Слован (футбольний клуб, Братислава)

Слован Братислава
Повна назва Športový klub Slovan Bratislava futbal
Прізвисько Belasí (небесно-блакитні)
Jastrabi z Tehelného poľa
(яструби з Тегельного поля)
Králi Bratislavy (Королі Братислави)
Засновано 3 травня 1919
Населений пункт Братислава, Словаччина
Стадіон Національний стадіон
Вміщує 22 500[1]
Президент Словаччина Іван Кмотрік
Головний тренер Словаччина Владімір Вайсс
Ліга Словацька Суперліга
2023/24 Діючий чемпіон 1-е місце
Вебсайт skslovan.com
Домашня
Виїзна
Запасна
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Слован.

ШК «Слован» (Братислава) (словац. ŠK Slovan Bratislava futbal, [ˈslɔʋam ˈbratɕislaʋa]) — словацький футбольний клуб, що базується в районі Нове-Место Братислави. З сезону 2006/07 є постійним учасником словацької Суперліги. До створення Словаччини клуб грав у вищій лізі Чехословаччини протягом 48 сезонів, що є найбільшим показником серед усіх словацьких клубів. В історичній таблиці чемпіонату Чехословаччини клуб посідає третє місце, більше очок набрали лише празькі команди «Спарта» та «Славія».

Клуб був заснований у 1919 році під назвою 1. ČsŠK Bratislava групою чеських чиновників. Хоча клуб був заснований як футбольний, з самого початку він охоплював також інші види спорту — легку атлетику, плавання, гандбол, боротьбу, туризм, фехтування, через два роки додалися велоспорт і хокей (див. ХК «Слован»), а пізніше також теніс, настільний теніс, волейбол, баскетбол, бокс, фігурне катання, регбі, хокей, бейсбол, шахи (див. ШК «Слован») та футзал.

Першим головою клубу став капітан поліції Ріхард Бруннер. Першого великого успіху клуб досяг у 1927 році, коли йому вдалося виграти аматорський чемпіонат Чехословаччини. Він також був першим словацьким клубом, який став виступати у професіональних чехословацьких футбольних турнірах. З встановленням комуністичного режиму, у 1948 році клуб отримав назву «Сокіл», а з 1953 року клуб носить нинішню назву «Слован». До сезону 1984/85 це був останній чехословацький клуб, який ніколи не вилітав з вищого дивізіону країни.

На внутрішній арені клуб здобув більше трофеїв, ніж будь-який інший словацький клуб. Однак найбільшим успіхом є тріумф у Кубку володарів кубків у 1969 році. У фіналі в Базелі «Слован» переміг знаменитий іспанський клуб «Барселона» з рахунком 3:2. На сьогоднішній день це єдиний клуб з колишньої Чехословаччини, якому вдалося здобути один із єврокубків. У той же час він став першим клубом зі Східної Європи, який виграв змагання, організовані УЄФА. «Слован» також делегував велику кількість гравців до збірної Чехословаччини, зокрема у команді, яка виграла чемпіонат Європи 1976 року виступало сім гравців братиславського «Слована» — більше ніж з будь-якої іншої команди, а шість з них також вийшли у фіналі проти німців.

Історія

Історичні назви

  • 1. ЧСШК «Братислава» (словац. 1. ČsŠK Bratislava, 1919–39)
  • ШК «Братислава» (словац. ŠK Bratislava, 1939–48)
  • «Сокіл» (Братислава) (словац. Sokol NV Bratislava, 1948–53)
  • «УНВ Слован» (Братислава) (словац. ÚNV Slovan Bratislava, 1953–61)
  • «Слован ХЗЮД» (Братислава) (словац. Slovan CHZJD Bratislava, 1961–90)
  • «Слован» (Братислава) (словац. ŠK Slovan Bratislava, 1990–донині)

Перші роки існування (1919—1939)

Перший склад 1. ЧСШК «Братислава» у 1919 році. Однак імена самих гравців невідомі.

