Ісмаїл I

Ісмаїл I азерб. Şah İsmayıl Səfəvi перс. شاه اسماعیل صفوی
Прапор Шах Персії
1501 — 1524
Попередник:	Єздигерд III (632—651)
Наступник:	Тахмасп І
Ім'я при народженні:	азерб. İsmail ibn Heydər əs-Səfəvi
Народження:	17 липня 1487(1487-07-17) Ардебіль, Ак-Коюнлу[1]
Смерть:	23 травня 1524(1524-05-23) (36 років) Тебриз, Сефевідський Іран[1][2]
Поховання:	Ханака та святилища шейха Сафі аль-Дін
Країна:	Сефевідський Іран
Релігія:	шиїзм
Рід:	Сефевіди
Батько:	шейх Гейдар
Мати:	Халіма^[d]
Шлюб:	Tajlu Khanum^d і Behruzeh Khanum^d
Діти:	Тахмасп I, Елказ Мірза^d, Сам Мірза^d, Bahram Mirza^d, Parikhan Khanum (1506–1540)^d і Mahinbanu Sultan^d
Автограф:
Медіафайли у Вікісховищі

Ісмаїл І (1487–1524) — шахиншах Ірану (1501–1524). Батько шаха Ірану Тахмаспа І (1514-1576).

Засновник держави Сефевідів в Ірані та перший шах єдиної іранської держави. Нащадок шейха Сефі-ад-Діна. Захопив державу Ширваншахів.

Протистояння з османами

Позиціонуючи себе лідером сунітів, Селім I Грізний конкурував із шиїтським шахиншахом Ісмаїлом.

У 1513 Селім влаштував в Анатолії жорстоку різанину «єретиків»-шиїтів, знищивши 40-45 000 осіб у віці від 7 до 70 років — імовірно, щоб очистити від «п'ятої колони» прикордонні області (доти 4/5 населення Малої Азії були шиїтами і співчували Сефевідам).

У травні 1514 османська армія вторглася до володінь Ісмаїла. Кизилбаші уникали бою, сподіваючись виснажити супротивника відступом вглиб країни, знищуючи на його шляху все, що могло стати в пригоді. Вирішальний бій відбувся 23 серпня 1514 на рівнині Чалдиран (тур. Çaldiran) і закінчився повним розгромом війська кизилбашів. Шахиншах дивом врятувався втечею. Через два тижні Селім вступив до столиці Сефевідів — Тебризу — проте пробув там всього кілька днів (яничари, боячись голодної зими, зажадали вести їх додому).

Поверталися через Єреван, Карс та Ерзурум, прихопивши шахські казну, гарем і близько тисячі ремісників. До імперії було приєднано майже весь Курдистан та частину Вірменії. Незабаром більшу частину Курдистану Ісмаїл I повернув собі назад, але наступного року деякі курдські вожді добровільно перейшли під протекцію султана.

Помер в 1524 у віці 36 років.

Творчість

Писав вірші Азербайджанською та перською мовами. під псевдонімом Хатаї ("Хатаї" з фарсі перекладається буквально як "грішник").

Примітки

1. Исмаил I // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
   d:Track:Q649d:Track:Q17378135
2. العاملي م. ا. أعيان الشيعة — Т. 3. — С. 321.
   d:Track:Q6408584d:Track:Q5924457

Література

• Антология турецька та перська поэзии. Москва-1960.

Джерела

• Momen, Moojan (1985). An Introduction to Shi'i Islam: The History and Doctrines of Twelve. Yale University Press. ISBN 0-300-03531-4.
• Savory, Roger (1998). ESMĀʿĪL I ṢAFAWĪ. Архівована копія. Encyclopaedia Iranica, Vol. VIII, Fasc. 6. с. 628—636. Архів оригіналу за 25 липня 2019. Процитовано 4 січня 2016.
• Mazzaoui, Michel M. (2002). NAJM-E ṮĀNI. Архівована копія. Encyclopaedia Iranica. Архів оригіналу за 6 січня 2016. Процитовано 4 січня 2016.
• Newman, Andrew J. (2008). Safavid Iran: Rebirth of a Persian Empire. I.B.Tauris. с. 1—281. ISBN 9780857716613. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 4 січня 2016.
• Savory, Roger (2007). Iran under the Safavids. Cambridge University Press. с. 1—288. ISBN 0521042518. Архів оригіналу за 7 липня 2017. Процитовано 4 січня 2016.
• Bosworth, C.E.; Savory, R.M. (1989). AMĪR-AL-OMARĀʾ. Архівована копія. Encyclopaedia Iranica, Vol. I, Fasc. 9. с. 969—971. Архів оригіналу за 9 грудня 2014. Процитовано 28 December 2014.
• Roemer, H.R. (1986). The Safavid period. The Cambridge History of Iran, Volume 5: The Timurid and Safavid periods. Cambridge: Cambridge University Press. с. 189—351. ISBN 9780521200943. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 4 січня 2016.
• M. Momen, An Introduction to Shi'i Islam, Yale Univ. Press, 1985, pp. 397, ISBN 0-300-03499-7

Портал «Біографії»   Портал «Іран»