Семе́н Палі́й (Семен Пилипович Гурко; 1645 — 18 січня1710) — державний та військовий діяч Українського гетьманату, полковник Фастівського полку (Білоцерківського полку), один з керівників повстання на Правобережжі проти Корони Польської.
У березні 1684 року кандидував на гетьманську посаду козацтва Правобережної України. Того ж року отримав привілей Яна ІІІ Собеського (який у своїх листах називав Палія «богатирем з-під Відня») на формування охочекомонного козацького полку на Київщині.
У 1685 р. сейм Речі Посполитої відновив козацький устрій на Правобережжі. Палій, опираючись на постанову сейму разом з наказним гетьманом Андрієм Могилою, полковниками Андрієм Абазином, Самійлом Самусем, Захаром Іскрою розпочав реколонізацію спустошених війнами земель на Правобережжі. 25 серпня 1685 року Палій видав свій універсал з Білої Церкви, в якому сповіщав усіх, хто проїжджав територією його полку про введення мита на користь місцевої козацької адміністрації. Збирав «медову» данину, «борошно» на військо, запровадив чинш для населення та індукту для купців на контрольованій ним території.
Брав участь у війні Священної ліги (Австрійська монархія, Річ Посполита, Венеція, Ватикан) з Османською імперією 1684–1699 років та російсько-турецькій війні 1686—1700 років. У складі війська Речі Посполитої Палій у 1685 році вирушив у похід до Молдовського князівства, де 1 жовтня був поранений у битві з турками під Боянами (Буковина). У 1686 році відзначився під час зайняття армією Речі Посполитої молдовської столиці міста Ясси, яка перебувала під владою Османів.
Разом з коронними військами правобережні козаки воювали проти турків і татар на Західному Поділлі, зокрема поблизу міста Кам'янець-Подільський. Обороняв від татарських нападів Немирів (1688), Умань (1689), Білу Церкву (1687, 1690), Смілу (1693) та Фастів (1690, 1693, 1695). Очолював військові операції правобережних, а також спільні з лівобережними, козацьких полків у володіннях Османської імперії та Кримського ханства у Північному Причорномор'ї та Молдови: березень, 1688 рік — у районі Дністра; липень — серпень, 1690 р. — поблизу Кази-Кермена та в околицях Очакова (Озю) і Білгорода (Ак-Кермен). Жовтень того ж року — Кілія, Буджак. Квітень, 1691 р. — урочища Пересип під Очаковим; вересень, 1691 р. — фортеці Сороки на Дністрі, де знищили османські переправи; жовтень — листопад того ж року — Білгород; березень, 1692 р. — передмістя Очакова; серпень того ж року — поблизу Сороки в Молдові; березень, 1693 р. — Ягорлик, Кази-Кермен; липень того ж року — Бендерська фортеця (Тягиня) та Білгород; вересень того ж року — р. Кодима, Бендери; березень, 1694 р. — Кази-Кермен; серпень того ж року — околиці Очакова; вересень-жовтень того ж року — Сороки, Бендери, Білгород; серпень, 1695 р. — Дубосари в Молдові, Бендери; Очаків та ін.
Отримував кошти на проведення бойових операцій від короля Речі Посполитої, царя Московської держави та гетьмана Лівобережної України. До компутів (реєстрів) Війська Запорозького на утриманні уряду Речі Посполитої в 1694 р. та 1695 р. входило від 200 до 500 піших та кінних козаків Палія, однак кількісний склад його полку на кінець XVII ст. досягав 5 — 6 тис. осіб. Неодноразово надсилав полонених турків, татар і ногайців до Варшави, Москви та Батурина. Інформація про військову діяльність українського полководця С. Палія тиражувалася у «летючих листках» Австрії, Венеції, Голландії, Німеччини, Речі Посполитій, Французького королівства та ін.
