Рало

Будова рала з полозом: A — гряділь і полоз, B — руків'я, C — нарольник, D — дерев'яний клин

Ра́ло, ора́ло (від прасл. *ordlo, пов'язаного з *orati — «орати») — примітивне знаряддя для оранки землі^[1], найпростіший плуг. За походженням являє собою вдосконалення мотики.

Свідчення існування рала датуються VI тисячоліттям до нашої ери. Металеві лемеші з'являються близько 2300 р. до н. е. в Ассирії і Єгипті 3-ї династії. У Європі найраніше дерев'яне рало датується 2300—2000 рр. до н. е., але найраніші графіті з його зображенням належать до періоду 3500—3000 рр. до н. е.^[2]

Схема найпростішого одноручного рала: 1) ярмо, 2) війце, дишло, 3) гряділь, 4) кописть, 5) леміш

Види

Давній єгиптянин із ралом, малюнок із поховальної камери Сеннеджема^[en]

Оранка ралом на волах. Мадх'я-Прадеш, Індія

Нарольник-«башмак»

Розрізняють кілька видів рала^[3]. Залежно від використання виділяють рала для звичайної оранки і рала із загнутим лемешем для оранки цілини і пару.

Залежно від конструкції можна виділити два основні типи рала: з копистю і з полозом^[4].

Рала з копистю

• Найпростіше рало — складається з дугоподібно вигнутого гряділя і вставленого на його задньому кінці кілка, загостреного у формі наконечника списа (кописть + руків'я). Пізніше простий кілок був замінений окремими копистю і руків'ям^[4][5].
• Корпусне рало — складається з гряділя, вставленого в товстішу кописть (корпус), що нахилена назад і звужується знизу догори, утворюючи руків'я. Вживалося в Середземномор'ї, Іспанії, Тунісі, Греції, Туреччині, Сирії, Лівані, Ефіопії, Ірані, Східній Індії та Суматрі. Варіант із ширшою копистю (Португалія, Західна Іспанія, Балкани, Індія, Шрі-Ланка, Малайзія, Таїланд, Японія, більша частина Латинської Америки) був міцнішим і важчим, уможливлював глибоку оранку (на ґрунтах з достатнім зволоженням). Таке рало зазвичай споряджалося гніздовим лемешем, що міг бути розширеним у боки чи мати зазубрені крила (Балкани, Марокко, Португалія, Іспанія) для кращого перемішування ґрунту і зрізання бур'янів. Коротша частина корпусу була повернута донизу і ковзала по борозні, потім поступово розвинулася в горизонтальний полоз.
• Гакувате рало мало поширення в Північній Європі. Складалося з гакоподібно вигнутого гряділя, нижній кінець якого слугував лемешем, і з закріпленим на ним руків'ям^[6].

Рало з полозом

Рало з полозом складається з плоского полоза, у який вставлені гряділь і руків'я-чепіга. У передній частині полоза кріпиться леміш. Вживання такого типу рала в Стародавній Греції засвідчене Гесіодом^[7][4][8].

• Трикутне рало має горизонтальний корпус-полоз, у якому закріплені гряділь і руків'я. Вони взаємно перехрещуються, утворюючи трикутник в основі.
• Чотирикутне рало має горизонтальний корпус-полоз, з'єднаний з прямим, майже паралельним йому гряділем руків'ям і стовбою.

Українське рало

У Словарі української мови Б. Д. Грінченка рало описується як знаряддя для розбивання грудок зораної плугом землі. Воно складалось з таких елементів: жертки чи гридки — довгої жердини (гряділя, дишла, війя), на одному кінці якої кріпилося ярмо, на другому укріплялася кописть — великі зубці, загострені кілки; жертка і кописть з'єднувалися сто́вбами — дощечками, що проходили в отвори обох деталей; окрім того, між копистю та жерткою вставлялася жабка — розпірка з твердого дерева; на кінці жертки була ручка для управління; на кінці зубців кописті могли надівати наральники, нарольники — металеві лемеші^[9].

У культурі

• Існує зворот «перекувати мечі на рала» — роззброїтися, відмовитися від войовничих намірів. Він походить від цитати з Ветхого Заповіту (Ісайя, 2:4): «І судитиме [слово боже] народи, й каратиме багато племен; і перекують мечі свої на рала і списи свої на серпи; не здійме меча народ на народ і не будуть більше воювати»^[10].

Галерея

• 
  Найпростіше рало
• 
  Рало з полозом і прямим гряділем
• 
  Рало з полозом і гакоподібно вигнутим гряділем
• 
  Чотирикутне рало
• 
  Види рала:
  1 — найпростіше
  2 — корпусне
  3 — з полозом^[11]
• 
  Будова рала з полозом: A — гряділь і полоз, B — руків'я, C — нарольник, D — дерев'яний клин
• 
  Чотирикутне рало на гербі гміни Радлув
• 
  Герб Злінського краю

Див. також

• Соха
• Плуг

Примітки

1. Рало // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
2. J.P. Mallory & D.Q. Adams, eds., Encyclopedia of Indo-European Culture, s.v. «Plow» (London: Fitzroy-Dearborn, 1997), 435.
3. See the discussion in K. D. White, Agricultural Implements of the Roman World (Cambridge: Cambridge University Press, 1967), 126—128.
4. Lucie Vedralová: 2. 1. 2. Rádlo vs. pluh, typologie oradel^{[недоступне посилання з липня 2019]}, seminární práce^{[недоступне посилання з липня 2019]}, Ústav pro pravěk a ranou dobu dějinnou, FF UK Praha, ak. rok 2010—2011
5. Šach 1963, Stará 1958
6. Paul Halstead, «Plough and Pastoralism: Aspects of the Secondary Products Revolution», Pattern of the Past: Studies in Honour of David Clarke (Cambridge: Cambridge UP, 1981), 267.
7. Signe Isager and Jens E. Skydsgaard, Ancient Greek Agriculture: An Introduction, Routledge, 1995 (ISBN 0-415-11671-6) p.46
8. Comet 1992
9. Рало // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
10. Перекувати мечі на рала
11. Haudricourt & J-Brunhes Delamarre, L'homme et la charrue à travers le monde

Посилання

• Рало // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XII : Літери По — Риз. — С. 1556. — 1000 екз.