsende. Mittler: Frankfurt am Main 1969, p. 286.