Келюлюс

Багато прикрашений келюлюс з Батавії, 1733 рік.

Келюлюс (індонез. kelulus) або калюлюс (індонез. kalulus) — тип історичного весельного човна, що використовувався на острові Ява та суміжних територіях в сучасній Індонезії. Зазвичай він був невеликого розміру і приводився в рух за допомогою весел. Однак для далеких океанських подорожей цей човен міг бути більшим і озброєний вітрилами^[1]:261. Не плутати з судном під назвою прау калюліс (індонез. prahu kalulis), що був поширений у східній частині Індонезійського архіпелагу .

Етимологія

Назва келюлюс, імовірно, походить від яванського слова «lulus», що означає «пройти крізь усе»^[2].

Опис

Найдавніше повідомлення про келюлюс міститься в Хікаят Раджа-Раджа Пасаї (Хроніка королів Пасаї) XIV століття, в якому вони згадуються як один із типів суден, що використовувалися імперією Маджапахіт. Незважаючи на те, що вони недостатньо добре описані, келюлюс є одним із основних типів судин Маджапагіта після джонга і малангбанга^[3].

У португальських джерелах вони транскрибуються як calaluz (calaluzes для форми множини), і описуються як «вид швидкого гребного судна, що використовується в морській Південно-Східній Азії»^{[4]:681[5]:557}.

Португалець Томе Піріш у 1513 році повідомив, що пати (правителі) Яви мають багато калалузів для набігів, і описав:

… але вони не в змозі вийти з притулку землі. Келюлюси були спеціалізацією Яви. Вони вирізані тисячею й одним способом, із фігурами змій і позолочені; вони декоративні. У кожному з них їх багато, і вони дуже багато розмальовані, і вони, безсумнівно, добре виглядають і зроблені дуже елегантно, і вони призначені для розваги королів, подалі від простих людей. Веслують гребками.

. . . Вони вирушають у тріумфальних повозках, а якщо вони їдуть морем [вони їдуть] у розписних калюзах, таких чистих і декоративних, з такою кількістю навісів, що лорд не бачить веслярів;^{[6] :200}

У 1537 році яванський келюлюс, знайдений у Патані, був описаний як такий, що мав два ряди весел: одне було з короткими веслами, інше було «як галера» (довгі весла); вони несли 100 солдатів із великою кількістю артилерії та вогнепальної зброї . Гонсало де Соуза повідомив, що вони мають 27 весел і перевозять 20 солдатів. Вони озброєні вертлюжними гарматами («falconselhos») на носі та на кормі^[7][8]:158.

Іспанський словник перераховує їх як «маленькі човни, що використовуються в Ост-Індії».

Португальський історик Антоніу Гальван в 1544 році написав трактат про Малуки, в якому перераховані типи човнів з цього регіону, включаючи калюлюс. Він описав корпус як яйцеподібний посередині, але нахилений вгору з обох кінців. На носі вони мають форму високої зміїної шиї з головою змії та рогами оленя^{[9]:156-157, 162-163}.

Використання

Келюлюс використовували як транспортне судно або військовий човен. Маджапахіт використовувало келюлюс для своїх заморських вторгненень у складі величезних флотилій^[10][3]. Паті Яви утримували військові келулу для набігів на прибережні села. Під час нападу султанату Демак на португальську Малакку в 1512—1513 роках келулу використовувалися як озброєні військові транспортні засоби для висадки поряд з пенджаджапом і ланкараном, оскільки яванські джонги були занадто великими, щоб підійти до берега^[11]:74.

Королева Каліньямат з Джепари напала на португальську Малакку в 1574 році з 300 судами, 220 з яких були калалузи, а решта були чонгами вагою до 400 тонн. Атака закінчилася для яванців провалом^[12][13]:212.

У 1600 році король Чіай Масіуро (або Чіаймасіуро) з Демака сів на південний корабель з Бламбангана, який був оснащений веслами і вітрилом. Через 12 днів він прибув до Лука-Антара або Ява-Майор, яка, як вважають, є Австралією. Там він був прийнятий місцевим сяхбандаром і пробув кілька днів. Чіаймасіуро виявив, що жителі були яванцями, але зі змішаною культурою Яви, Зондських островів та Балі. Після того, як він повернувся в Бламбанган, новина про подорож викликала велике здивування та розголос на Яві^{[1] :61-63}.

