Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі, центрі Журавської волостіЧигиринського повітуКиївської губернії, мешкало 2116 осіб, налічувалось 343 дворових господарства, існували православна церква, школа ("школа помещалась в общественном (громадском) доме, отопление же для нее, в зимнее время, дает помещик... Учеников обыкновенно бывает человек до двадцати"[2]) , 2 постоялих будинки та лавка[3]. За 3 версти — Лебединський Миколаївський жіночий монастир з 2 православними церквами, школою, лікарнею, готелем, лавкою, відбувались щорічні ярмарки9 травня, 6 серпня та 15 серпня. За версту — вугільна копальня. У селі Журавка знаходився маєток графа Бобринського[2].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2878 осіб (1403 чоловічої статі та 1475 — жіночої), з яких 2808 — православної віри[4].
26 січня 1944 року село було звільнене силами 5-ї гвардійської танкової армії генерала П. Ротмістрова, безпосередньо - 155-ю танковою бригадою: до 11:30 було звільнено північно-східну частину села, до 15:00 йшло очищення села від дрібних груп противника, о 17:00, залишивши в Журавці роту протитанкових рушниць, бригада рушила на Лебедин. В ході наступу 155 тбр було розгромлено штаб і захоплено знамено 125-го артилерійського полку ворога, захоплено продовольчий, речовий, артилерійський склади і склад ПММ, знищено до 300 солдат і офіцерів противника, 50 гітлерівців було взято у полон. 4-х з них узяв у полон командир відділення роти автоматників моторизованого стрілецько-кулеметного батальйону 155 тбр червоноармієць Михайло Дармаєв. Разом з 155-ю тбр діяла 8-а гвардійська танкова бригада. Від неї в селі залишився мотострілецький батальйон.