Стосунки з Мазепою
Полковник Палій не підкорявся правобережним гетьманам від імені польського короля А. Могилі (1684—1689) та Г. Гришку (1689—1692), але налагодив співпрацю з С. Самусем (1693—1702). У першій половині 1689 року намагався відвоювати гетьманську резиденцію Правобережжя місто Немирів. Це поряд із іншими причинами (бажання перейти під зверхність Москви, зв'язки з Батурином та Запоріжжям) спонукало Варшаву ув'язнити Палія протягом вересня 1689 — червня 1691 років.
Після виходу з в'язниці за королівським розпорядженням знову отримав дозвіл на посідання у місті Фастові (а перед тим йому пропонувалося осісти в місті Чигирині) під Києвом, де знаходилися його полкова резиденція. У 1693 році з огляду на наступ військ Речі Посполитої великого коронного гетьмана Речі Посполитої Станіслава Яблоновського та королівського реґіментаря Б. Вільги хотів перейти з Фастова до Умані. У цей час Палій просив царський та лівобережний уряди оселитися у Василькові чи Трипіллі, та дозволу не отримав[2].
Протягом 1690-х зустрічався з Іваном Мазепою, зокрема в Баришівці під Києвом, Батурині та Києві. Лівобережний гетьман за власні кошти купив йому двір у Києві на Подолі, де з 1690 року проживала дружина Палія з дітьми. Спільно з іншими полковниками Війська Запорозького поширював свою владу на велику територію Північної і Південно-Східної Київщини та Східної Брацлавщини в межах колишніх Київського (правобережної частини), Білоцерківського, Паволоцького, Корсунського, Уманського, Брацлавського, Черкаського (правобережна частина), Чигиринського, Тарговицького й Могилівського полків Української козацької держави.
У 1702 році війська Палія та Абазина приєднали до своїх володінь Балтський, Ольгопільський, Ямпільський повіти та східні райони Поділля, де порубіжними південними містами стали Калюс і Могилів. Проводив політику витіснення шляхти Речі Посполитої та погрожував, що відвоює Правобережну Україну не лише по р. Случ, але й по р. Віслу на основі Гадяцької угоди 1658 року гетьмана Івана Виговського з Яном ІІ Казимиром. У 1690–1702 роках воював з підрозділами Корони Польської Станіслава Яблоновського, Б. Вільги, коронного референдаря С. Щуки, комісара С. Друшкевича, козацьких полковників П. Апостола-Щуровського та Я. Гладкого. Очевидно, що за розпорядженням Палія влітку 1692 року було вбито пропольського гетьмана Г. Гришка. Довгий час лавірував між Варшавою, Москвою (в тому числі Батурином) та Бахчисараєм.
У 1691 році відмовився перейти у підданство до кримського хана, а в 1694 році склав таємну присягу на вірність московським царям Івану та Петру, а також лівобережному гетьману Мазепі. В тому ж році присягнув польському королю Яну ІІІ Собеському та вислав посольство до королівської резиденції в м. Жовква. У відповідь король оголосив Палія «стражником поліським». Після смерті Яна ІІІ Собеського підтримував французького принца Конде як кандидата на трон Речі Посполитої, але у 1698 році визнав владу нового монарха Августа ІІ Саксонського та отримав від нього 3 королівські корогви (21. Х) і полковницький пернач. Не погодився з рішеннями сейму Речі Посполитої 1699 року про заборону козацтва на Правобережжі.
Відносини з Варшавою
Вереснем 1685 р. датується перший лист С. Палія до короля Яна ІІІ Собеського, з яким вів активну кореспонденцію. Також мав листування з його наступником королем Августом ІІ Саксонським, московськими царями Іваном та Петром (згодом — тільки Петром І), молдовським господарем Дукою, князем М. Радзивіллом, великим литовським гетьманом К. Сапєгою, белзьким воєводою Адамом Сенявським, мінським воєводою К. Завішею, коронним підстолієм Ю. Любомирським, овруцьким старостою Ф. Потоцьким, київським католицьким єпископом А. Залуським, московськими воєводами в Києві князями М. Ромодановським та П. Хованським та ін. З 1693 року при дворі К. Сапєги у литовській столиці Вільно (Вільнюсі) перебував спеціальний представник правобережного полковника. Відомі також листи С. Палія до інших урядовців Речі Посполитої, Московського царства та Кримського ханства. Польський магнат Ф. Замойський у 1694 році порівнював Палія з курфюрстомБранденбурга, а в 1701 році відзначав, що той йшов шляхом гетьмана Хмельницького та «мав в голові удільне панство».
