Залишки корабля були знайдені 3 грудня 1930 року під час розкопок у Ван Гоорнекаде в Північному Утрехті, Нідерланди. Після відкриття судна спочатку вважалось, що уламки належить римському кораблю, але після використання наприкінці 1950-х років дендрохронологічних методів датування, було встановлено, що корабель був набагато молодшим і був збудований між 1000 і 1025 роками нашої ери[2][3].
Директор Центрального музею Утрехта д-р. В. Шуленбург вирішив зберегти корабель шляхом його консервації і доставив залишки до музею за допомогою спеціально побудованої залізничної колії та на паромі через річку Вехт. Корабель розмістили в підвалі музею, для чого довелося знести частину зовнішніх стін будівлі, щоб перемістити корабель всередину[4].
Після первинного обстеження дослідниками з усього світу, доктор. Шуленбург вирішив законсервувати залишки корабля, обробивши уламки сумішшю карболінеуму та лляної олії, різкий запах якої все ще відчувається від корабля. Суднобудівна компанія реконструювала судно після його обробки[4].
Опис
Креслення макета судна.
Утрехтський корабель був побудований між 1000 і 1025[2] роками нашої ери в Нідерландах. З єдиного стовбура місцевого дуба було видовбане днище та нижня частина корабля довжиною понад 17 метрів. Згодом до довбанки було додано декілька ліній обшивки з окремих дошок і балки для підтримки форми корпусу. Корабель мав 18 метрів завдовжки та 4 метри завширшки, при осадці 0,7 метрів. Він приводився в рух за допомогою весел та вітрила та міг перевозити близько 13 тонн вантажу[1].
Судно, швидше за все, було сконструйовано як торговий корабель та плавало по Рейну від Утрехта до багатих міст вверх по річці в Німеччині[5]. Міцне днище, виготовлене з єдиного стовбура, робило його надійним засобом для плавання над небезпечними скелями на Рейні, такими, як скелі Лореляй. Ймовірно, Утрехт був портом приписки цього судна[1].