На рубежі 19 і 20 століть, за часів Австро-Угорської монархії, на території сучасної Словаччини було створено кілька німецьких та угорських футбольних команд. Ідея створити суто словацький клуб виникла від чеських чиновників, які допомагали побудувати нову адміністрацію в Словаччині.

Перша робоча зустріч відбулася 29 березня 1919 року в готелі Grajcia на вулиці Маріанській у Братиславі. Усі учасники погодилися створити незалежний чехословацький клуб. Через три дні в кафе «Панонія» було обрано підготовчу комісію. На наступному засіданні було ухвалено статут і вирішено, що наступні загальні збори відбудуться в їдальні Міністерства адміністрації Словаччини, пізніше в урядовій будівлі на Старому мосту. В результаті 3 травня 1919 року було засновано Перший чехо-словацький спортивний клуб Братислава (Prvý Česko-slovenský športový klub Bratislava), або скорочено 1. ЧСШК «Братислава» (словац. 1. ČsŠK Bratislava). Першим головою став капітан поліції Ріхард Бруннер. Тоді ж відбулися загальні збори і був прийнятий статут[2].

Перший домашній майданчик клубу був розташований біля озера Кухайда. Після того, як угорські солдати покинули Петржалку, клуб переїхав на правий берег Дунаю. 14 вересня клуб провів перший в історії домашній матч проти братиславської команди PULE. Матч завершився з рахунком 6:0 на користь господарів. Гравці 1. ЧСШК поступово покращували свої результати і разом з ПТЕ, найстарішим клубом міста, були найсильнішими командами післявоєнної Братислави.

У 1922 році прийшов перший значний успіх, коли гравці 1. ЧСШК стали чемпіонами Словаччини у змаганні чемпіонів окремих повітів. З 1925 року Чехословаччина регулярно проводила аматорський чемпіонат. 20 листопада 1927 року 1. ЧСШК пробився до фіналу, в якому переміг команду «Будвайсс» з міста Чеське Будейовіце. Лідерами команди-переможця були Іштван Прібой, Павол Шорал, Штефан Чамбал, Мартін Угер та голкіпер Йозеф Голлі.

У 1930 році клуб вдруге здобув перемогу у цьому змаганні. Роком раніше, у травні 1929 року, братиславська команда здобула одну зі своїх найбільших перемог раннього періоду: команда перемогла у товариській грі англійській «Ньюкасл Юнайтед» з рахунком 8:1.

Після реорганізації чемпіонату Чехословаччини «Братислава» отримала право брати участь у вищому дивізіоні країни з 1935 року[3][4] і тривалий час була єдиним словацьким клубом, який виступав у цьому змаганні.

Підготовку команди до ігор у професіональному чемпіонаті розпочав угорський тренер Йожеф Браун, який приєднався до клубу в 1934 році. У першому сезоні 1935/36 клуб посів сьоме місце, а в наступних сезонах команда фінішувала четвертою та п'ятою.

У сезоні 1937/38 Брауна замінив Паль Явор, також угорець, але в 1938 році Браун на прізвисько Чібі знову став тренером команди.

Словацька ліга та повоєнний період (1939—1948)

Наприкінці 1930-х років у країні загострилася національна нетерпимість та антисемітизм. Тоді антиєврейські настрої проникли і в сам братиславський клуб. Жертвою став тренер Йожеф Браун, якому через своє єврейське походження довелося мимоволі покинути не лише посаду, а й саме місто[5][6].

За умовами Мюнхенської угоди у 1938 році Чехословаччина фактично припинила своє існування і на початку наступного року була створена Словацька республіка, через що назву команди було змінено на Спортивний клуб Братислави (ШК «Братислава»), а керівниками клубу стали Штефан Чонграді та Алоїз Седлачек.

Ян Арпаш — найкращий бомбардир клубу 1940-х років.

Словацькі клуби вийшли з Чехословацького футбольного союзу і приєдналися до новоствореного Словацького футбольного союзу.