Всупереч умовам московсько-польського Вічного миру 1686 року проводив політику на об'єднання Правобережжя та Лівобережжя, у зв'язку з чим підтримував тісні стосунки з Мазепою. Неодноразово надсилав до Батурина розвідувальні дані та написані до нього листи урядовців Речі Посполитої. У 1688, 1691, 1692, 1693, 1699, 1700 роках звертався з проханням до царів Московської держави про прийняття Правобережжя під їхню зверхність. З 1692 року намагався підштовхнути Москву та Батурин до війни з Річчю Посполитою. 1693 р. розглядався козаками Запорозької Січі як претендент на загальноукраїнське гетьманство. У 1699 — першій половині 1700 років схилявся до переходу разом з козаками свого полку на Лівобережжя.
З початком Північної війни 1700—1721 років близько тисячі козаків Палія допомогли Августу ІІ Саксонському у боях під латвійською столицею Ригою. 22 серпня 1700 року уклав перемир'я з С. Яблоновським. 25 січня та 4 травня 1702 року вийшли королівські універсали про ліквідацію правобережного козацтва у Київському і Брацлавському воєводствах та Фастові. Після проведення козацької ради на початку березня 1702 року Палій публічно відмовився від протекції польського короля, оголосив Правобережжя «вільною козацькою областю» та заявив про присягу царю Петру І й гетьману Мазепі.
Протягом 1702—1704 років разом з Самусем очолював повстання («друга Хмельниччина») на Київщині, Брацлавщині, Поділлі й Волині проти панування Речі Посполитої. 26 жовтня 1702 року повстанці розгромили коронні війська Х. Любомирського та частини посполитого рушення Я. Потоцького й Д. Рушиця під Бердичевом, а у жовтні-листопаді того ж року відвоювали Вінницю, Немирів, Котельню, Бихів, Бар, Старокостянтинів, Дунаївці, Шаргород, Хмільник, Бушу, Рашків, Калюс та інші населені пункти Правобережжя. З 2 вересня до 10 листопада 1702 р. на чолі 10-тисячного українського війська спільно з С. Самусем керував облогою Білоцерківської фортеці, яка була відвойована у гарнізону Речі Посполитої. У грудні 1702 р. та в лютому 1703 р. московський цар Петро І пропонував С. Палію звільнити завойовані міста на користь Речі Посполитої. Був одним з головних фігурантів Нарвського мирного договору 1704 р. між Москвою та Варшавою.
На виконання статті 4 договору в лютому 1704 р. цар Петро І надіслав Палію листа з вимогою звільнити усі зайняті правобережними козаками міста на користь короля Августа ІІ Саксонського. У травні підрозділи полковника Палія приєдналися до 40-тисячного війська Мазепи під час «польського» походу. З огляду на невиконання царського наказу, а також зважаючи на його контакти з прихильниками шведського короля Карла ХІІ (Любомирським та Сапєгою) за згоди московського урядовця Ф. Головіна та розпорядженням Мазепи полковник Палій був арештований у кінці липня 1704 р..
Перебував у Батуринській в'язниці до червня 1705р. На вимогу Петра І відправлений до Москви, звідти за царським наказом від 21 серпня 1705 року до сибірського міста Тобольськ. До московської казни з конфіскованої власності полковника надійшло 2 тис. 144 червоних золотих, 5 тис. 709 єфимків та 40 левків, в тому числі 29 кг сріблом. Перебував на засланні до весни 1708 року звідки повернений на прохання київського полковника Антіна Танського за царським наказом від 28 листопада 1708 р. Брав участь в Полтавській битві 1709 року у складі військ лівобережного гетьмана Івана Скоропадського. Повернувся на Київщину, де знову очолив Фастівський та Білоцерківський полки.
