Антиста́лінська ліви́ця,[1] або антиста́лінські лі́ві, — це сукупність лівих політичних рухів, що виступають проти Йосипа Сталіна, сталінізму, неосталінізму та системи правління, яку Сталін запровадив як лідер Радянського Союзу між 1924 і 1953 роками. Цей термін також описує політичних діячів, котрі виступали проти Йосипа Сталіна та його бачення комунізму, як, наприклад, Лев Троцький та інші традиційні марксисти у лівій опозиції.
Переважна більшість лівих політичних сил спочатку сприйняла більшовицьку революцію з ентузіазмом. Попервах більшовики та їхня політика здобули велику підтримку, оскільки спочатку Ленін та інші лідери змальовували рух у лібертарному світлі. Однак із застосуванням більш репресивних політичних методів більшовики поступово втрачали підтримку багатьох анархістів і революціонерів.[5] Видатні анархо-комуністки та лібертарні марксистки, Сільвія Панкгерст, Роза Люксембурґ, а пізніше Емма Ґольдман, були одними з перших лівих критиків більшовизму.[5][6]
Роза Люксембурґ гостро критикувала методи, які використовували більшовики для захоплення влади під час Жовтневої революції, стверджуючи, що це був «рух не народу, а буржуазії».[7] Критика Люксембурґ базувалася насамперед на тому, як більшовики придушували анархістські рухи.[8] В одному зі своїх есеїв під назвою «Національне питання в російській революції» вона пояснює:[7][9]
Політична спадщина Рози Люксембурґ була піддана критиці Сталіним після того, як він прийшов до влади.
Звичайно, у всіх цих випадках таку реакційну політику в дійсності проводили не «нації», а лише буржуазні та дрібнобуржуазні класи, які всупереч власним пролетарським масам перетворюють «право на національне самовизначення» на інструмент своєї контрреволюційної класової політики.
Через її ранню критику на адресу більшовиків, спадок Люксембурґ був осквернений Сталіним, коли той прийшов до влади. За словами Троцького, Сталін «часто брехав про неї і ганьбив її» в очах громадськості.[10]
Відносини між анархістами та більшовиками загострилися через придушення Кронштадтського повстання та махновського руху.[5] Кронштадтське повстання (березень 1921) стало ключовим моментом, під час якого багато лібертаріїв і демократичних лівих порвали узи з більшовиками, заклавши основи для антисталінської лівиці. Американський антисталінський соціаліст Денієл Белл писав:[11][12][13][14]
Інший ключовий антисталініст, Луї Фішер, пізніше ввів для цього термін «кронштадтський момент».[12]
Як і Роза Люксембурґ, Емма Ґольдман насамперед критикувала стиль керівництва Леніна, але згодом вона зосередилася на Сталіні та його політиці, коли той прийшов до влади.[5] У своєму есеї під назвою «В Росії немає комунізму» Ґольдман докладно описує, як Сталін «зловживав владою свого становища» і створив диктатуру. У цьому тексті вона зазначає:
...іншими словами, Центральний Комітет і Політбюро партії контролюються абсолютно однією людиною, Сталіним. Назвати таку диктатуру, цю особисту автократію, могутнішу й абсолютнішу, ніж будь-яка царська, ім'ям «комунізм» здається мені вершиною безглуздя.
Емма Ґольдман стверджувала, що «в Радянській Росії не було жодної ознаки навіть авторитарного, державного комунізму».[5] Вона залишалася критичною щодо Сталіна та більшовицького стилю правління аж до своєї смерті в 1940 році.[15]
Загалом, ліві комуністи та анархісти критично ставилися до державницької, репресивної та тоталітарної природи марксизму-ленінізму, яка зрештою перейшла на сталінізм.[14]
Більшовицький революціонер Лев Троцький був вигнаний Сталіним з СРСР у лютому 1929 року. Згодом Троцький став найгучнішим критиком сталінізму початку 20 століття.