Після анексії Петржалки нацистською Німеччиною, ШК «Братислава» втратила поле на правому березі Дунаю. Міська рада протягнула руку допомоги клубу, надавши дитячий майданчик на території сьогоднішнього Національного тенісного центру. У цей період почалося будівництво нового футбольного поля з легкоатлетичною доріжкою на Тегельному полі. 27 серпня 1939 року збірна Словаччини зіграла свій перший матч в історії. Вона здобула перемогу над Німеччиною з рахунком 2:0, голами відзначились Ян Арпаш та Йозеф Лукнар, обидва — гравці ШК «Братислава» на той момент.

Перший матч на новому стадіоні «Тегельне поле» відбувся 27 квітня 1940 року. «Братислава» зіграла внічию з німецькою «Гертою» (2:2). У період існування незалежної Словацької держави проводились чемпіонати Словаччи і у період з 1939 по 1945 роки клуб виграв чотири чемпіонські титули. Команда під керівництвом легендарного тренера Фердинанда Даучика почала практикувати сучасну систему «Дубль-ве», завдяки чому досягала високих, часто двозначних результатів. Ян Арпаш, пізніше гравець туринського «Ювентуса», за цей період тричі ставав найкращим бомбардиром ліги. Лідерами тієї команди були також Теодор Рейманн, Томаш Порубський, Іван Ходак, Йозеф Лукнар і Леопольд Штястний. Після спалаху Словацького національного повстання 29 серпня 1944 року Словацька національна рада вирішила припинити всі змагання, через що останній сезон чемпіонату Словаччини 1944/45 так і залишився недограним[7][8].

Іван Ходак у формі з емблемою ШК «Братислави».

Після закінчення Другої світової війни була відновлена Чехословаччина і клуб знову став змагатись з кращими чеськими командами, кульмінацією яких стали матчі з празькою «Спартою» та «Славією». Клуб автоматично був включений до вищого дивізіону чемпіонату Чехословаччини на перший сезон 1945/46. Перший післявоєнний матч проти іноземної команди ШК «Братислава» провів у Будапешті проти «Ференцвароша». В Угорщині він програв з рахунком 0:1, а на «Тегельному полі» виграв перед 20 000 глядачів з рахунком 2:1.

У листопаді 1947 року братиславці зіграли проти московської команди ЦБЧА (Москва), а за клуб виступав угорський репатріант Ладіслав Кубала, в майбутньому зірка іспанського клубу «Барселона». У цей період ШК «Братислава» також провів свій перший закордонний тур. У Сполучених Штатах і Мексиці клуб провів вісім ігор, здобувши п'ять перемог, дві нічиї та одну поразку.

Порушення празької гегемонії та чемпіонський хет-трік (1948—1953)

Після відходу тренера Даучика команду очолив Леопольд Штястний, який вніс у неї елементи сучасного тоді футболу. У 1949 році він здобув з ним перший титул чемпіона Чехословаччини, вже під новою назвою «Сокіл» (Братислава). Це був перший раз, коли чемпіонат Чехословаччини виграв клуб за межами Праги. Штястний пропагував наступальний футбол, і його команда забила 93 голи в сезоні чемпіонату. Лідерами чемпіонської команди були Гейза Шиманський, Властіміл Прейс, Арношт Гложек, Еміл Пажицький, Віктор Тегельгофф, Йозеф Балажі та Владимир Венглар.

«Сокіл» виграв титул у наступних двох сезонах 1950 та 1951. Таким чином він підтвердив своє панівне становище на чехословацькій футбольній сцені в цей період.

У довоєнний період словацькі гравці з'являлися в збірній Чехословаччини лише епізодично. Завдяки успіхам «Сокола» їхня кількість збільшилася і деякі з них стали основними у національній збірній.

Під назвою «Слован» (1953—1961)

У 1953 році вперше три клуби представляли Братиславу у вищому дивізіоні чемпіонату Чехословаччини: «Червена гвезда», «Славія» та «Сокіл», який змінив свою назву на «Слован». Але навіть під новою назвою команда продовжила боротись за найвищі місця. На той час тренером був колишній гравець клубу Антон Булла.