Під час повстання Палієм було спалено 11 костелів Чуднівського деканату — у Янушполі, Краснополі, Чорториї та інших місцевостях. З усього деканату вціліло тільки два костели — у Любарі та Чуднові[3].Також були знищені старий парафіяльний костел у Житомирі та монастир Бернардинців у Махнівці, заснований Тишкевичем, що на думку прихильників погромів посприяло духовному зростанню населення і звільненню від релігійно-національного гноблення.
Видавав універсали щодо оборони монастирів та надання маєтностей православній церкві на Правобережній Україні: Київському Михайлівському Золотоверхому монастиреві від 4 грудня 1700 р., Онуфрійському скитському монастиреві поблизу с. Мала Солтанівка від 14 жовтня 1709 р., Липниківському скиту поблизу с. Княжичі від 31 грудня 1709 р.. Побудував на власні кошти церкву у Фастові, був благодійником Межигірського Спасо-Преображенського монастиря та кількох православних храмів Києва. Козацький полковник С. Палій мав власний герб і печатку. З серпня 1688 р. володів кількома селами у Романівському старостві на Київщині (суч. с. Романівка за 22 км на пд.-сх. від Фастова).
Нащадки
У 1692 р. в Борзні проживала мати Палія, а також брат Федір. Мав також брата Василя, який проживав у Батурині, а потім Фастові. Рідну сестру забрали у ясир до Кримського ханства, де вона побралася з татарським мурзою. Перша дружина Марія була донькою козака із с. Зазим'я (суч. Броварський р-н., Київської області). Друга дружина Феодосія (одружився близько 1688 р.) теж походила з козацького роду. Від першого чоловіка вона мала сина Семашка, який став найближчим соратником Палія. Окрім пасинка мав синів Матвія та Самійла. Донька Марія (близько1689 — 1739 рр.) стала дружиною полковника Антіна Танського. У поминальнику Козелецького Георгіївського монастиря залишився синодик з іменами членів родини Паліїв — Танських. Збереглася копія прижиттєвого, початку 1710-х, портрету Феодосії Палій з онуками Феодором та Іваном Танськими (до 1941 р. в Чернігівському обласному історичному музеї знаходився оригінал).
Через рід Танських нащадком С. Палія був всесвітньовідомий письменник Микола Гоголь.
Пам'ять
До 1797 р. у церкві Сходження Св. Духа Межигірського монастиря, де був похований Семен Палій, знаходився портрет Палія (на сьогодні існує копія невідомого художника першої половини XIX ст.), пернач зі срібла, шабля оправлена в срібло, дві срібні чарки, килимок та подароване полковником Євангеліє, що було видане у 1650-х рр. У кінці XVIII ст. частина речей С. Палія на прохання Чорноморського козацького війська була передана на Кубань. Пернач та чарки протягом XIX — початку ХХ ст. зберігалися у колекції В. Тарновського, зараз — Чернігівському обласному історичному музеї (одна чарка — Національному музеї історії України). Білоцерківський та Фастівський державні краєзнавчі музеї присвячують полковнику С. Палію окремі експозиції.
Про українського полководця складені народні пісні, перекази та легенди, а також написано ряд художніх та мистецьких творів, зокрема: поема Т. Шевченка «Чернець» 1847 р. (ілюстровано у 1884 р. художником М. Микешиним), поема-балада Л. Боровиковського «Палій» (1840-ві рр..); повісті Ф. Бурлаки «Битва на Кодимі» (1945 р.) та Ю. Мушкетика «Семен Палій» (1954 р.) та ін. Згаданий Т. Шевченком у поезії «Іржавець» (1847), а також «Швачка» (1848): «…Полковника фастовського / Славного Семена». Палій — один із ключових персонажів роману Чорний вершник із тетралогії Таємний посолВолодимира Малика
Андрусяк М. До історії правобічних козаків у 1688—1689 рр. // Записки НТШ. — Львів, 1930. — Т. 100.
