з верхнього лівого кута: Селецький замок, Сосновець Головний, Середмістя, православна церква святих Надії Люби та їхньої матері Зофії, Жилета, Егзотаріум, палац Оскара Шона, Народний дім, Загленбська медіатека, будівля колишнього Сєлецького пивоварного заводу, палац Ернста Шона, Ратушаз верхнього лівого кута: Селецький замок, Сосновець Головний, Середмістя, православна церква святих Надії Люби та їхньої матері Зофії, Жилета, Егзотаріум, палац Оскара Шона, Народний дім, Загленбська медіатека, будівля колишнього Сєлецького пивоварного заводу, палац Ернста Шона, Ратуша
На південно-східній околиці міста у річку Пшемшу впадають Чорна Пшемша і Біла Пшемша. На межі сусіднього міста Мисловець річка Болина впадає у Чорну Пшемшу.
Райони міста - Середмістя (Срудмесце), Міловиці, Погонь, Старий Сосновець, Селець, Дембова Гура, Загуже, Сродуля (Шродуля), Даньдовка, Нивка, Моджейов, Бор, Єндзор, Клімонтов, Поромбка, Казімеж, Острови Гурничі та Мачки.
Меморіальний знак на місці німецького табору в Сосновці. Фото 2022 р.
Історія
Палац Оскара Шоена
Назва міста Сосновець походить від соснових гаїв, які росли на цій території до 1830 року. Перша згадка про село Сосновець виявлено в архіві сільської парафії Мисловиць і датується 1727 роком. Сосновець у той час був невеликим селом, розташованим по сусідству з селами Сілець і Загуж (нині — мікрорайони міста Сосновець). У 1795 році після третього поділу Польщі Сосновець увійшов до складу Пруссії (нім.Sosnowietz). Під час наполеонівських воєн місто було частиною незалежного Варшавського герцогства, після поразки Наполеона відійшов до автономного Царства Польського в складі Росії.
Стрімкий розвиток Сосновця в XIX столітті пов'язаний з відкриттям багатих покладів мінералів, насамперед кам'яного вугілля, а також з розвитком залізничного сполучення і прикордонним становищем (на кордоні Австро-Угорської та Російської імперії). У 1848 році в Трабзон (нині район Сосновця) відкритий залізничний вокзал. Станція так і називалася — Кордон (нині Сосновець-Оф). У 1859 році в центрі майбутнього міста був побудований другий вокзал під назвою Сосновіце (нині Сосновець-Головний). У 1902 році Сосновець отримав статус міста. На той момент там проживало 61 000 чоловік, працювало власне видавництво, театр, лікарня. У 1914 році населення міста становило вже 118 000 чоловік. Перша світова війна призупинила розвиток міста. У цей період було знищено багато промислових об'єктів, зруйновано велику кількість шахт. Після війни промисловість переживає новий підйом, сюди переїжджає Торгово-промислова палата. У період Другої світової війни в Сосновці існувало єврейське гетто. У місті традиційно проживала велика єврейська громада, до початку Другої світової війни євреї становили 22 % населення Сосновця. Значна частина з них загинула під час нацистської окупації в таборах смерті. У січні 1945 року місто було звільнене від німецьких окупантів. Ще до підходу основних сил польський партизанський загін Армії Людової під командуванням С. Чарнецького і передовий загін 59-ї армії після дводенних боїв звільнили північно-східне передмістя міста.
У 1990-ті роки зміна політичної та економічної ситуації в країні призвело до того, що багато галузей промисловості занепали, були закриті деякі шахти, місто стало розвиватися переважно в сфері торгівлі та послуг. На початку XXI століття вигляд Сосновця радикально змінюється: перебудовується центр міста і його візитною карткою стала будівля залізничного вокзалу.
Українці в Сосновцю
Символічний нагробок Івана Фещенка-Чопівського на православній ділянці цвинтаря в Сосновці, Польща. Фото 2022 р.
Українська історія Сосновця починається в період його індустріального розвитку під владою Російської імперії. В місті з'являються інженери, чиновники, поліцейські та звичайні робітники з території України. Їх сліди ми можемо знайти у вигляді прізвищ українського походження на православному цвинтарі в Сосновці. За російського панування в Сосновці було зведено три православні церкви: святих Віри, Надії, Любові і матері їх Софії біля залізничного вокзалу (вул. Jana Kilińskiego 39), св. Олександра Невського (найстаріша - кін. ХІХ ст. в Мачках (давня назва – Границя, біля прикордонного вокзалу Сосновець-Мачки та мосту на р. Біла Пшемша – кордон з Австрією) та св. Миколи Чудотворця по вул. Parkowa (найновша та набільша). Збереглася дише перша, дві інші зруйновані в міжвоєнні 20-ть років. Розкопки проведені на місці церкви в Мачках в 2015 р. виявили фундаменти, руїни її стіни та поховання духовного у цинковій труні у крипті. Його перепоховано в анонімній могилі "священика з церкви в Границі" на православній частині міського цвинтаря[5]. За даними О. Колянчука у військових частинах Сосновця було інтерновано не численних вояків УНР. На православній ділянці міжконфесійного цвинтаря знаходиться символічна могила Івана Фещенка-Чопівського (1884—1952) (Вчений похований на лагерному цвинтарі в с. Абезь, республіки Комі в Росії) віце-прем'єра Уряду УНР, згодом професора Гірничо-Металургійної академії у Кракові; гріб його дружини Зінаїди Фещенко--Чопівської (1893—1949), діячки Союзу українок-емігранток та «Просвіти» та їх рідних. Координати поховання: 50.286093°, 19.120329°;
Католицький костел св. Яцка в Сосновці - місце українських греко-католицьких богослужінь у місті. Фото 2022 р.
Вказується на поховання тут генерала Володимира Сінклера (1879—1945), начальника Генерального штабу Армії УНР, у 1920 р. члена української дипломатичної місії у Варшаві (його підпис видніє на польсько-українській військовій конвенції від 24 квітня 1920); разом із ним похована його дружина Людмила (1889—1965); могила сотника Генерального штабу Армії УНР Петра Вдовиченка-Коморового. Втім при візуальному обстеженні цвинтаря їх нагробків не виявлено[5].
В міській галереї мистецтва, яка розташовується в Сілецькому замку за адресою вул. Zamkowa 2 відбулися виставки, у яких взяв участь польсько-український художник, професор Краківської академії мистецтв Юрій Новосільський.
Місто має багато історичних пам'яток епохи індустріального розвитку. Ми також знаходимо мощі минулого, пов'язані з чотирма культурами, які вплинули на розвиток міста.
Селецький замок - найстаріша пам'ятка Соcновця, місце вистав Юрія Новосільського у місті. Фото 2022 р.
↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
_in_Sosnowiec_(1870).jpg)
