Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

Клеменс Москажевський

Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. Ви можете допомогти вдосконалити цю статтю, погодивши її із чинними мовними стандартами.
Клеменс Москажевський
пол. Klemens Moskarzewski, Klemens z Moskorzewa
POL COA Pilawa
POL COA Pilawa
родовий герб Пилява родини Каменецьких (Москажевських)
підканцлер коронний
1387 — 1402
МонархВладислав II Ягайло
ПопередникШимон з Рушкова
НаступникМиколай Тромба
каштелян віслицький
1403 — 1408
НаступникЯн зі Щекоцин
Народився14 століття
Помер28 листопада 1408
Москожев, Влощовський повіт, Свентокшиське воєводство, Республіка Польща
ПохованийСвентокшиське воєводство
Відомий якдержавний діяч
КраїнаКоролівство Польське
БатькоМиколай (чи Клеменс) з Москажева
ДітиМарцін Каменецький (пом. 1439)d

Клеменс з Москожева, Клеменс Москажевський (Москожевський, також Каменецький) гербу Пилява (пом. 22 листопада[1] 1408, Москожев) — державний діяч Королівства Польського, підканцлер коронний (1387—1402), каштелян віслицький (1403—1408), староста віленський (1389—1390), добчицький (1390—?), сяноцький (1398—1400), краківський (1405—1406), охмістр двору королеви Анни (1408)[2], володар маєтності Каменець i оджиконського замку.

Життєпис

Розпочав кар'єру при дворі краківського воєводи Спитка з Мельштина, 1381 року очолив його канцелярію. 1387 року Клеменс Москажевський зайняв уряд підканцлера королівського у Вільні, супроводжував новообраного короля Владислава II Ягайла під час місіонерської подорожі, також брав участь у створенні Ягеллонського Університету та заснував три пребенди у Вавельскому соборі, за що, а також за військові заслуги, у нагороду отримав від короля замок в Оджиконі.

Того ж 1387 року, як підканцлер Королівства Польського, Москажевський брав участь у королівській процесії Владислава II Ягайла і Ядвіги. 1389 року вирушив з польським військом до Литви проти Вітовта, який у союзі з хрестоносцями намагався відділитися від Польщі. 1390 року, замість Анджея Гаштовта, отримав уряд старости краківського[3]. Клеменс Москажевський успішно захистив Верхній Замок у Вільні від тевтонських лицарів-хрестоносців, незважаючи на те, що начальник Нижнього Замку Коригайло був убитий під час облоги. 1392 року перед Островською угодою підканцлер передав керівництво у Вільні Яськові з Олесниці, батькові знаменитого кардинала Збігнєва Олесницького.

За добру оборону Клеменс отримав від короля маєтності — згаданий Оджиконський замок, який він розбудував, навколишні села, a 1390 року староство добчицьке місто і замок, також 12 сіл і Рембелиці-Крулевські біля Велюня.

1394 року підканцлер коронний збудував мурований костел у Москожеві. Був він володарем Корчини. 1397 року придбав села біля Оджиконського замку: Войківку, Братківку, Високу; 1402 року придбав Коморники, Буковник i Волицю. Його маєтності складали 15 сіл, окрім Добчиць.

1401 року Клеменс був підписантом Віленсько-Радомської унії[4].

1402 року обійняв посаду каштеляна віслицького. Був свідком підписання Рацьонжського миру 1404 року[5]. Наприкінці 1405 року на короткий час став старостою краківським[1]. За декілька місяців перед смертю, 9 грудня 1407 року, придбав Міколовиці. З 1407 року родина Москожевських змінила прізвище на Каменецькі.

Клеменс Москажевський помер 1408 року, похований у костелі в Москожеві. Маєтки його одідичив єдиний син Марцін Каменецький.

Родина

Батько Миколай (чи Клеменс) з Москожева згадується у 1381—1382 роках[1]), 1387 року брав участь як лицар у королівській процесії Владислава II Ягайла і Ядвіги. Братами Клеменса були Генрик із Москожева та Сецех із Москожева.

Клеменс з Москожева став засновником родів Москожевських і Каменецьких гербу Пилява. Був одружений з Ельжбетою невідомого походження, їхній єдиний син, Марцін Каменецький[pl] (пом. 1439) — лицар і шляхтич, власник замків Каменецького та Добчицького. Серед онуків Клеменса були: каштелян сяноцький Генрик Андреас Каменецький (бл. 1430—1488) і староста добчицький Пйотр Каменецький[pl] (після 1410—1447).