Андрусяк М. Мазепа і Правобережжя. — Львів, 1938.
Горобець В. Палій (Гурко) Семен // Києво-Могилянська академія в іменах XVII—XVIII ст. — К., 2001.
Дядиченко В. Семен Палій. — Саратов, 1942; Він же. З історії боротьби правобережного козацтва (1690—1699) // Наук. зап. Інституту історії і археології АН УРСР. — Кн. 2. — К., 1946.
Кривошея В. Білоцерківський полк. — К., 2002.
Кривошея В. Українська козацька старшина. — Ч. 2. — К., 1998.
Крупницький Б. З історії Правобережжя 1683—1688 рр. // Праці іст.-філ. тов.-ва в Празі. — Вип. 4. — Прага, 1942.
Масенко Л. Невідома сторінка з біографії С. Палія (битва з татарами 1693 р.) // УІЖ. — 1990. — № 9.
Павленко С. Оточення гетьмана Мазепи: соратники та прибічники. — К., 2004.
Полонська-Василенко Н. Палій та Мазепа // Літопис Червоної Калини. — Львів, 1938 (1992). — Ч. 8—9.
Семен Палій та Фастівщина в історії України. Зб. мат. конф. — К.-Фастів, 1997.
Сергієнко Г. Визвольний рух на Правобережній Україні в кінці XVII ст. і на початку XVIII ст. — К., 1963.
Сергієнко Г.. Семен Палій // УІЖ. — 1960. — № 7.
Смолій В. Семен Палій // Котляр М., Смолій В. Історія в життєписах. — К., 1994.
Смолій В., Степанков В. Правобережна Україна в другій половині XVII—XVIII ст.: проблема державотворення. — К., 1993.
Чухліб Т. Семен Палій // Історія України в особах: Козаччина. — К., 2000.
Чухліб Т. «Палієва держава» між польським королем і російським царем // Чухліб Т. Гетьмани і монархи. Українська держава в міжнародних відносинах 1648—1714 рр. — К., 2003.
Чухліб Т. Володар Правобережної України Семен Палій // Борисфен. — 1996. — № 3.
Чухліб Т. Козаки та Яничари. Україна у християнсько-мусульманських війнах 1500—1700 рр. — К., 2010.
Чухліб Т. Козацький устрій Правобережної України (остання чверть XVII ст.). — К., 1996.
Чухліб Т. Правобережна Україна і Річ Посполита: до проблеми політичних стосунків між С. Палієм та королівськими урядами // Семен Палій та Фастівщина в історії України. — К., 1997.
Чухліб Т. Козацтво Правобережної України у політичних планах королівського уряду Речі Посполитої. 1674—1702 рр. // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. Зб. наук. праць. — К., 1998.
Чухліб Т. Україна і Польща у період правління короля Яна ІІІ Собеського: у пошуках втраченого миру // Український історичний журнал — № 1 — 2002.
Czuchlib T. Warszawa — Fastow: strony wspołpracy i walki między stolicą Polską a «prowincjonalnym» miasteczkiem kozackim // Wojna a pokoj / Pod red. L. Iwszynej. — Kijow, 2004.
Чухліб Т. Козацькі провідники І. Мазепа, С. Палій, С. Самусь у колі європейських монархів // Шлях до Полтави. Україна і Росія за доби гетьмана Мазепи. — К., 2008.
Чухліб Т. Козацька вольниця Семена Палія під наглядом одноголового і двохголового орлів // Він же. Козаки і монархи. Міжнародні відносини ранньомодерної Української держави. — К., 2009.
Станіславський В. Запорозька Січ та Річ Посполита. 1686—1699 рр. — К., 2004
Станіславський В. Взаємини Івана Мазепи з Семеном Палієм та українсько-польські стосунки на Правобережній Україні // Україна в Центрально-Східній Європі / Відп. ред. В. Смолій. — Вип.8. — К., 2008.
