PROFILBARU.COM

Запит «Неоколоніалізм» перенаправляє сюди; про архітектурний стиль див. Архітектура колоніального відродження.

Неоколоніалізм — колоніальна політика імперіалістичних держав, що є сукупністю старих та нових політичних методів, які застосовуються з метою утримати держави — колонії та напівколонії,— що звільнилися, як об'єкти економічної експлуатації та політичного тиску.

Неоколоніалізм — це система нерівноправних економічних та політичних стосунків, що нав'язується державами — колишніми метрополіями колоніальним у минулому, а нині суверенним державам, спрямована на збереження імперіалістичної експлуатації і залежності народів цих країн.

Неоколоніалізм виник після другої світової війни, коли, внаслідок національно-визвольної боротьби народів, пряме колоніальне панування стало неможливим.

Неоколоніалізм Російської Федерації

Росія, як колишня метрополія, намагається встановити нову форму контролю над колишніми колоніями — «радянськими республіками у складі СРСР». Для цього вона використовує різні економічні механізми експансії, втручання, впливу, щоб сформувати відповідну керовану еліту в суспільствах цих країн ^[1].

2006 року директор Інституту трансформації суспільства (Київ) професор О. Соскін зазначав, що Росія намагається реанімуватись, як наднаціональна імперія, і по відношенню до Білорусі й України проводить політику неоколоніалізму, тобто фінансово-економічної й енергетичної окупації. Найбільш очевидним це є на прикладі газового і нафтового секторів економіки. Росія намагається привласнити собі, скупивши за безцінь, білоруські й українські газопроводи, щоб диктувати свою волю і привласнювати монопольний прибуток. У Білорусі та України стратегічні цілі в сфері протидії політиці неоколоніалізму Росії збігаються.

2008 року Росія розпочала війну проти Грузії.

2014 року Російська Федерація перейшла до прямого військового втручання у внутрішні справи України.

Один із сучасних російських ідеологів О. Дугін, в навчальному посібнику, надрукованому відповідно до рішення кафедри Соціології міжнародних відносин соціологічного факультету Московського державного університету, формулює завдання

«інтегрувати до єдиного стратегічного простору Росію, Україну та Білорусь» ^[2].

А для перетворення Росії «у глобальну світову силу» інтеграція України вказується як «необхідна умова». У книзі ж «Основи геополітики» більш відверто формулюються принципи російського неоколоніалізму:

«Існування України у нинішніх кордонах та із її нинішнім статусом „суверенної держави“ тотожне нанесенню жахливого удару по геополітичній безпеці Росії…», а також формулюється висновок, що «Подальше існування унітарної України неприпустиме»^[3].

Примітки

↑ Путін встановив особистий контроль над керівництвом України, - Олег Соскін.— OSP-UA.info, 10 січня 2014
↑ Александр Дугин. Геополитика. Учебное пособие для вузов. — М.: Академический проект, 2011
↑ Дугин А. Основы геополитики. — М.: АРКТОГЕЯ-центр, 2000. — 928 с.

Див. також

Література

Н.П. Драчева (ред.). Неоколониализм против прав человека. — Москва: Международные отношения, 1982. — 192 с.(рос.)
В. Ю. Константинов, О. І. Ступницький. Неоколоніалізм // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
В. Константинов. Неоколоніалізм // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.497 ISBN 978-966-611-818-2
Г. Мюрдаль. Современные проблемы «третьего мира» / сокр. пер. с англ. — Москва: Прогресс, 1972. — 767 с.(рос.)
А.Ф. Фудин (отв. ред.). Неоколониализм и продовольственная проблема в развивающихся странах. — Москва: Университет дружбы народов, 1984. — 86 с.(рос.)
Н.М. Хрящева. Новая стратегия неоколониализма. — Москва: Международные отношения, 1976. — 191 с.(рос.)
Marissa Jackson, "Neo-Colonialism, Same Old Racism: A Critical Analysis of the United States' Shift toward Colorblindness as a Tool for the Protection of the American Colonial Empire and White Supremacy", in Berkeley Journal of African-American Law & Policy, Vol. 11, Issue 1 (January 2009), pp. 156–192.
Kwame Nkrumah, Neo-Colonialism, the Last Stage of imperialism, London: Thomas Nelson & Sons, 1965. 200 p.(англ.)
William J. Pomeroy, American Neocolonialism, Its Emergence in the Philippines and Asia, International Publishers, 1970, 255 p. (англ.)
Jean-Paul Sartre, Colonialism and Neocolonialism, London, UK: Routledge, 2001, 114 p.(англ.)
Henry Winston, New Colonialism U.S. Style, New York: New Outlook, 1965, 17 p. (англ.)