Однією з останніх спроб «правої опозиції» ВКПБ протистояти Сталінові була справа Рютіна 1932 р., коли було поширено маніфест проти політики колективізації; він відкрито закликав до «ліквідації диктатури Сталіна та його кліки».[16] Пізніше деякі «праві» приєдналися до таємного блоку Лева Троцького, Зінов'єва та Каменєва, щоб протистояти Сталіну. Історик П'єр Брує заявив, що він розпався на початку 1933 року.[17]
Лев Троцький і Сталін розходилися у думках з питань індустріалізації та революційної тактики. Троцький вважав, що необхідна надіндустріалізація, а Сталін вірив у швидкий сплеск і колективізацію, як написано у його п'ятирічному плані. Троцький вважав прискорений глобальний підйом відповіддю глобальне встановлення комунізму і критично ставився до методів Сталіна, оскільки вважав, що повільніші темпи колективізації та індустріалізації у довгостроковій перспективі є неефективними.[18] Троцький також не погоджувався зі сталінською тезою про соціалізм в одній країні, вважаючи, що інститут революції в одній державі чи країні не буде настільки ефективним, як глобальна революція.[19] Він також розкритикував те, як теза про соціалізм в одній країні фактично порвала з інтернаціоналістськими традиціями марксизму.[20] Троцькісти вважали, що перманентна глобальна революція була б найефективнішим методом забезпечення функціювання системи комунізму у світі.[19]
Загалом, Троцький та його послідовники дуже критично ставилися до відсутності внутрішніх дебатів та дискусій серед сталіністських організацій, а також до їх політично-репресивних методів.[19][20]
Починаючи з 1930-х років, Лев Троцький та його американський прихильник Джеймс П. Кеннон описували Радянський Союз як «деформовану робітничу державу», революційні здобутки якої слід захищати від імперіалістичної агресії, незважаючи на появу гангстерського панівного прошарку партійних бюрократів. Захищаючи російську революцію від зовнішньої агресії, Троцький, Кеннон та їхні послідовники водночас закликали до антибюрократичної політичної революції проти сталінізму, яку мав би провести сам радянський робітничий клас.[21]
Протягом 1930-х років критики Сталіна, як у Радянському Союзі, так і за його межами, зазнавали жорстких нападок з боку партії. Велика чистка відбувалася в 1936-1938 роках як результат зростання внутрішньої напруги між критиками Сталіна, але врешті-решт перетворилася на повну чистку від «антирадянських елементів».[22] Більшість жертв становили селяни та представники меншин, але анархісти та демократичні соціалісти також були мішенню за їхню критику суворих репресивних політичних методів, які використовував Сталін.[23] Багатьох було страчено або позасудово відправлено до таборів ҐУЛАҐу. За підрахунками, під час Великого терору втрати коливаються від 600 000 до понад 1 мільйона людей.[22]
Паралельно в Європі набирав обертів фашизм. У 1930-х роках радянське керівництво звернулося до політики народного фронту, коли комуністи співпрацювали з ліберальними та навіть консервативними союзниками для захисту від передбачуваного фашистського нападу. Один із найпомітніших конфліктів можна було побачити в громадянській війні в Іспанії. Тоді як усі ліві боролися на боці республіканської фракції, всередині неї виникали гострі конфлікти між комуністами, з одного боку, та анархістами, троцькістами та ПОУМ з іншого.[24][25] Підтримка останньої стала ключовим питанням для антисталінських лівих на міжнародному рівні, прикладом чого є Контингент НЛП в Інтернаціональних бригадах, книга Джорджа Орвелла «Данина Каталонії», періодичне видання «Іспанія та світ», а також різноманітні памфлетиЕмми Ґольдман, Рудольфа Рокера та інших.[26][27][28]
В інших країнах некомуністичні ліві партії також конкурували зі сталінізмом, одночасно борючись з правими. Символ трьох стріл був прийнятий німецькими соціал-демократами для позначення цього багатостороннього конфлікту.[29]
Критика середини століття (1939–1953)
Дискусії всередині Соціалістичної робітничої партії