Antony (Rolle) J. Bunty Palejowe // Przewodnik naukowy i literacki. — Rocz. VI. — Lwów, 1878
Janczak J. Powstanie Paleja // Zeszyty Naukowie Uniwersytetu Wrocławskiego. — Historia 3. — Wrocław, 1960
Janczak J. Per Palej Aubstand von 1702 bis 1704 in der Ukraine und die Haltung der Rzeczypospolita zum Nordischen Kriey um die Polnischen Krieges 1700—1721. — Berlin, 1962
Perdenia J. Stanowisko Rzeczypospolitej szlacheckiey wobec sprawy Ukrainy na przełomie XVII—XVIII ww. — Wrocław, 1963; Majewski W. Palij Semen // Polski Słownik Biograficzny. — T. 25. — Warszawa, 1982.
Антонович В. Содержание актов о козаках на правой стороне Днепра (1679—1716) // Архив ЮЗР. — Ч. 3. — Т. ІІ. — К., 1868.
Волк-Карачевский В. Борьба Польши с казачеством во второй половине XVII — начале XVIII с. — К., 1899.
Максимович М. Сказание о Межигорском монастыре. — К., 1890
Модзалевский В. К характеристике личности и деятельности С. Палия // Труды Черниговской губернской архивной комиссии. — Вып. II. — Чернигов, 1915.
Осадчий Т. Казацкий батька Палий. — Херсон, 1892.
Савельев-Ростиславович А. Полковник Палий и его участие в Полтавском сражении // Сын Отечества. — Кн.8. — СПб., 1848.
Шутой В. Казачий предводитель // Вопросы истории. — 1972. — № 1.
Посилання
Палій (Гурко) Семен Пилипович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.77-80
Палій Семен Пилипович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 759-760.
NED Thuistenue Uittenue Nederland was een van de deelnemende landen op het Europees kampioenschap voetbal 1980 in Italië. Het was de tweede deelname voor het land. Nederland strandde in de groepsfase. Het Europees kampioenschap Groepsfase Nederland werd bij de loting ingedeeld in groep A, samen met West-Duitsland, Tsjecho-Slowakije en Griekenland. Oranje startte het toernooi op 11 juni 1980. Bondscoach Jan Zwartkruis koos voor een 4-3-3-formatie. De aanvalslinie bestond uit spits Kees Kist e...
One way wind Single van:The Cats Van het album:Cats aglowKatzen-spiele B-kant(en) Country woman Uitgebracht 31 juli 1971 Soort drager Vinyl Genre Palingsound Duur 3:39 Label Imperial, EMI Schrijver(s) Arnold Mühren Producent(en) Klaas Leyen Hoogste positie(s) in de hitlijsten Nederlandse Top 40 #3Zwitserland #1 The Cats 1971Don't waste your time 1971One way wind 1972Let's dance Volgorde op Cats aglow N.v.t. A1One way wind A2My friend Joe Volgorde op Katzen-spiele ...
American journalist (born 1981) Not to be confused with Richard Edson. Rich EdsonBorn (1981-08-02) August 2, 1981 (age 42)Ridgewood, New Jersey, U.S.EducationRutgers University (BA)Columbia University Graduate School of Journalism (MS)OccupationJournalistEmployers Fox Business Network (2007–2015) Fox News (2015–present) Spouse Cheryl Cappiello (m. 2008; div. 2014) Rich Edson (born August 2, 1981, in Ridgewood, New Jersey) is the Sta...
Exequiel Zeballos Personalia Voller Name Oscar Exequiel Zeballos Geburtstag 24. April 2002 Geburtsort Santiago del Estero, Argentinien Größe 174 cm Position Rechtsaußen Junioren Jahre Station Sarmiento (LB) Los Dorados (TdRH) 2014–2020 Boca Juniors Herren Jahre Station Spiele (Tore)1 2020– Boca Juniors 4 (0) Nationalmannschaft Jahre Auswahl Spiele (Tore)2 Argentinien U15 2018–2019 Argentinien U17 12 (2) 1 Angegeben sind nur Ligaspiele. Stand: 23. März 2021 2 Stan...