У 1954 році Леопольд Штястний повернувся до тренерської роботи з командою. Він поступово застосовував нові знання з іноземних джерел, творчо збагачуючи застарілу систему «дубль-ве». Результати його роботи повною мірою проявилися в 1955 році, коли «Слован» завоював свій історично четвертий титул чемпіона ЧСР. У цьому ж сезоні шість словацьких клубів виступали у найвищих змаганнях. Крім того цього ж року «Слован» виграв престижний Кубок Спартакіади (прообраз майбутнього Кубка Чехословаччини) та дійшов до півфіналу Кубка Мітропи. У липні того ж року вони зіграли матч проти бразильського «Ботафого» з Гаррінчою, Нілтоном Сантосом та Жерсоном. Понад 50 тисяч глядачів дивилися матч на трибунах.

У 1956 і 1960 роках «Слован» був близький до нових чемпіонських титулів, але в обох випадках посів друге місце.

Ян Поплугар — найкращий словацький футболіст 50-річчя (1954—2003), який більшу частину кар'єри провів у «Словані»

Злиття з «Димитровим» і досягнення найбільшого успіху (1961—1969)

Політичні та економічні події в країні також вплинули на спортивні заходи. 5 серпня 1961 року «Слован» об'єднався з командою «Димитров», через що до назви найвідомішого словацького клубу було додано назву великої хімічної компанії — Хімічного заводу імені Юрая Димитрова (словац. Chemické závody Juraja Dimitrova) і таким чином став називатись «Слован ХЗЮД» (словац. Slovan CHZJD). Також відбулася загальна зміна складу та функціональної структури клубу. Були створені нові спортивні майданчики, а в 1961 році застарілий стадіон «Тегельне поле» було реконструйовано, а його місткість зросла до 45 000 місць. Також було побудовано штучне освітлення, світлове табло та звукова система для всього комплексу. У 1962 році «Слован» здобув першу перемогу в Кубку Чехословаччини, яку зміг повторити в наступному році. На чемпіонаті світу того року в Чилі Чехословаччина вийшла у фінал, де поступилася сильній збірній Бразилії під керівництвом легендарного Пеле. У складі тієї команди були присутні і гравці «Слована» — голкіпер Вільям Шройф та захисник Ян Поплугар.

Команда «Слована» у сезоні 1963/64.

«Слован» також чотири рази стартував у Кубку Мітропи, а найбільший успіх досягнув у сезоні 1964 року, коли дійшов до фіналу змагання. Там його суперником був інший чехословацький клуб, «Спарта» (Прага). Перший матч завершився внічию 0:0, але у другій грі братиславці програли 0:2 і не здобули трофей[9][10][11].

Сезон 1965/66 пройшов невдало, команда боролась за виживання, але наступного року «Слован» на чолі з тренером Яном Гуцко посів друге місце. Поступово сформувалася група виняткових гравців, яку в 1968 році прийняв тренер Міхал Вічан. Він приніс із собою прогресивну і в той же час швидку концепцію гри. Після чергової перемоги в Кубку Чехословаччини «Слован» отримав право виступати в Кубку володарів кубків. Празька весна, яка відбулася в Чехословаччині в 1968 році, і була придушена Радянським Союзом, вплинула на перебіг кубка, оскільки багато західних команд відмовлялися грати проти клубів Східного блоку, і пари першого раунду довелося реорганізувати на регіональній основі. Втім, на «Слован» події не вплинули негативно: у першому раунді він пройшов югославський клуб «Бор», а в другому раунді вибив «Порту». Команда Вічана завершила зимові тренування в Аргентині, де вони мали якісні ігрові поля. Ця перевага знайшла своє відображення у чвертьфіналі проти італійського «Торино», який «Слован» пройшов у чвертьфіналі (1:0 і 2:1). У півфіналі на братиславську команду чекала шотландська команда «Данфермлін Атлетік». У цих поєдинках чехословаки мінімально перемогли (1:1 і 1:0) та вийшли до фіналу. У фіналі 21 травня 1969 року в Базелі о дев'ятнадцятій на стадіоні «Санкт-Якоб», «Слован» грав проти «Барселони». Після драматичного перебігу матчу він переміг з рахунком 3:2 і став першою командою з Чехословаччини, яка виграла один із великих кубкових змагань Європи. Це сталося під час урочистостей з нагоди 50-річчя клубу. Після повернення команди до аеропорту Іванка-при-Дунаї їх супроводжував 100-тисячний натовп на вулицях Братислави.