Дисиденти у троцькістській Соціалістичній робітничій партії, ставши свідками співпраці Йосипа Сталіна та Адольфа Гітлера у вторгненні та поділі Польщі та радянському вторгненні в країни Балтії, почали стверджувати, що Радянський Союз фактично виник як нова суспільна формація, яка була ні капіталістичною, ні соціалістичною. Прихильники цієї точки зору, яку найбільш явно підтримував Макс Шахтман, стверджували, що радянський бюрократичний колективістський режим фактично увійшов до одного з двох великих імперіалістичних «таборів», які мали на меті вести війну з метою поділити світ. Перший з імперіалістичних таборів, до якого Сталін і Радянський Союз нібито приєдналися як безпосередні союзники, очолював нацистську Німеччину і включав передусім фашистську Італію. У цьому первинному аналізі «другий імперіалістичний табір» очолювали Англія та Франція, які активно підтримувалися Сполученими Штатами.[30]
Шахтман і його однодумці виступали за створення широкого «третього табору» для об’єднання робітників і колоніальних народів світу в революційній боротьбі проти імперіалізму німецько-радянсько-італійського та англо-американсько-французького блоків. Шахтман дійшов висновку, що радянська політика була політикою імперіалізму і що найкращим результатом для міжнародного робітничого класу була б поразка Радянського Союзу під час його військових вторгнень. Зі своєї сторони, Троцький стверджував, що поразка Радянського Союзу навпаки зміцнить капіталізм і зменшить можливості політичної революції.[31]
Йосип Броз Тіто став одним із найвидатніших лівих критиків Сталіна після Другої світової війни. Комуністична партія Югославії та її політика спочатку нагадувала радянську. В очах багатьох «Югославія ідеально слідувала шляхом радянського марксизму».[32] Попервах Тіто навіть вважався «найвірнішим учнем Сталіна».[33] Однак у міру того, як Югославська комуністична партія зростала в розмірах і силі, вона стала другою комуністичною силою в Європі, що зрештою це змусило Тіто спробувати діяти незалежно, створивши напругу у відносинах зі Сталіним й СРСР. У 1948 році два лідери розійшлися через незалежну зовнішню політику Югославії та ідеологічні розбіжності.[32][33]
Тіто та його послідовники почали розробляти новий тип соціалізму, який був би марксистсько-ленінським за своєю суттю, але антисталінським на практиці. Результатом стала югославська система соціалістичного робітничого самоврядування. Це призвело до філософії організації будь-якої виробничої діяльності у суспільстві в «самокеровані одиниці». Ця доктрина здобула назву тітоїзм. Тіто критично ставився до Сталіна, оскільки вважав, що Сталін став «антимарксистом».[32] У брошурі під назвою «На нових шляхах до соціалізму» один із високопоставлених помічників Тіто так заявляє про політику Сталіна:
Список обвинувачень, без сумнівів, довгий: нерівні стосунки з іншими соціалістичними країнами та їх експлуатація; немарксистське ставлення до ролі вождя; нерівність в оплаті праці, більша, ніж у буржуазних демократіях; ідеологічне сприяння великоросійському націоналізму та підкорення інших народів; політика поділу сфер впливу з капіталістичним світом; монополізація тлумачення марксизму; відмова від усіх форм демократії.
Тіто не погоджувався щодо основних характеристик, які визначали політику та стиль керівництва Сталіна. Тіто хотів сформувати власну версію «чистого» соціалізму без багатьох «антимарксистських» рис сталінізму.[33]
Філософ Альбер Камю, був моралістом, стверджуючи, що мораль повинна керувати політикою. Стоячи на позиціях анархо-синдикалізму й лібертарного соціалізму, Камю був різким противником тоталітарної природи сталінського СРСР.
Після смерті Йосипа Сталіна багато видних персон зі сталінського кабінету прагнули захопити владу. У результаті утворився радянський тріумвірат між Лаврентієм Берією, Георгієм Маленковим і Микитою Хрущовим. Першочерговою метою нового керівництва було забезпечення стабільності в країні з розпорядженням керівних посад в уряді. Нова політика, яка йшла всупереч сталінізму, включала відмову від терору, децентралізовану владу та колективізоване керівництво. Після цієї тривалої боротьби за владу в радянському уряді до влади прийшов Микита Хрущов. Прийшовши до влади, Хрущов негайно засудив Сталіна та його методи правління.[40] У своїй промові, виголошеній на XX з'їзді партії в 1956 році, Хрущов критикував «культ особи Сталіна» і його егоїзм як лідера:
Товариство! Культ особистості набув таких жахливих розмірів головним чином тому, що сам Сталін усіма мислимими методами підтримував звеличення власної особистості. Це підтверджується численними фактами.