Personajes de la Commedia dell'arte: Arlequín, Pantalone y Dottore. La historia del teatro estudia la evolución del arte dramático a través del tiempo. El concepto del teatro es muy amplio: cualquier persona o grupo de personas que desarrolla un espectáculo en un tiempo y espacio determinado forman un espectáculo teatral. El teatro tiene una base literaria, un guion o argumento escrito por un dramaturgo. Pero ese texto dramático requiere una puesta en acción, para la cual es imprescin...
This article does not cite any sources. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: Guindy Links – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (December 2009) (Learn how and when to remove this template message) The Guindy Links is one of the three 18-hole golf courses in Chennai, India. It was established in the late 19th century. See also Gymkhana Club Cosmop...
1999 fantasy novel by David Drake The topic of this article may not meet Wikipedia's notability guideline for books. Please help to demonstrate the notability of the topic by citing reliable secondary sources that are independent of the topic and provide significant coverage of it beyond a mere trivial mention. If notability cannot be shown, the article is likely to be merged, redirected, or deleted.Find sources: Servant of the Dragon – news · newspapers · books&#...
Period in the history of ancient southern India Sangam periodTamilakam, located in the tip of South India during the Sangam Period, ruled by Chera dynasty, Chola dynasty and the Pandyan dynastyAlternative namesSangam Age, Third Sangam period, Last Sangam periodGeographical rangeIndian subcontinentPeriodIron Age IndiaDatesc. 600 BC – c. 300 ADMajor sitesKeezhadi excavation site, Kodumanal, Arikamedu, Murugan Temple, Saluvankuppam, Adichanallur The Sangam period or age (Tamil...
Seats in a stadium that include unlimited food and drink All-you-can-eat buffet at Dodger Stadium All-you-can-eat seats, also called all-inclusive sections, are blocks of seats in a stadium or arena in which seat holders are entitled to unlimited food and drink (typically fast food and junk food including hot dogs, nachos, popcorn, peanuts, soft drinks, and bottled water) before and during a game. Typically located in less desirable areas of the venue, such as the bleachers and upper decks, a...
هذه المقالة تحتاج للمزيد من الوصلات للمقالات الأخرى للمساعدة في ترابط مقالات الموسوعة. فضلًا ساعد في تحسين هذه المقالة بإضافة وصلات إلى المقالات المتعلقة بها الموجودة في النص الحالي. (سبتمبر 2023) كينغ جورج الخامسمعلومات عامةالتقسيم الإداري نيوهام البلد المملكة المتحدة...
Swedish psychiatric institution (1934–1986) HospitalUmedalen HospitalSwedish: Umedalens sjukhusBuilding M36, which housed male patientsHistoryOpened1934Closed1986 Umedalen hospital (Swedish: Umedalens sjukhus) was a psychiatric hospital located in the residential area Umedalen in Umeå, Sweden.[1] Established in 1934, the hospital remained in service for 52 years, until 1986 when it was closed down. Nowadays the buildings of the former hospital have multiple functions, for example h...
У этого термина существуют и другие значения, см. Просека (значения). Просека под будущую автодорогу Кинешма — Островское Граница Канады и США между провинцией Альберта и штатом Монтана — просека шириной в 6 метров Про́сека или про́сек — узкая полоса, прорубаема�...
Egyptian model Lara DebbanaBorn1994Height1.75 m (5 ft 9 in)Beauty pageant titleholderHair colorBrownEye colorBrownMajorcompetition(s)Miss Egypt 2014(Winner)Miss Universe 2014(Unplaced) Lara Debbane (born 1994) is an Egyptian model and beauty pageant titleholder who was crowned Miss Egypt 2014 and represented her country at Miss Universe 2014 and Miss World 2015 Pageantry Miss Egypt 2014 Debanne was crowned as Miss Egypt 2014 after the pageant being stopped after the events of t...
