Народився Пйотр, імовірно, наприкінці XIII століття у Фалкуві. Він був сином Станіслава Шижика з Бжезе, мав багатьох братів і сестер, зокрема, брата Якуба, каноніка краківського і канцлера сєрадзького (пом.1357), брата Яна, підстоліябрест-куявського. Блискуча кар'єра Пйотра свідчить про його надзвичайні здібності та високий рівень освіти, здобутої, найімовірніше, під час навчання в університеті[2].
Разом із братом Якубом Пйотр володів маєтком Фалкув у Опочинській землі, де розбудовував поселення. У своєму родинному селі Фалкуві він заснував парафіяльний костел, освячений 1325 року, а 1340 року на основі королівського дозволу заснував міське поселення на магдебурзькому праві[2].
Він знову обіймав посаду підканцлера протягом 1343–1345 років, ділився своїм досвідом і порадами з Казимиром Великим[2].
Пйотр із Фалкува був співробітником краківського єпископа Яна Ґрота[pl]. 1347 року, після смерті останнього, він за підтримки короля був обраний краківським єпископом і невдовзі як людина, «відома своїм благородством і чудовими чеснотами» (Я. Длугош), разом із Яном Бодзентою[pl], тодішнім деканом Краківської капітули, виїхав до Авіньйону. Там він мав домагатися папського затвердження свого єпископського сану та полагодити певні державні справи[2]. Він був висвячений спочатку на священника[3][4], після цього отримав провізію від папи Климента VI12 грудня1347 року, потім отримав єпископське посвячення в лютому 1348 року. Проте, повертаючись до Польщі, Пйотр захворів на чуму та помер в Авіньйоні 6 червня1348 року; там був і похований[5].
↑Encyklopedja Powszechna, Том 8 (Eck. — Flem.), Warszawa, wyd. S. Orgelbranda, 1861, s. 638.
↑Krzysztof R. Prokop, Gnienieñska genealogia biskupów ziem polsko-litewsko-ruskich. Wokół Prałatów i kanoników katedry metropolitalnej gnienieńskiej Jana Korytkowskiego [w:] Ecclesia. Studia z dziajów Wielkopolski, Tom 9, 2014, s. 58.