Штирійська марка (лат.Marchia Stirensis, нім.Steiermark), спочатку більш відома як Карантанська марка (лат.Marchia Carantana; нім.Karantanische Mark, за назвою колишнього слов'янського князівства Карантанія) — південно-східна заальпійська прикордонна маркаСвященної Римської імперії. Заснована близько 970 року на частині території більшої Каринтійської марки, яка сама була частиною Баварського герцогства, як його прикордонна територія і буферна зона від угорських вторгнень. Під пануванням герцогів Каринтійських з 976 року територія стала називатися Штирійська марка (нім. Штайрмарк), названа так на честь міста Штайр, тодішньої резиденції маркграфів Отакарів. У 1180 році марка стала імперським герцогством, а Отакари здобули титул герцогів Штирійських.
Історія
Після слов'янського заселення Східних Альп приблизно з 590 року та заснування Карантанського князівства в VII столітті, ця територія приблизно в 740 році потрапила під сюзеренітет Баварського герцогства, коли карантанський князь Борут попросив у баварського герцога Оділо допомоги проти аварського вторгнення. Імператор франків Карл Великий захопив Баварське герцогство, включив його до складу Каролінгської імперії та запровадив у ньому франкську сеньйоріальну систему, тоді як північно-західні території Карантанії заселили баварські селяни. Християнізацією місцевого слов'янського населення займалось Зальцбурзьке архієпископство. Однак значні частини колишньої Карантанії були знову втрачені під час вторгнення угорських військ, кульмінацією якого стала поразка східних франків у битві під Пресбургом 907 року.
Священна Римська імперія близько 1000 року: герцогство Каринтія, зображене коричневим кольором, із територіями Верони, Істрії, Карніолії та Штирії, згідно з Вільямом Робертом Шепердом, 1923 рік
Перші маркграфи з дому Еппенштейнів з'являються наприкінці X століття. Маркграф Адальберо також отримав Каринтійське герцогство в 1011/12 роках, але був усунений імператором Конрадом II у 1035 році за звинуваченням у державній зраді. У 1053/54 роках маркграфські землі розграбували війська скинутого баварського герцога Конрада I та герцога Каринтії Вельфа. З 1056 року маркою керували граф Хімгау Оттокар I та його нащадки з династії Отакарів, які вперше згадуються як «маркграфи Штирійські» у 1074 році. У 1122 році вони також успадкували алодіальні володіння своїх попередників Еппенштейна у Верхній Штирії.
Після завершення політичних потрясінь, викликаних гострою суперечкою про інвеституру, маркграф Леопольд Сильний (1122—1129) і його син Оттокар III (1129—1164) поступово здобули незалежність від каринтійських герцогів і змогли придбати великі території вздовж річки Савінья вниз до Словенської марки. Леопольд заклав місто та замок Гартберг. Маркграф Оттокар III поширив свій вплив вниз по річці Мур на територію Марк-ан-дер-Санн (Нижня Штирія) і переніс свою резиденцію до Граца; він уже почав називати себе принцепсом. У 1180 році його син і наступник маркграф Оттокар IV був нарешті зведений імператором Фрідріхом Барбароссою в ранг герцогів Штирійських.
Однак, після смерті в 1192 році Оттокара IV, лінія отакарів вимерла, після чого згідно з Георгенберзьким пактом 1186 року землі Штирії успадкували австрійські герцоги з дому Бабенбергів.
.svg){kind=small}