Див. також

• Салісіпан (гребний човен з Філіппін)
• Вака
• Пенджаджап
• Джонг
• Ланкаран
• Кора-кора

Примітки

1. Mills, J. V. (1930). Eredia's Description of Malaca, Meridional India, and Cathay. Journal of the Malayan Branch of the Royal Asiatic Society. 8.
2. Yule, Sir Henry (1886). Hobson-Jobson: The Anglo-Indian Dictionary. Wordsworth Editions Ltd. с. 143.
3. Hill (June 1960). «Hikayat Raja-Raja Pasai». Journal of the Malaysian Branch of the Royal Asiatic Society. 33: p. 98 and 157: «Then he directed them to make ready all the equipment and munitions of war needed for an attack on the land of Pasai — about four hundred of the largest junks, and also many barges (malangbang) and galleys.» See also Nugroho (2011). p. 270 and 286, quoting Hikayat Raja-Raja Pasai, 3: 98: «Sa-telah itu, maka di-suroh baginda musta'idkan segala kelengkapan dan segala alat senjata peperangan akan mendatangi negeri Pasai itu, sa-kira-kira empat ratus jong yang besar-besar dan lain daripada itu banyak lagi daripada malangbang dan kelulus.» (After that, he is tasked by His Majesty to ready all the equipment and all weapons of war to come to that country of Pasai, about four hundred large jongs and other than that much more of malangbang and kelulus.)
4. Pinto, Fernão Mendes (2014). The Travels of Mendes Pinto. Chicago: University of Chicago Press. ISBN 978-0-226-92323-9.
5. Catz, Rebecca D. (1989). The travels of Mendes Pinto. Chicago: University of Chicago Press.
6. Cortesão, Armando (1944). The Suma oriental of Tomé Pires : an account of the East, from the Red Sea to Japan, written in Malacca and India in 1512-1515 ; and, the book of Francisco Rodrigues, rutter of a voyage in the Red Sea, nautical rules, almanack and maps, written and drawn in the East before 1515 volume I. London: The Hakluyt Society. ISBN 9784000085052. Ця стаття містить текст з джерела, що зараз в суспільному надбанні.
7. Coriosidades de Gonçalo de Souza, manuscript in the Biblioteca da Universidade de Coimbra, Ms. 3074, fol. 38vo.
8. Manguin, Pierre-Yves (2012). Lancaran, Ghurab and Ghali: Mediterranean impact on war vessels in Early Modern Southeast Asia. In G. Wade & L. Tana (Eds.), Anthony Reid and the Study of the Southeast Asian Past (pp. 146—182). Singapore: ISEAS Publishing.
9. Galvão, António (1971). Jacobs (ред.). A Treatise on the Moluccas (c. 1544), probably the preliminary version of António Galvão's lost Historia das Moluccas. Rome: Jesuit Historical Institute.
10. Adam (2019). p. 128: «Setelah itu maka disuruh baginda musta'ibkan segala kelengkapan dan segala alat senjata peperangan akan mendatangi negeri Pasai itu; sekira-kira empat ratus jong yang besar-besar; dan lain daripada itu banyak lagi daripada melangbang [melambang] dan kelulus.»
11. Winstedt, Richard Olaf (1962). A History of Malaya. Singapore: Marican & Sons.
12. Marsden, William (1783). The History of Sumatra: Containing an Account of the Government, Laws, Customs, and Manners of the Native Inhabitants. London: W. Marsden. p. 350—351.
13. Manguin, Pierre-Yves (1993). 'The Vanishing Jong: Insular Southeast Asian Fleets in Trade and War (Fifteenth to Seventeenth Centuries)', in Anthony Reid (ed.), Southeast Asia in the Early Modern Era (Ithaca: Cornell University Press), 197—213.

Подальше читання

• Adam, Ahmat (2019). Hikayat Raja Pasai. SIRD. ISBN 9789672464006
• Hill, A. H. (Juni 1960). «Hikayat Raja-Raja Pasai». Journal of the Malaysian Branch of the Royal Asiatic Society. 33: 1–215.
• Nugroho, Irawan Djoko (2011). Majapahit Peradaban Maritim. Suluh Nuswantara Bakti. ISBN 978-602-9346-00-8