PROFILBARU.COM

	Соха
	Соха у Вікісховищі

Дві сохи в музею села Куліоніс у Литві. Зверху видно голоблі, знизу — подвійний леміш, зліва — ручки, у середині — привої

Леміш сохи, знайдений у городищі Городець Ленінградської області.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Соха (значення).

Соха́ — примітивне землеробське знаряддя для орання землі. Соха мала роздвоєну робочу частину (розсоху), яка була з'єднана у верхній частині з двома оглоблями, в які запрягали коня. Головна відмінність сохи від плуга полягає в тому, що соха не перевертала шар ґрунту, а лише відгортала його на бік. Соха, як знаряддя праці однієї родини, слугувала також і одиницею оподаткування в Русі. Соха вважається нащадком примітивнішого знаряддя обробки землі — мотики.

Етимологія

Слово «соха» первісно означало «палиця з розвилкою» (прасл. *soxa), пор. «сошка» — «підставка». Назва відбиває примітивну конструкцію первісного плуга — палиця з відростком. Споріднене з лит. šakà («гілка», «сук», «развилина») та šakótas («розгалужений»), латис. saka («розгалуження дерева») та sakas («хомут», «ярмо»), санскр. c̨ā́khā («гілка», «сук»), перс. šāχ‎ («гілка», «сук», «ріг»), вірменським c̣аχ («гілка»), гот. hôha («плуг»)^[1]^[2]. Звідси походить і слово «сохатий» («з розгалуженими рогами», «лось»), а також «посох» і «сохар».

Будова

Соха складалася з розсохи — вертикальної основи у вигляді масивної вилки, на кінці якої надівали залізні лемеші (сошники), голобель, що з'єднували розсоху з хомутом коня, і привоїв — зв'язок, що з'єднували нижню частину розсохи з голоблями. Вся конструкція мала вигляд трикутника^[3].

Рало

Докладніше: Рало

Рало, орало — примітивне знаряддя для оранки^[4]. В Україні XIX століття — знаряддя для розбивання грудок зораної землі^[5].

Історія

У давньоруських пам'ятках згадується з другої половини XIII століття, але використовувалася і раніше, про що свідчать знахідки лемешів VII—VIII ст. Соха залишалася головним орним знаряддям російських селян аж до 1930-х. Ще в 1928 в СРСР було 4,6 млн сіх^[6].

Хоча в межах сучасної України у 1880—1990-х роках соха поступово була витіснена фабричним плугом і застосовувалася лише як обгортач картоплі^[7].

Соха з одним лемешем називалася «косулею». Отримала поширення первісно у Владимирському Опіллі.

Див. також

Примітки

↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
↑ М. Р. Фасмер. Соха // Этимологический словарь русского языка. — М. : Прогресс, 1964—1973.
↑ Русская соха (рос.)
↑ Рало // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ Рало // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
↑ БСЭ, 2-е издание.
↑ Сіренко. С.В. УКРАЇНА, ДЕРЖАВА: ГОСПОДАРСЬКІ ЗАНЯТТЯ [Електронний ресурс] (укр.). Енциклопедія історії України: Україна—Українці. Кн. 1 / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во «Наукова думка», 2018. - 608 с. Процитовано 26 лютого 2021.

Джерела

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Соха

Великий тлумачний словник сучасної української мови (з. Дод., допов. на CD) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. — К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2009. — 1736 с.: іл. — ISBN 966-569-013-2