2017 Nigerian film OmugwoMovie posterDirected byKunle AfolayanProduced byKunle AfolayanStarringKen EricsAyo AdesanyaPatience OzokworOmowumi DadaCinematographyIfeanyi Iloduba (Boka)CountryNigeriaLanguageEnglish Omugwo is a 2017 Nigerian comedic movie written by Kemi Adesoye and directed by Kunle Afolayan under the production studio of Golden Effects Pictures in partnership with African Magic Films.[1][2] Kunle Afolayan who is known for his whodunit movies diverted to provide th...
1936 film by Spencer Gordon Bennet Heroes of the RangeDirected bySpencer Gordon BennetWritten byNate GatzertProduced byLarry DarmourStarringKen MaynardJune GaleHarry WoodsCinematographyJames S. Brown Jr.Edited byDwight CaldwellProductioncompanyLarry Darmour ProductionsDistributed byColumbia PicturesRelease dateAugust 18, 1936Running time56 minutesCountryUnited StatesLanguageEnglish Heroes of the Range is a 1936 American Western film directed by Spencer Gordon Bennet and starring Ken Maynard, ...
Moosacher St.-Martins-Platz U-Bahnhof in München Basisdaten Ortsteil Moosach Eröffnet 11. Dezember 2010 Gleise (Bahnsteig) 2 (Mittelbahnsteig) Koordinaten 48° 10′ 55″ N, 11° 31′ 7″ O48.18194411.518611Koordinaten: 48° 10′ 55″ N, 11° 31′ 7″ O Nutzung Strecke(n) Stammstrecke 1 Linie(n) Umstiegsmöglichkeiten X50 163 Der U-Bahnhof Moosacher St.-Martins-Platz ist ein Bahnhof der U-Bahn München am Moosacher St.-Marti...
You can help expand this article with text translated from the corresponding article in Italian. (March 2016) Click [show] for important translation instructions. View a machine-translated version of the Italian article. Machine translation, like DeepL or Google Translate, is a useful starting point for translations, but translators must revise errors as necessary and confirm that the translation is accurate, rather than simply copy-pasting machine-translated text into the English Wikipe...
Stock character The Court Jester Stanczyk Receives News of the Loss of Smolensk During a Ball at Queen Bona's Court (Matejko, 1862). Surrounded by jovial courtiers, the jester is ironically the only one troubled that the Russians are conquering Poland.[1] The wise fool, or the wisdom of the fool, is a form of literary paradox in which, through a narrative, a character recognized as a fool comes to be seen as a bearer of wisdom.[2] A recognizable trope found in stories and artw...
Questa voce sull'argomento cestisti turchi è solo un abbozzo. Contribuisci a migliorarla secondo le convenzioni di Wikipedia. Segui i suggerimenti del progetto di riferimento. Hakan Köseoğlu Nazionalità Turchia Altezza 188 cm Peso 85 kg Pallacanestro Ruolo Playmaker Termine carriera 2015 Carriera Squadre di club 1998-2002 Darüşşafaka752002-2003 Pınar Karşıyaka262003-2006 Tuborg Pilsener802006-2007 Tofaş Bursa282007-2008 Antalya Kepez302008-2009&#...
Minesweeper of the United States Navy The USS Zeal History United States BuilderGulf Shipbuilding Company Laid down12 January 1942 at Chickasaw, Alabama Launched15 September 1942 Sponsored bysponsored by Mrs. John M. Hughes Commissioned9 July 1943 Recommissioned19 December 1951 Decommissioned6 July 1956 Maiden voyageChickasaw, Alabama to New Orleans, Louisiana ReclassifiedMSF-131 on 5 February 1955 Stricken1 December 1966 HomeportPipeline Pier, Long Beach, California Honors andawardsfour batt...