Анконське маркграфство

Анконська марка італ. Marca Anconitana
феодальне володіння Священної Римської імперії Папської держави
~1100 – 1798
Прапор
1: історичні кордони на карті
Столиця	Анкона (до 1210) Фермо (1210–XV ст.) Мачерата (XV ст.–1798)
Релігії	католицизм
Державний устрій	феодальне володіння Священної Римської імперії Папської держави
Історія
- Засновано	~1100
- Ліквідовано	1798
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Анконське маркграфство

Анконська або Анконітанська марка (італ. Marca Anconitana або Anconetana) — середньовічна прикордонна марка Священної Римської імперії з центром у місті Анкона, згодом у Фермо, а відтак у Мачераті. Назва Анконської марки збереглася в назві сучасної італійської області Марке, яка є скороченням італійської назви Marche di Ancona і територія якої приблизно відповідає території колишньої Анконської марки.

Історія

Марка була утворена імператором Генріхом IV близько 1090 року з Марки Фермо та південної частини візантійського Пентаполіса як прикордонна територія Італійського королівства Священної Римської імперії^[1]. Спочатку нова марка називалась за іменем свого першого маркграфа — Марка Гвернера (marca Guarnerii)^[2]. З моменту створення марки, між імперією і Папами Римськими точилися суперечки щодо прав і юрисдикції в марці. У 1173 році імперська армія під командуванням Крістіана Майнцського вторглася в Марку незважаючи на пропапський опір, організований графинею Болтрудою Франжіпані. У 1177 році Папа Олександр III визнав марку спільним феодом імперії та папства, назвав марку «частково належною імперії, але значною мірою церкві»^[3].

Марка остаточно перейшла під владу Папської держави під час понтифікату Інокентія III у 1198 році. Спочатку нею керував папський представник, якого звали ректором. Ректори Анкони, як і ректори інших папських провінцій, підпорядковувались генеральному ректору, який підпорядковувався безпосередньо Папі Римському. Під владою папства марка мала три міста з населенням понад 10 000 осіб. Крім самої Анкони, це Асколі-Пічено та Фермо^[4].

У 1357 році провінція була реорганізована папською конституцією Constitutiones Sanctæ Matris Ecclesiæ. Тепер марка протягнулась уздовж адріатичного узбережжя на північ аж до Урбіно з містами Лорето, Камерино, Фермо, Мачерата, Озімо, Сан-Северино та Толентіно.

Згідно з біографією Франциска Ассізького Поля Сабатьє «Дорога до Ассізі», після смерті Франциска Анконська марка стала прихистком для духовних францисканців (італ. Fraticelli).

Правителі

• Гвернер (1093—1109)
• Конрад Лютцельгардський (1177–)
• Марквард фон Анвайлер (1184—1202)

Маркізи

Дім Есте

Рід «Маркізів Естенських» (італ. Marchesi d'Este) започаткований в 1039 році Альберто Аццо II, маркграфом Міланським. Ім'я «Есте» пов'язане з містом, звідки родом родина, Есте. У 1209 році Аццо VI став першим «Маркізом Феррарським», і титул перейшов до його нащадків, а Естенський маркізат був делегований молодшій гілці роду. Пізніше були також створені маркізати Модени і Реджо.

Правитель		Рік народження	Правління	Помер	Консорт	Примітки
Аццо VI		~1170	1209-1212	грудень 1212	Софія Альдобрандіні 1189 двоє дітей Софія (Елеонора) Савойська до 1192 року одна дитина Алікс де Шатільйон 22 лютого 1204 двоє дітей	Син Аццо V. В 1209 році став першим маркізом (маркграфом) Феррарським.
Альдобрандіно I		~1190	1212-1215	10 жовтня 1215	Невідомо до 1215 три дитини	Син Аццо VI і Софії Савойської
Аццо VII		~1205	1212-1264	16 лютого 1264	Джоанна Пулійська 1225 п'ять дітей Мабілья Паллавічіні 1238 ні/дві дитини	Син Аццо VI і Алікс де Шатільйон
Обіццо II		1247 або 1252	1264-1293	20 січня або 13 лютого[5] 1293	Якобіна ді Лаванья 1263 три дитини Констанция (делла Скала) Веронська 1289 дві дитини	Онук Аццо VII і бастард його сина, Рінальдо.
Аццо VIII		після 1263	1293-1308	31 січня 1308	Джованна Орсіні вересень 1282 три дитини Беатріче сицилійська квітень 1305 дітей не було	Син Обіццо II
Франческо I		біля чи після 1289	1293-1312	23 серпня 1312	Орсіна Орсіні четверо дітей	Син Обіццо II
Альдобрандіно II		?	1293-1326	26 липня 1326	Альда Рангоні 1289 чотири дитини	Правив разом зі своїми синами та племінниками після повстання прихильників Есте у Феррарі.
Рінальдо		?	1326-1335	31 грудня 1335	Лукреція де Барбіано одна дитина	Правив разом зі своїми братами та двоюрідними братами після повстання прихильників Есте у Феррарі.
Нікколо I		?	1326-1344	1 травня 1344	Беатріче Мантуанська 21 квітня 1335 дітей не було	Правив разом зі своїми братами та двоюрідними братами після повстання прихильників Есте у Феррарі.
Обіццо III		14 липня 1294	1326-1352	20 березня 1352	Якопа Пеполі травень 1317 без дітей Філіппа Оріості (коханка до 1347) 27 листопада 1347 десять дітей (узаконена 1347)	Правив разом зі своїми братами та двоюрідними братами після повстання прихильників Есте у Феррарі.

Дім Сфорца

• Франческо I Сфорца (1434—1443).

Примітки

1. Partner, 1972, с. 141.
2. Calasso та Pivano, 1934.
3. Partner, 1972, с. 209, 211.
4. Partner, 1972, с. 433.
5. Le site orienté voyance et généalogie. [Архівовано 2013-10-20 у Wayback Machine.]

Джерела

• Appendice II. Legati (e figure equiparate) nello Stato pontificio, 1417—1700 in Armand Jamme, Olivier Poncet, Offices et Papauté (XIV^e-XVII^e siècle), Publications de l'École française de Rome, 2005 (онлайн версія)
• Agostino Peruzzi, Storia d'Ancona dalla sua fondazione all'anno MDXXXII, vol. 2, Pesaro, tipografia Nobili, 1835.
• Christoph Weber, Legati e governatori dello Stato Pontificio (1550—1809), 1994.