Будівництво велось за ініціативою старшої доньки Раєвського Катерини коштом її чоловіка, декабристаМихайла Орлова, а також частково коштом бойових друзів Миколи Миколайовича.
Остаточно будівництво було завершене лише в 1855 році, що пояснюється значною вартістю споруди. Церква отримала назву Хрестовоздвиженської, оскільки Микола Раєвський народився 14 вересня і помер 16 вересня (за старим стилем) — дні, коли в православ'ї святкують Воздвиження Хреста Господнього. Поховання Раєвського накрили кам'яним циліндричнимпантеоном, розміщеним у центрі просторого склепу під церквою.
У середині XIX століття Хрестовоздвиженська церква за штатом була зарахована до 6-го класу[1]. В архіві храму була грамота митрополита Київського про спорудження церкви (1830) та проект її будівництва (1845).[2]
Першопочатково церква являла собою усипальню у вигляді прямокутного однонавного храму з розмірами основного об'єму у плані 11×18 метрів. Вона була хрестоподібною і мала невеликий неосвітлений купол у центрі з дванадцятиколоннимпорталом. Колони доричного ордеру були поставлені у два ряди з боку головного входу (західний фасад); кожна з них була складена із семи збірних блоків, відлитих із чавуну. Опалювалась будівля двома печами.
Реконструкція
У 1883 році онук і третій власник Бовтиського маєтку генерал-майорМихайло Раєвський звернувся до Київської консисторії з проханням реконструкції Хрестовоздвиженської церкви через бажання розширити родовий склеп та збільшити кількість місця для прочан. Цим самим він виконував бажання своєї матері Анни Михайлівни.
Під час реконструкції, проведеної 1886 року, храм було розширено з північного, південного та західного боків. Було споруджено розширений світловий купол, прибудовано два бокових вівтарі, ризницю та пономарню; надбудовано дзвіницю і скомпоновано нові вікна.[3]
З 1965 року приміщення храму використовувалось як зерносховище, а пізніше — як колгоспний склад отрутохімікатів. Були спроби пристосувати церкву під музей, забіливши фрески. Центральний купол і дзвіницю, попри протести мешканців села, ліквідували, а огорожу навколо церкви з гранітними стовпами знесли. Також було знищено всі зелені насадження навколо будівлі.
Сучасність
Із 2005 по 2008 рік у рамках проекту зі створення історико-меморіального заповідника родини Раєвських відбулась реставрація церкви. У період реконструкції богослужіння проводились в підвальній частині храму, поряд з усипальнею. Було відновлено центральний світловий купол та дзвіницю, розкрито чавунну колонаду, виконано частину робіт із відновлення втрачених настінних розписів та оздоблення церкви. Заплановано закласти поруч ботанічний сад та облаштувати садово-паркову зону. У 2014 році на території був створений Історико-архітектурний заповідник родини Раєвських.[4] 7 квітня 2023 року громада перейшла до ПЦУ, проведено богослужіння українською мовою[5]. У 2024 році, в наслідок дерусифікації, заповідник був перейменований на Історико-архітектурний заповідник «Свято-Хрестовоздвиженська церква».[4][6]
Центральне поховання генерала накрите чавунною плитою з епітафією авторства Михайла Орлова:
«Онъ былъ в Смоленскѣ щитъ — въ Париже мечъ Россіи»
У сквері поблизу храму, на могилах інших представників родини Раєвських, розташовані масивні мармурові надгробки роботи італійських майстрів. Колись пам'ятники були вкриті кольоровою мозаїкою та свинцевоюінкрустацією. Поруч поховані місцеві священики та члени купецької сім'ї Бондаревих.
_(1852).jpg)