Примітки

  1. ↑ а б в Sułkowska-Kurasiowa Irena. Moskorzowski Klemens (Klemens z Moskorzowa) h. Pilawa (zm. ok. r. 1408)… S. 53
  2. ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, spisy, pod red. A. Gąsiorowskiego, T. IV, Małopolska (Województwa krakowskie, sandomierskie i lubelskie), Z. 1, Urzędnicy Małopolscy XII—XV wieku, Wrocław-Warszawa-Kraków, 1990, s. 348.
  3. ↑ Frost 2015, s. 80.
  4. ↑ Codex Diplomaticus Poloniae, t. I, Warszawa 1847, s. 272.
  5. ↑ Codex diplomaticvs Regni Poloniae et Magni Dvcatvs Litvaniae in qvo pacta, foedera, tractatvs pacis … nvnc primvm ex archivis pvblicis ervta ac in lvcem protracta … T. IV in qvo totivs Prvssiae res continentvr, wydał Maciej Dogiel, Wilno 1764, s. 78.

Література

  • Sułkowska-Kurasiowa Irena. Moskorzowski Klemens (Klemens z Moskorzowa) h. Pilawa (zm. ok. r. 1408) / Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1977.— Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XXII/1, zeszyt 92.— S. 52–54
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Нормативний контроль
підканцлери краківські, короля, двору
Ян (1307—1309) • Здіслав (1310—1313) • Збіґнєв із Щижиця (1315—1320) • Пйотр Щижик із Фалкува (1322—1333) • Сєнґнєв із Ґрембошува (1333—1343) • Пйотр Щижик із Фалкува (1343—1345) • Томіслав із Мокрського (1346—1359) • Ян з Буська (1360—1366) • Янко із Чарнкова (1367—1370) • Завіша Курозвенцький (1371—1373)
підканцлери коронні
Шимон з Рушкова (1377—1381) • Клеменс Москажевський (1387—1402) • Миколай Тромба (1403—1412) • Дунін зі Скшинського (1412—1418) • Ян Шафранєц (1418—1423) • Станіслав Цьолек (1423—1428) • Владислав Опоровський (1428—1434) • Вінцентій Кот (1434—1437) • Пйотр Вода зі Щекоцин (1438—1454) • Томаш Стшемпінський (1454—1455) • Ян Лютек із Бжезя (1455—1464) • Войцех Жихлінський (1464—1471) • Збіґнєв Олешніцький (1472—1476) • Станіслав Курозвенцький (1476—1479) • Анджей Опоровський (1479—1483) • Ґжеґож Любранський (1484—1497) • Вінцентій Пшерембський (1497—1499) • Мацей Джевіцький (1501—1511) • Кшиштоф Шидловєцький (1511—1515) • Петро Томіцький (1515—1535) • Павел Вольський (1537—1539) • Самуель Мацейовський (1539—1547) • Миколай Ґрабя (1547—1549) • Ян Оцеський (1550—1552) • Ян Пшерембський (1552—1559) • Філіп Паднєвський (1559—1562) • Пйотр Мишковський (1562—1569) • Францішек Красінський (1569—1574) • Пйотр Дунін-Вольський (1574—1576) • Ян Замойський (1576—1578) • Ян Боруковський (1578—1584) • Войцех Барановський (1585—1591) • Ян Тарновський (1591—1598) • Пйотр Тиліцький (1598—1605) • Мацей Пстроконський (1605—1606) • Станіслав Мінський (1606—1607) • Лаврентій Гембицький (1607—1609) • Фелікс Криський (1609—1613) • Генрик Фірлей (1613—1618) • Анджей Ліпський (1618—1620) • Вацлав Лещинський (1620—1625) • Станіслав Лубенський (1625—1627) • Якуб Задзик (1627—1628) • Томаш Замойський (1628—1635) • Петро Гембицький (1635—1638) • Єжи Оссолінський (1638—1643) • Александер Тшебінський (1643—1644) • Андрій Лещинський (архієпископ) (1645—1650) • Єронім Радзейовський (1650—1652) • Стефан Корицінський (1652—1653) • Анджей Тшебіцький (1653—1658) • Миколай Пражмовський (1658) • Богуслав Лещинський (1658—1659) • Ян Лещинський (1661—1666) • Анджей Ольшовський (1666—1676) • Ян Стефан Виджга (1676—1677) • Ян Вельопольський (1677—1679) • Ян Малаховський (1679—1681) • Ян Кшиштоф Ґнінський (1681—1685) • Августин Міхал Стефан Радзейовський (1685—1689) • Кароль Тарло (1689—1702) • Ян Шембек (1702—1712) • Ян Казімєж де Альтен Бокум (1712—1721) • Ян-Олександр Ліпський (1724—1735) • Ян Малаховський (1735—1746) • Міхал Водзіцький (1746—1764) • Анджей Миколай Млодзейовський (1764—1767) • Йоганн-Андреас фон дер Борх (1767—1780) • Антоній Окенцький (1780) • Яцек Малаховський (1780—1786) • Мацей Ґжеґож Ґарниш (1786—1790) • Гуго Коллонтай (1791—1794) • Войцех Юзеф Скаршевський (1793—1795)
Kembali kehalaman sebelumnya