Імпе́рський о́круг (лат.Circulus imperii, нім.Reichskreis) — адміністративно-територіальна одиниця вищого рівня у складі Священної Римської імперії. Об'єднання державних утворень кожного з великих історичних регіонів імперії в військово-фіскальних цілях, а також для підтримки порядку і вирішення міждержавних конфліктів. Держави, що входили до складу округу, зберігали свій суверенітет.
Шість імперських округів були створені в 1500 році на сеймі в Аугсбурзі. У 1512 році було додано ще три округа, а великий саксонський круг був розділений на два, так що з 1512 року і до розпаду Священної Римської імперії в епоху Наполеона там існувало десять імперських оуругів. Богемське королівство, Швейцарська Конфедерація та Італія залишилися поза межами округів, як і різні незначні території, що мали імперський статус (нім.Reichsfreiheit).
У кожному з них були створені окружні збори (нім.Kreistag), до складу яких увійшли представники всіх державних утворень (окрім володінь імперських лицарів), що знаходилися на території округу. На окружних зборах діяв принцип «одна територія — один голос», що в таких округах, як Швабський, Франконський і Верхньорейнський дозволяло дрібним імперським утворенням чинити реальний вплив на регіональну і імперську політику. В компетенції округів знаходилися питання підтримки земського миру і вирішення суперечок між імперськими станами, набір і утримання збройних сил, підтримка в боєздатності фортець, розподіл і стягування імперських податків. З 1681 р. на окружний рівень були передані фактично всі питання організації імперської армії і її фінансування. Округи відігравали важливу роль в підтримці статус-кво в імперії, інтеграції дрібних і середніх державних утворень в загальноімперську систему і підтримці обороноздатності країни. Найефективніше функціонували округи, на території яких були відсутні крупні держави (Швабський і Франконський), тоді як робота Верхньосаксонського округу була повністю паралізована через відмову Бранденбурга від участі в окружних витратах. Округи інколи об'єднувалися в асоціації: так в період війни за іспанську спадщину асоціація п'яти західних округів змогла чинити дієвий опір французькому натиску в напрямі Рейна. Система округів в практично незмінному вигляді проіснувала до розпуску Священної Римської імперії в 1806 р.
Примітки
↑Vgl. Maximilian I.: Nr. 177. (152). Regiments-Ordnung Maximilians I. (Augsburger Reichstag). – 1500, Juli 2. // Quellensammlung zur Geschichte... 1913, S. 297–307, hier: § 6, S. 299 [Архівовано 19 липня 2021 у Wayback Machine.].
↑Vgl. Maximilian I.: Nr. 177. (152). Regiments-Ordnung Maximilians I. (Augsburger Reichstag). – 1500, Juli 2. // Quellensammlung zur Geschichte... 1913, S. 297–307, hier: § 7, S. 299 [Архівовано 19 липня 2021 у Wayback Machine.].
↑Vgl. Maximilian I.: Nr. 177. (152). Regiments-Ordnung Maximilians I. (Augsburger Reichstag). – 1500, Juli 2. // Quellensammlung zur Geschichte... 1913, S. 297–307, hier: § 8, S. 300 [Архівовано 21 липня 2021 у Wayback Machine.].
↑Vgl. Maximilian I.: Nr. 177. (152). Regiments-Ordnung Maximilians I. (Augsburger Reichstag). – 1500, Juli 2. // Quellensammlung zur Geschichte... 1913, S. 297–307, hier: § 9, S. 299 [Архівовано 19 липня 2021 у Wayback Machine.].
↑Vgl. Maximilian I.: Nr. 177. (152). Regiments-Ordnung Maximilians I. (Augsburger Reichstag). – 1500, Juli 2. // Quellensammlung zur Geschichte... 1913, S. 297–307, hier: § 10, S. 300 [Архівовано 21 липня 2021 у Wayback Machine.].
↑Vgl. Maximilian I.: Nr. 177. (152). Regiments-Ordnung Maximilians I. (Augsburger Reichstag). – 1500, Juli 2. // Quellensammlung zur Geschichte... 1913, S. 297–307, hier: § 11, S. 300 [Архівовано 21 липня 2021 у Wayback Machine.].
Dotzauer, W. Die deutschen Reichskreise in der Verfassung des alten Reiches und ihr Eigenleben. (1500–1806). Darmstadt: Wissenschaftliche Buchgesellschaft, 1989.
Dotzauer, W. Die deutschen Reichskreise (1383–1806). Geschichte und Aktenedition. Stuttgart: Franz Steiner, 1998.
Reichskreis und Territorium. Die Herrschaft über die Herrschaft?. Stuttgart: Thorbecke, 2000.
Довідники
Creiß [Архівовано 19 січня 2021 у Wayback Machine.] // Zedler, J. Grosses vollständiges Universal-Lexicon Aller Wissenschafften und Künste. 1733, Bd. 6, Sp. 1562–—1563.