Єжи Оссолі́нський (також Юрій Оссолінський [1] ; пол. Jerzy Ossoliński ; 15 грудня 1595 — 9 серпня 1650 , Варшава ) — державний діяч Речі Посполитої . Представник шляхетського роду Оссолінських гербу Топор . Представник проавстрійської, а з 1644 року — профранцузької партії.
Біографія
Народився в Сандомирі , Польща . Четвертий (третій дорослий) син Яна Збігнева Оссолінського [2] та його другої дружини Анни Фірлей .
Здобув ґрунтовну освіту в закордонних університетах, опанував ораторське мистецтво . 1633 року був послом польського короля Владислава IV до Папи Римського Урбана VIII та Венеційської республіки . 1635 року перебував із дипломатичною місією в Пруссії , а 1636 року — в Священній Римській імперії . Отримав від імператора Фердинанда II титул імперського князя . Підтримував антипротестанський рух, а також ідеї війни проти Османської імперії . Виступав за посилення монаршої влади. Мав за союзників короля, дрібну шляхту та козацтво ; ворогував із магнатерією та високпосадовцями, зокрема із Адамом Казановським , Яремою Вишневецьким , Петром Гембицьким . 1646 року був змушений поховати плани війни проти турків через опір Сейму . Після смерті короля Владислава підтримав кандидатуру Яна II Казимира на польський престол. У 1648–1650 роках намагався загасити козацьке повстання Хмельницького шляхом переговорів і поступок. 1649 року був одним із розробників Зборівського договору (зокрема, зумів підкупити хана Іслам-Гірея ІІІ[3] ).
Автор «De optimo statu reipublicae» (1614), «Questiones morales» (Падуя , 1615), «Mercurius Sarmaticus» (Данциг , 1645), а також декількох щоденників.
Помер 9 серпня 1650 року у Варшаві (нині Польща ). Похований в костелі святого Йосифа у Клімонтуві .
Уряди
Великий канцлер коронний (1643–1650), сенатор . Великий підканцлер коронний (1639–1643), сандомирський воєвода (1636–1639), підскарбій надвірний коронний (1633–1636), маршалок сейму (1631), великий підстолій коронний (1630–1633). Староста бидгощський (з 1633), станіславський, адзельський, дерптський , рицький , бродницький , богуславський , любачівський , любомльський і любельський .
Сім'я
Дружина — Ізабелла Данилович , донька Миколи Даниловича [4] . Шлюб уклали 1620 року. Діти:
За даними Каспера Несецького, його другою дружиною була сандомирська воєводичка Ельжбета з Фірлеїв .
Примітки
Джерела
Сас П . Оссолінський Єжи [Архівовано 25 квітня 2017 у Wayback Machine .] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України . — К . : Наукова думка , 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 670. — ISBN 978-966-00-1061-1 .
Bohomolec F. Życie Jerzego Ossolińskiego, kanclerza wielkiego koronnego… [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine .] : v 2 T. — Kraków, 1860. (пол.)
Jerzy Ossoliński. — Lwów, 1883 T. 1 [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine .] , T. 2 [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine .] (пол.)
Jerzy Ossoliński h. Topór (1595—1650) // Polski Słownik Biograficzny . — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979. — T. XXIV/2, XXIV/3, zeszyt 101—102. — S. 393—410. (пол.)
Kubala L . Szkice historyczne . - seria 1. wyd.3. — Kraków, 1896.
Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine .] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — T. 3. — 820 s. — S. 496—498. (пол.)
Ossolin // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego . — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 657. (пол.) — S. 657. (пол.)
Оссолинский, Юрий // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб ., 1890—1907. (рос. дореф.)
Посилання
Канцлери краківські, двору, короля, коронні
Великі канцлери коронні
підканцлери краківські, короля, двору
підканцлери коронні