Хрущов також відкрив перед з'їздом правду про сталінські методи репресій. Він прояснив, що Сталін «відправив тисячі людей у величезну систему політичних робочих таборів», які називаються ґулаґами. Ця промова призвела до значної втрати віри в політику Сталіна з боку урядовців і громадян.[40]
В епоху холодної війни число американських лівих, що ідентифікували себе як некомуністи, зросло.[41] Вони критично ставилася до продовження сталінського комунізму через голод і репресії,[5] і, як пізніше було виявлено, таємне втручання радянського уряду у Комуністичну партію США.[42] Ці люди часто були колишніми комуністами, як, приміром, історик Теодор Дрейпер, погляди якого змінилися від соціалізму до лібералізму, а також соціалісти, які розчарувалися в комуністичному русі під радянським керівництвом. Антисталінські троцькісти також писали про свій досвід у той час, наприклад, Ірвінґ Гоу та Льюїс Козер.[42] Ці обставини сприяли створенню антикомуністичного Конгресу з культурну свободу (ККС), а також міжнародних журналів, таких як Der. Monat і Encounter; це також вплинуло на існуючі видання, такі як «Партизан Рив'ю».[43] За словами Джона Ерла Гейнса та Гарві Клера, ККС таємно фінансувався ЦРУ для підтримки інтелектуалів з антикомуністичними поглядами.[42]
Комуністична партія США втратила значну частину свого впливу у перші роки холодної війни через викриття сталінських злочинів Хрущовим.[43] Хоча радянська Компартія більше не була офіційно сталінською, Комуністична партія США продовжували отримувати значні субсидії від СРСР з 1959 по 1989 рік і стабільно підтримувала офіційну радянську політику, зокрема інтервенцію в Угорщину та Чехословаччину. Радянське фінансування припинилося в 1989 році, коли голова Компартії США Ґас Голл засудив ринкові ініціативи Михайла Горбачова.[44]
З кінця 1950-х років кілька європейських соціалістичних і комуністичних партій, наприклад у Данії та Швеції, відійшли від ортодоксального комунізму, який вони пов’язували зі сталінізмом. На появу нових лівих вплинули також радянське вторгнення в Угорщину в 1956 році та зростання кількості доступної інформації про сталінський терор.[45]Альбер Камю критикував радянський комунізм, а багато лівих вважали Радянський Союз символом «державного капіталізму».[46] Після смерті Сталіна і хрущовської відлиги, вивчення і протистояння сталінізму стали частиною історіографії. Історик Моше Левін застерігав не класифікувати всю історію Радянського Союзу як сталінську, але також підкреслював, що сталінська бюрократія назавжди встановила в Радянському Союзі «бюрократичний абсолютизм».[47]
↑ абвMartin Oppenheimer The “Russian Question” and the U.S. Left, Digger Journal, 2014
↑ абHarap, Louis (1989). The Rise and Decline of the Anti-Stalinist Left from the 1930s to the 1980s. Guilford Publication.
↑Український Троцький. Тексти Лева Троцького про Україну: (зб. перекладів статей, виступів, промов та відозв з коментарями) / Соціалістичне об’єднання «Ліва опозиція». – Одеса: ВМВ, 2013. – 167 с. – з іл.
↑ абEllman, Michael (November 2002). "Soviet Repression Statistics: Some Comments". Europe-Asia Studies. 54 (7): 1151–1172.
↑Harap, Louis (1989). The Rise and Decline of the Anti-Stalinist Left from the 1930s to the 1980s. Guilford Publication.
↑Beevor, Antony (2006). The battle for Spain: the Spanish Civil War 1936-1939. London: Weidenfeld & Nicolson. ISBN 978-0-297-84832-5. OCLC 64312268.
↑Howson, Gerald (1999). Arms for Spain: the untold story of the Spanish Civil War (1st ed.). New York: St. Martin's Press. ISBN 0-312-24177-1. OCLC 42706615.
↑Potthoff, Heinrich; Faulenbach, Bernd (1998). Sozialdemokraten und Kommunisten nach Nationalsozialismus und Krieg: zur historischen Einordnung der Zwangsvereinigung. Klartext. p. 27.
↑Серія гострокритичних статей і листів із суперечками Троцького з Шахтманом була опублікована посмертно під назвою «На захист марксизму». Полеміка Кеннона проти Бернхема і Шахтмана міститься в книзі «Боротьба за пролетарську партію».
↑F. M. Leventhal, The Last Dissenter: H.N. Brailsford and His World, Oxford University Press, 1985, ISBN 0-19-820055-2 (pp. 248–49).
↑Isserman, M. (1996), MICHAEL HARRINGTON AND THE VIETNAM WAR: THE FAILURE OF ANTI‐STALINISM IN THE 1960S. Peace & Change, 21: 383-408.
