1473 року, завдяки підтримці батька, король Казимир IV Ягеллончик призначив Уріеля Ґурку на посаду канцлера коронного, хоча до цього останній не працював у королівській канцелярії. 26 травня1475 року, перебуваючи у Римі як королівський посол, отримав диспензію (дозвіл) від папи Сикста IV на одруження доньки короля Ядвіги Ягеллонки з баварським герцогом Георгом Багатим[5]. 21 липня цього ж року він отримав від Папи посаду папського нунція та збирача папських зборів у Польщі, яку, ймовірно, обіймав до 1486 року[6]. 1478 року також перебував у Римі як королівський посол. У цей період він налагодив численні відносини з банкірськими установами Західної Європи, і особливо нюрнберзькими, а також із польською та італійською міською буржуазією. Протягом 1473–1474 років був адміністратором Ґнєзненської архідієцезії і, виконуючи цю функцію, на прохання короля скликав до Ленчиці провінційний синод, яким були встановлені податкові зобов'язання духовенства перед державою[2].
Завдяки сприятливим банківським операціям Уріель Ґурка збільшив статок родини, а багате Познанське єпископство також сприяло примноженню його доходів, завдяки чому він став одним із найбагатших людей Польщі. Зароблені капітали він вкладав у землю та у фінансові та комерційні операції з познанськими купцями та європейськими банкірами. Ґурка зосередив у своїх руках староства победзіське (1475–1498), драгімське (перед 1493 р.), валчське (1493–1498)[10]. Його земельні маєтності складали 7 міст та 78 сіл[11]. Він привозив у свої маєтки італійських садівників, які намагалися вирощувати лозу та інші екзотичні рослини. Він також купував твори мистецтва та фундував бронзові надгробки для себе та свого батька, виготовлені в майстерні Фішера в Нюрнберзі. Він також перебудував каплицю св. Леонарда в Познанському соборі та зробив його місцем поховання для своєї родини[12].
Єпископ Ґурка заснував біля Курницького замку перший італійський сад і проводив досліди з виноградарства. 1495 року він підніс костел Усіх святих у Курнику до рангу колегіального костелу і того ж року побудував у цьому місті шпиталь, залишивши обом фундаціям значні записи у своєму заповіті[13].
↑Jadwiga Krzyżaniakowa, Urzędnicy kancelarii królewskich w wielkopolskich kapitułach katedralnych w XV wieku, w: Drogą historii. Studia ofiarowane profesorowi Józefowi Szymańskiemu w siedemdziesiątą rocznicę urodzin, Lublin 2001, s. 240.
↑Prałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000 aż do dni naszych. Podług źródeł archiwalnych, opracował Jan Korytkowski, t. II, Gniezno 1883, s. 87.
↑Prałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000 aż do dni naszych. Podług źródeł archiwalnych, opracował Jan Korytkowski, t. II, Gniezno 1883, s. 89-90.
↑Prałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000 aż do dni naszych. Podług źródeł archiwalnych, opracował Jan Korytkowski, t. II, Gniezno 1883, s. 90.
↑ абPrałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000 aż do dni naszych. Podług źródeł archiwalnych, opracował Jan Korytkowski, t. II, Gniezno 1883, s. 91.
↑Jan Wincenty Bandtkie, Ius Polonicum: codicibus veteribus manuscriptum et editionibus quibusque collatis, Warszawa 1831, s. 358.
↑Antoni Gąsiorowski, Starostowie wielkopolskich miast królewskich w dobie jagiellońskiej, Warszawa-Poznań 1981, s. 73.
↑Prałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000 aż do dni naszych. Podług źródeł archiwalnych, opracował Jan Korytkowski, t. II, Gniezno 1883, s. 92.
Antoni Gąsiorowski, Górka Uriel z Górki h. Łodzia (zm. 1498), w: Wielkopolski słownik biograficzny, red. A. Gąsiorowski i in., Warszawa–Poznań 1983, s. 222.
Józef Garbacik, Górka (z Górki) Uriel h. Łodzia (ok. 1435—1498), kanclerz koronny, biskup poznański, [w:] Polski słownik biograficzny T. 8 (1959—1960), Girdwoyń Michał — Gross Adam, Wrocław, Polska Akademia Umiejętności ; Zakład Narodowy im. Ossolińskich — Wydawawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1959—1960, s. 421—423.