Епоха Венглоша і виліт у другу лігу (1969—1990)

Стартовий склад команди на фінал Кубка володарів кубків 1969 року.

На рубежі 1960-70-х років суперництво «Слована» та «Спартака» з Трнави досягло кульмінації. Антон Малатинський створив команду в Трнаві, яка виграла п'ять титулів чемпіонату з 1968 по 1973 роки. Тільки «Слован» зміг порушити цю гегемонію в 1970 році. У ці роки словацький футбол переживав золотий період. Про це свідчить той факт, що 17 словацьких футболістів поїхали до Мексики на чемпіонат світу 1970 року, в тому числі семеро гравців «Слована».

У сезоні 1974/75 футболісти «Словану» святкують здобуття чемпіонського титулу під керівництвом тренера Йозефа Венглоша.

Навесні 1973 року Йозеф Венглош, колишній гравець і відомий експерт, став новим тренером «Слована». Він почав застосовувати професіоналізм і витончені знання на практиці. Змінився розпорядок дня гравців та система гри. У сезонах 1973/74 та 1974/75 «Слован» виграв шостий і сьомий титули чемпіона Чехословаччини і скинув «велику Трнаву» з престолу. Крім того, за весь 1975 календарний рік «Слован» не програв жодного матчу. Також білі втратили третій титул поспіль через обов'язки більшості гравців перед збірною: так Венглош став асистентом головного тренера збірної Вацлава Єжека, а у чемпіонаті Європи 1976 року взяло участь шість гравців «Славії»: Коломан Гег, Ян Пиварник, Йозеф Чапкович, Ян Швеглік, Мар'ян Масний та капітан Антон Ондруш. У списку також був голкіпер Александр Венцель, але він на поле не виходив. У фінальному матчі європейської першості в Белграді ця команда сенсаційно перемогла збірну ФРН і здобула свій перший і єдиний титул чемпіона Європи.

У наступних сезонах «Слован» перестав демонструвати високі результати: так у сезоні 1976/77 клуб посів восьме місце, а в наступні роки клуб здебільшого був середняком чемпіонату. Під час завоювання бронзових медалей на чемпіонаті Європи 1980 року в складі збірної були лише троє гравців братиславського клубу: Гег, Масний та Ондруш. Через два роки «Слован» тріумфував у Кубку Чехословаччини. Це був його останній успіх на тривалий час.

В останньому матчі кваліфікації до чемпіонату Європи 1984 року проти Румунії на «Тегельному полі» взяв участь лише один гравець «Слована», Мілан Луговий. «Слован» опускався все нижче і нижче і в 1983 році боровся за виживання у найвищому дивізіоні із «Збройовкою» (Брно). Не допомогло й трирічне перебування на посаді головного тренера зіркового Антона Малатинського. У сезоні 1984/85 «Слован» на чолі з Яном Гуцком вилетів з вищого дивізіону через п'ятдесят років. До цього часу він був останньою командою, яка ніколи не вилітала.

Після трьох сезонів, проведених у нижчих змаганнях, «Слован» повернувся до елітного дивізіону. Вони виграли чемпіонат Словаччини, другий дивізіон країни, в сезоні 1987/88 під керівництвом тренера Яна Захара, після чого на два сезони головним тренером став досвідчений Йозеф Янкех.