↑"In August 1933 Weil carried these reflections further in a widely read article in the avant-garde, anti-Stalinist Communist review Revolution proletarienne... John Hellman, Simone Weil:An Introduction to her thought. Wilfrid Laurier University Press, 1982 ISBN 0-88920-121-8 (p.21)
↑"From well before the Algerian war the Communists in particular held against Camus not so much his anti-Stalinism as his growing refusal to share political "positions" or get into public arguments..." Quoted in Tony Judt,The Burden of Responsibility: Blum, Camus, Aron, and the French Twentieth Century. University of Chicago Press, 2007 ISBN 0-226-41419-1 (p. 92)
↑Wilford, Hugh (2003). "Playing the CIA's Tune? The New Leader and the Cultural Cold War". Diplomatic History. Oxford University Press (OUP). 27 (1): 15–34. doi:10.1111/1467-7709.00337. ISSN 0145-2096.
↑Non-Communist Left Materials. Socialist Pamphlets - UT Libraries Exhibits(англ.). 17 серпня 2020. Архів оригіналу за 17 грудня 2021. Процитовано 26 серпня 2023.
This article has multiple issues. Please help improve it or discuss these issues on the talk page. (Learn how and when to remove these template messages) This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: Privacy and blockchain – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (December 2018) (Learn how and when to...
Tempio di MatidiaDenario di Salonina Matidia divinizzata dal genero Adriano nel 119Civiltàromana UtilizzoTempio Stileantonino EpocaII secolo LocalizzazioneStato Italia ComuneRoma AmministrazionePatrimonioCentro storico di Roma VisitabileIl Senato organizza visite guidate in via sperimentale Mappa di localizzazione Modifica dati su Wikidata · ManualeCoordinate: 41°53′58.38″N 12°28′40.76″E / 41.89955°N 12.47799°E41.89955; 12.47799 Il tempio di Matidia (in...
Lensa dapat dianggap sebagai lensa tipis jika ketebalannya jauh lebih kecil daripada jari-jari kelengkungan permukaannya (d ≪ |R1| dan d ≪ |R 2|). Dalam optik, 'lensa tipis adalah lensa dengan ketebalan (jarak sepanjang sumbu optik antara dua permukaan lensa) yang dapat diabaikan dibandingkan dengan jari-jari kelengkungan permukaan lensa. Lensa yang ketebalannya tidak dapat diabaikan terkadang disebut lensa tebal. approksimasi lensa tipis mengabaikan efek optik karena ...
Manipur Peta India dengan letak Manipur ditandai. Ibu kota - Koordinat Imphal - 24°49′01″N 93°57′00″E / 24.817°N 93.95°E / 24.817; 93.95 Kota terbesar Imphal Populasi (2011[1]) - Kepadatan 2.855.794 (Ke-22) - 128/km² Area - Distrik 22.327 km² (Ke-23) - 9 Zona waktu UTC +5:30 Pembentukan - Gubernur - Ketua Menteri - Legislatif (kursi) 21 Ja...
Greek anti-ship weapon used in 213–212 BC This article includes a list of references, related reading, or external links, but its sources remain unclear because it lacks inline citations. Please help to improve this article by introducing more precise citations. (May 2019) (Learn how and when to remove this template message) A painting of the Claw of Archimedes by Giulio Parigi, taking the name iron hand literally, 1599-1600 vteSecond Punic War Prelude Saguntum Rhone Crossing of the Alps It...
Public art collective in India This article is an orphan, as no other articles link to it. Please introduce links to this page from related articles; try the Find link tool for suggestions. (March 2022) Aravani Art ProjectArtists at Work, Aravani Art Project in Mumbai, 15 April 2023Known forPublic Art, MuralsMovementArtivism, Feminist ArtAwardsAwesome Without Borders GrantWebsitehttps://aravaniartproject.com Aravani Art Project is an Indian public art collective, run by trans and cis wom...
Indigenous people of the northwest coast of North America For the languages, see Tsimshianic languages. TsimshianTsimshian drumming in 1999Total population8,162Regions with significant populationsCanadaBritish Columbia5,910[1]United StatesAlaska2,252[2]LanguagesEnglish • Coast Tsimshian PeopleTs’msyanLanguageSm'álgyaxSgüüx̣sCountryLa̱xyuubm Ts’msyen[3] The Tsimshian[4] (/ˈsɪmʃiən/; Tsimshian: Ts’msyan or Tsm'syen) are an Indigenous...
California county routes in zone E This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: California county routes in zone E – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (January 2010) (Learn how and when to remove this template message) California county routes in zone EExample of a California county route shield...
