Колаж Кельців: (з ліва на право, зверху — вниз: Вул. Сенкевича. Палац Єпископату. Собор, Площа Художників. Пам'ятник жертвам 11 вересня. Нічний вигляд заповідника природи Кадзельня
Залізничний вузол. Промисловий центр з розвинутим машинобудуванням (випуск хімічного обладнання, арматури для ТЕС, підшипників, автозапчастин та ін.). Вища інженерна та вища сільськогосподарська (філіал Люблінської) школи, педагогічний інститут, заснований у XII ст.
Демографія
Станом на 31 грудня 2020 року в Кельцях проживало 193 415 осіб.[2]
На кінець червня 2021 року рівень безробіття становив 5,5%.[3][2]
За даними Статистичного управління в Кельцях на кінець червня 2021 року середній дохід на душу населення становив 4798,67 злотих брутто.[2]
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[4][5]:
Загалом
Допрацездатний вік
Працездатний вік
Постпрацездатний вік
Чоловіки
95509
16285
67338
11886
Жінки
106687
15610
64170
26907
Разом
202196
31895
131508
38793
Населення за роками:
Етимологія
Легенда пов'язує появу Келець з Мешком Болеславовичем, сином Болеслава Сміливого. Понад 900 років тому на місці, де сьогодні знаходиться столиця Свєнтокшиського воєводства, були непрохідні ліси, повні тварин, які приваблювали мисливців. Тут також полював Мешко. Коли в погоні за дичиною він втратив своїх супутників, він пішов на невідому галявину і, знесилений, заснув у траві. Йому приснилося, що на нього напали грабіжники та намагаються влити йому в рот отруту. Коли він почав втрачати сили, раптом святий Войцех підняв жезл і провів на землі звивисту стежку, яка перетворювалася на потік води. Прокинувся Мешко і побачив неподалік джерело. Вода в ній була смачна, прозора, як уві сні. Він відчув прилив нових сил і швидко знайшов свою свиту. Від'їжджаючи від галявини, Мешко помітив величезні білі ікла невідомої тварини, ймовірно кабана. Він оголосив, що збудує тут замок із церквою. Невдовзі в самому серці лісу було збудовано поселення. На галявині стоїть церква. св. Войцеха, а струмок, з якого вода повертала князеві сили, називався Сільницею. Поселення назвали Келцями — на згадку про знайдені таємничі ікла. З часом назва змінилася на Кельці.
Найвірогідніша етимологічна теорія виводить назву міста від давньопольського іменника kielce (множина від kielec), що означає паростки рослин (kiełki roślinne) і стосується болотистої місцевості, де росла («kiełkowała») низькоросла верба.
3 лютого 1905 р. — шкільний страйк учнів чоловічої та жіночої гімназій.
3 липня 1905 р. — відбулися криваві сутички Бойової організації Польської соціалістичної партії з російською армією та поліцією. Четверо людей отримали поранення, у тому числі двоє єврейського походження
2 вересня 1906 р. — у міському парку відкрито пам'ятник Станіславу Сташицю, створений з ініціативи президента Кельців Владислава Гарбінського.
13 жовтня 1906 р. — вийшов перший тираж прогресивно-демократичного тижневика «Echa Kieleckie», який редагували Леон Ріґ'є та його дружина Зофія Налковська.
12 серпня 1914 р. — 1-й батальйон (у складі першої кадрової роти, другої та третьої рот) увійшов до Кельців.
30 серпня 1914 р. — капелан 1-го полку польських легіонів Косма Ленчовський відслужив польову месу перед катедрою, в якій не змогли взяти участь єпархіальні священики з Кельців, які посилалися на заборону єпископа Августина Лосінського.
5 вересня 1914 р. — присяга 1-го полку польських легіонів під командою Юзефа Пілсудського в Кельцях.
11 листопада 1918 р. — антиєврейський погром. В результаті 4 людини загинули і 250 отримали поранення.
2 серпня 1919 р. — утворення Келецького воєводства.
4 і 5 вересня 1939 р. — бомбардування міста німецькою авіацією, початок німецької окупації.
5 квітня 1941 р. — створення німецькими окупантами гетто.
20-24 серпня 1942 р. — знищення євреїв Кельці; три масові депортації до табору смерті в Треблінці
24 лютого 1943 р. — відділ Гвардії Людової ім. Землі Келецької під проводом Єжи Півоварка псевдо «Юрек» закидає гранатами німецьке кафе на вул. Сенкевича. Знищено 5 нацистів.
15 січня 1945 р. — місто було захоплене військами 3-ї гвардійської армії, 13-ї армії, 4-ї танкової армії та 25-го окремого бронетанкового корпусу зі складу 1-го Українського фронту Червоної Армії.
5 серпня 1945 р. — підрив тюрми на вул. Замковій та звільнення кількох сотень полонених групуванням підрозділів Армії Крайової під командуванням кап. «Сірого».
2000 р. — Педагогічний університет (заснований у 1973 р.) перетворено на Свентокшиську академію
2008 — Свентокшиську академію було перетворено на Гуманітарний і природничий університет імені Яна Кохановського в Кельцях
12 червня 2016 р. — Перший референдум про звільнення президента міста Кельці Войцеха Любавського (занадто низька явка).
Українці в Кельцях
У Кельцях у 1956 р. настоятелем православної парафії був о. Василь Ляшенко (10.11.1890-11.07.1956), сотник Армії УНР, архітектор, учитель, православний священник[6]
На православній ділянці Старого цвинтаря в Кельцях (Prawosławna część Cmentarza Starego): є могили Григорія Чижевського (1886–1936), командира Артилерійської бригади 3-ї Залізної стрілецької дивізіїАрмії УНР, після війни геодезиста; могила Харитона Лебідя-Юрчика (1877–1945), заступника міністра фінансів УНР, економіста, заступника секретаря Міністерства фінансів УНР. Під його керівництвом опрацьовано проєкт бюджету України на 1919 р. Після закінчення визвольних змагань він працював директором Національного банку в Кельцях; могила Миколи Зінченка (1894–1938), сотника Армії УНР, інженера-хіміка, що працював у лабораторіях металургійних заводів (поль. «Pokój», «Ludwików») у Кельцях[7].
Клімат
Місто розташовується в зоні морського клімату. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 16.7 °C (62 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою −2.8 °С (27 °F).[8]
Університет права економіки та медичних наук проф. Едвард Ліпінський,[11]
Університет інформаційних технологій і телекомунікацій у Кельцях,
Вища духовна семінарія в Кельцях,
старопольська колегія,
Університет суспільних наук.
Крім того, в Кельцях є 32 загальноосвітні середні школи, 19 технікумів, 43 початкові школи, 69 дитячих садків і 34 ясла або дитячі клуби, як місцеві, так і приватні.[12]
↑Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.