У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Шуї.
Шуї (араб.شوعي, shu'i), також відоме як шуві (shuw'i) чи шуве (shuve) — традиційне арабське вітрильне дау невеликих розмірів з низько нахиленим ахтерштевнем і характерними «крилами» над високо піднятою похилою кормою. Сьогодні шуї є найбільш поширеним видом дау в Перській затоці та Омані. Використовуються як рибальські судна, а також для перевезення пасажирів та невеликих вантажів[1][2][3].
Опис
Профіль шуї добре впізнаваний завдяки їх низько нахиленому довгому форштевню, з подвійним вигином на зазвичай розфарбованому кінці і піднятій похилій пласкій транцевій кормі, прикрашеній по боках характерними «крилами»[4]. Середня довжина корпусу шуї складає від 7 до 15 метрів[5]. Шуї, як багала або ганджа відноситься до типів дау з «європеїзованою» пласкою транцевою кормою і історично мало одну, або зрідка — дві щогли з чотирикутними косими «арабськими» вітрилами у формі неправильної трапеції. Пласка корма шуї чудово підходить для розміщення на ній підвісних чи вбудованих двигунів і сьогодні значна кількість шуї Перської затоки моторизовані і використовують вітрила лише як допоміжний засіб до двигуна, або й взагалі позбавлені щогл і вітрил.
На кормі шуї з дерев'яних брусів зазвичай встановлюється легкий каркас, на якому робиться навіс для захисту від сонця, а на рибальських шуї зберігаються сітки. На пасажирських і туристичних шуї цей каркас перетворюють у велику платформу для перевезення людей. Іноді таку платформу роблять двоповерховою і вона далеко і непропорційно видається за корму судна.
Якщо на будівництво великих дау, таких як ганджа або бум, йшло до 10 місяців, будівництво шуї могло бути здійснено за строк 3-4 місяці[4][6]. Історично, як усі дау, шуї відносились до «зшитих суден» і будувались за традиційною арабською технологією «спочатку корпус» за допомогою зв'язування або «зшиття» дерев'яних елементів судна мотузками з койру, без застосування металевих цвяхів. Хоча сучасні шуї продовжують будуватись за технологією «спочатку корпус», при їх будівництві використовують сучасні технології те металеві цвяхи, а човни з корпусом, зшитим мотузками, сьогодні майже не зустрічаються.
Поширення і використання
Шуї є традиційними човнами для країн, розташованих на узбережжі Перської і Оманської заток, таких як Катар, Бахрейн, Кувейт, Оман і ОАЕ, моряки цих регіонів називають шуї «сестрою самбука»[4] . Історично вони використовувались для рибальства і вилову перлів поряд з іншими дау малих і середніх розмірів, таких як джалібот, самбук і батиль. Після винайдення і розповсюдження в 1910-х роках в Японії штучного способу вирощування перлин в промислових масштабах, а також відкриття в 1930-х роках в Перській затоці великих покладів нафти, перловий і риболовний бізнес в регіоні почав швидко втрачати свою актуальність, що призвело до зникнення традиційних дау і занепаду традицій їх будівництва. Проте, якщо великі і середні традиційні торгові, транспортні та риболовні дау, такі як бум, ганджа, багала, самбук і батиль в другій половині XX ст. майже повністю зникли, невеликі дау, такі як шуї і джалібот змогли пристосуватись до змін і знайти свою нішу в нових умовах[4]. Моторизовані шуї сьогодні широко застосовуються в перевезеннях пасажирів та невеликих вантажів між затоками та прилеглими до узбережжя островами, а також для рибальства та в рекреаційно-туристичних цілях[3].
Суднобудівні верфі, що будують човни типу шуї, переважно розташовані в Катарі і на узбережжі Оману, від Моската до Сухара.
Джалібот і джахазі
На шуї дуже схоже інше дау, що широко використовується сьогодні в Перській затоці — джалібот. Цей тип дау має подібні до шуї розміри, вітрильне озброєння та призначення, але відрізняється від шуї формою носа, на якому прямий форштевень не нахилений вперед, а розміщується майже вертикально, що робить джалібот дуже схожим на деякі європейські моделі човнів[7]. На шуї також схоже дау з узбережжя Суахілі — джахазі, яке має схожі розміри і аналогічний похилий ніс, але корма африканських джахазі зазвичай немає характерних для шуї «крил».
Moreland, W.H. (1939). The Ships of the Arabian Sea about A. D. 1500 // The Journal of the Royal Asiatic Society of Great Britain and Ireland. Vol. I, IV. 1939. (англ.)
Sheriff, Abdul (2010). Dhow Cultures of the Indian Ocean: Cosmopolitanism, Commerce and Islam. London Hurst&Co ISBN 978-1-84904-008-2(англ.)