Italian ice dancer (born 1995) Sofia SforzaSforza/Fioretti at the 2012 World Junior ChampionshipsBorn (1995-07-22) 22 July 1995 (age 28)San Giovanni BiancoHometownUrgnanoHeight1.64 m (5 ft 4+1⁄2 in)Figure skating careerCountryItalyPartnerLeo Luca SforzaCoachBrunhilde Bianchi Valter RizzoSkating clubOlympic Dream Ice SchoolBegan skating2001 Sofia Sforza (born 22 July 1995) is an Italian ice dancer. With former partner Francesco Fioretti, she placed as high as 10th at ...
Nevill Francis Mott, London 1952 Sir Nevill Francis Mott (30 September 1905-8 Agustus 1996) adalah fisikawan Inggris yang bekerja pada sifat-sifat semikonduktor zat-zat seperti kaca dengan Philip W. Anderson. Ia menerima Penghargaan Nobel dalam Fisika 1977 dengan Philip Anderson dan John van Vleck. Pranala luar Biografi dari scienceworld.com Wikimedia Commons memiliki media mengenai Nevill Francis Mott. lbsPenerima Penghargaan Nobel Fisika1901–1925 1901: Röntgen 1902: Lorentz / Zeeman 1903...
Combate de las Vegas de Talcahuano Parte de Guerra de Independencia de ChileFecha 25 de noviembre de 1820Lugar TalcahuanoCoordenadas 36°45′25″S 73°05′08″O / -36.75694444, -73.08569444Resultado Victoria patriotaBeligerantes República de Chile Imperio español[1] Comandantes Ramón Freire Vicente Benavides Fuerzas en combate Ejército de Chile:Rodríguez: 700[2] Valdés Puga: 800 soldados y milicianos (65 artilleros), 300 indios y 2 cañones[3] Ej...
Untuk orang lain dengan nama yang sama, lihat Fachrul Razi. Fachrul RaziPotret resmi sebagai Menteri Agama Republik Indonesia, 2019Menteri Agama Indonesia ke-23Masa jabatan23 Oktober 2019 – 23 Desember 2020PresidenJoko WidodoWakilZainut Tauhid Sa'adiPendahuluLukman Hakim SaifuddinPenggantiYaqut Cholil QoumasWakil Panglima Tentara Nasional Indonesia ke-7Masa jabatan26 Oktober 1999 – 20 September 2000PanglimaWidodo A. S.PendahuluWidodo A. S.PenggantiJabatan dihapus...
This article relies largely or entirely on a single source. Relevant discussion may be found on the talk page. Please help improve this article by introducing citations to additional sources.Find sources: Thioescaline – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (December 2017) Thioescaline (TE) is a pair of lesser-known psychedelic drugs with the chemical formula C12H19NO2S. They structural analogs of escaline in which an oxygen atom has been replace...
Questa voce sull'argomento nuotatori cinesi è solo un abbozzo. Contribuisci a migliorarla secondo le convenzioni di Wikipedia. Segui i suggerimenti del progetto di riferimento. Shi Jinglin Nazionalità Cina Altezza 175 cm Peso 68 kg Nuoto Specialità Rana Palmarès Competizione Ori Argenti Bronzi Giochi olimpici 0 0 1 Mondiali 1 0 3 Mondiali in vasca corta 0 1 0 Giochi asiatici 2 0 2 Campionati asiatici 0 2 2 Per maggiori dettagli vedi qui Statistiche aggiornate al 16 dicembre...
American diplomat (born 1946) This biography of a living person needs additional citations for verification. Please help by adding reliable sources. Contentious material about living persons that is unsourced or poorly sourced must be removed immediately from the article and its talk page, especially if potentially libelous.Find sources: James Franklin Jeffrey – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (April 2014) (Learn how and when to remove this...
Pour les articles homonymes, voir Chaumette. Pierre-Gaspard ChaumettePierre-Gaspard Chaumette(estampe de François Bonneville, Paris, BnF, fin du XVIIIe siècle).BiographieNaissance 24 mai 1763NeversDécès 13 avril 1794 (à 30 ans)ParisSépulture Cimetière des ErrancisPseudonyme Anaxagoras ChaumetteNationalité françaiseFormation Université de ParisActivités Avocat, homme politique, botanisteAutres informationsParti politique Club des cordeliersConflits Guerre d'indépendance ...
