PROFILBARU.COM

Данієль Бенсаїд
Данієль Бенсаїд
фр. Daniel Bensaïd
Ім'я при народженні	фр. Daniel Ben Saïd
Народився	25 березня 1946; Тулуза
Помер	12 січня 2010 (63 роки); X округ Парижа, Париж, Іль-де-Франс, Франція; ·злоякісна пухлина і синдром набутого імунного дефіциту
Поховання	Крематорій-колумбарій Пер-Лашезd
Країна	Франція
Діяльність	філософ, шкільний учитель, письменник, викладач університету
Alma mater	École normale supérieure de Saint-Cloudd і Університет Париж X Нантер
Знання мов	французька
Заклад	Паризький університет
Партія	Revolutionary Communist Leagued і New Anti-Capitalist Partyd
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Данієль Бенсаїд (25 березня 1946(1946-03-25), Тулуза — 12 січня 2010(2010-01-12), X округ Парижа, Париж, Іль-де-Франс, Франція) ― французький філософ, марксистський теоретик, громадський і політичний діяч. Один з лідерів Революційної комуністичної ліги(інші мови) та Нової антикапіталістичної партії(інші мови), учасник об'єднаного Четвертого Інтернаціоналу(інші мови). Провідна фігура студентського повстання 1968 року.

Життєпис

Бенсаїд народився в Тулузі, Франція, у сім’ї батька-сефарда, єврея з Алжиру. Разом з матір'ю Бенсаїда, він переїхав до вішівської Тулузи з Орана. У відповідь на різанину алжирців у Парижі 8 лютого 1962 року, Бенсаїд приєднався до Спілки студентів-комуністів(інші мови). Невдоволений партійною ортодоксією, він швидко став частиною лівої опозиції всередині союзу й належав до числа дисидентів, яких виключили з партії у 1966 році^[5].

У 1966 році Бенсаїд почав навчання у Вищій нормальній школі гуманітарних наук, де став одним із засновників організації «Революційної комуністичної молоді» (фр. Jeunesse Communiste Révolutionnaire), яка згодом перетворилася на Революційну комуністичну лігу(інші мови). Разом із Данієлем Кон-Бендітом він заснував «Рух 22 березня(інші мови)», який брав активну участь у травневих протестах 1968 року у Франції. Бенсаїд став провідним теоретиком Революційної комуністичної ліги й Об’єднаного секретаріату Четвертого інтернаціоналу, професором філософії в Університеті Париж-VIII, а також стипендіатом Міжнародного інституту досліджень та освіти. Бенсаїд був відомий своїми дослідженнями творчості Вальтера Беньяміна і Карла Маркса, а також сучасним аналізом французького постмодернізму^[5].

Бенсаїд і течія троцькізму, представлена Об’єднаним Секретаріатом Четвертого Інтернаціоналу, зазнавали нападок з боку більш ортодоксальних троцькістів через висунуту стратегію, щодо входження в «нові соціальні рухи»; зокрема, за сприйняття реформи та революції як фальшивої дихотомії та пропозицію створення «широких партій», а не формування партій традиційного ленінського типу. В одному з таких критичних коментарів Люк Купер критикував Бенсаїда за твердження про те, що за певних конкретних обставин є можливим входження до капіталістичного уряду та спроба використання існуючої державт як інструмента революційної трансформації^[6]. Бенсаїд також обговорював революційну стратегію з іншими членами Четвертого Інтернаціоналу та міжнародним секретарем Британської соціалістичної робітничої партії Алексом Каллінікосом^[7].

Помер від раку 12 січня 2010 року у віці 63 років. Захворювання було спричинене побічними ефектами препаратів для лікування СНІДу, з яким він жив протягом останніх 16 років. Після смерті Бенсаїда, пакистано-британський публіцист Тарік Алі(інші мови) назвав його «провідним марксистським інтелектуалом Франції»^[5].

Бібліографія

спільно з Генрі Вебером: Mai 1968: Une répétition générale (François Maspero, 1968, online edition)
La revolution et le pouvoir (Penser, 1976, ISBN 9782234005525)
"In Memory of a Rebel". Telos 44, Summer 1980 (DOI:10.3817/0680044193).
Walter Benjamin: sentinelle messianique (Plon, 1990, ISBN 9782350960432)
La discordance des temps: essais sur les crises, les classes, l'histoire (Editions de la Passion, 1995, ISBN 9782906229266)
Marx l'intempestif: Grandeurs et misères d'une aventure critique (Fayard, 1995, ISBN 9782213595047); English translation: A Marx for Our Times: Adventures and Misadventures of a Critique (Verso, 2002, ISBN 9781859847121)
Le pari mélancolique (Fayard, 1997, ISBN 9782213599274)
Qui est le juge? (Fayard, 1999, ISBN 9782213603506)
Contes et légendes de la guerre éthique (Textuel, 1999, ISBN 9782909317939)
Eloge de la résistance à l'air du temps (Textuel, 1999, ISBN 9782909317779)
Le sourire du spectre (Michalon, 2000, ISBN 9782841861248)
Les irréductibles (Textuel, 2001, ISBN 9782845970137)
Une lente impatience (Stock, 2004, ISBN 9782234056596) - his autobiography; English translation: An Impatient Life: A Memoir (Verso, 2014, ISBN 9781781681084)
Fragments mécréants. Mythes identitaires et république imaginaire (2005, ISBN 9782849380413)
Marx, mode d'emploi (2009, ISBN 9782707182791)