Досягнення під керівництвом Галіса (1990—1996)

З 1990 року клуб став носити назву «Слован» (словац. ŠK Slovan Bratislava) і перед сезоном 1990/91 новим тренером команди став Душан Галіс, який раніше очолював резервний склад. Під тиском гравців і тренера все керівництво клубу пішло у відставку в грудні того ж року. До нового керівництва клубу увійшли Ярослав Чаніга, Юрай Мюнцнер та відомий кардіохірург Віліам Фішер. У першому сезоні під керівництвом Душана Галіса «Слован» фінішував на другому місці в турнірній таблиці, відстававши від чемпіона «Спарти» лише на одне очко. Глядачі знову почали повертатися на «Тегельне поле», а команда знову стала регулярно поставляти гравців для збірної Чехословаччини. Ними стали нове покоління «Слована» — Александер Венцель-молодший, Душан Тіттел, Ондрей Криштофік, Ладислав Пецко та Ярослав Тімко.

У вересні 1991 року «Слован» зіграв два матчі проти мадридського «Реалу» в Кубку УЄФА. Зігравши 1:2 і 1:1 він вибув, але залишив чудове враження. За рік чемпіонату вони не програли 28 матчів, а наприкінці сезону порадували вболівальників восьмим і останнім титулом чемпіона Чехословаччини. «Слован» чекав на нього сімнадцять років. Найбільшу заслугу в цьому здобутку мали Александер Венцель-молодший, Душан Тіттел, Ондрей Криштофік, Владимир Кіндер, Мілош Глонек, Ладислав Пецко, Томаш Ступала, Ярослав Тімко та найкращий бомбардир змагань Петер Дубовський. У цей період чехословацький футбол пройшов процес професіоналізації. Професіональні контракти підписав 21 гравець з основного складу «Слована».

В останньому розіграші чемпіонату Чехословаччини «Спарта» виграла титул, випередивши «Славію», а «Слован» фінішував третім. Не допоміг клубу і 21 гол Дубовського, завдяки якому він повернув собі звання найкращого бомбардира турніру. Потім молодий форвард перейшов у зірковий «Реал».

У першому розіграші чемпіонату Словаччини взяло участь дванадцять, а «Слован», який перед сезоном підсилився першим знаковим легіонером, аргентинцем Фабіо Нігро, домінував на всіх фронтах. Окрім титулу чемпіона країни, вони виграли Кубок та Суперкубок Словаччини. На перший план вийшли такі гравці, як Роберт Томашек, Маріан Земан, Штефан Майкснер або Павол Гостич.

У наступні роки «Слован» залишався беззаперечним футбольним лідером молодої країни, вигравши також чемпіонський титул у наступних сезонах 1994/95 та 1995/96. При цьому у перші два роки «Слован» програв лише по два матчі чемпіонату, а у третьому взагалі один. Втім у єврокубках команда не могла показати результати, вилітаючи на ранніх стадіях від грізних «Мілана», «Кайзерслаутерна» та «Боруссії» (Дортмунд).

Влітку 1996 року клуб зіткнувся з фінансовими труднощами, які не дозволили гравцям отримувати гроші. Результатом став відхід кількох гравців до конкуруючих клубів і відсторонення голови клубу Чаніги. Новим тимчасовим президентом клубу став Антон Ондруш.

Повернення чемпіонства і подальший виліт (1996—2004)

Роберт Віттек — найкращий бомбардир «Слована» і збірної Словаччини початку 2000-х років.

Економічна ситуація покращилася лише після приходу нового керівництва на чолі з Яном Дуцьким і головним спонсором SPP. Після двох сезонів, в яких виграв титул «Кошице», «Слован» повернув собі чемпіонський титул в сезоні 1998/99. Лідерами тієї команди на чолі з тренером Станіславом Григою були Мирослав Кеніг, Станіслав Варга, Мілан Тімко, Роберт Томашек, Йозеф Майорош, Тібор Янчула та Жолт Горняк.

Святкування чемпіонського титулу та 80-річчя клубу зірвала несподівана подія. Голову клубу, члена політичної партії HZDS Яна Дуцького розстріляли перед власним будинком, що також позбавило клуб підтримки словацького газового господарства і «Слован» опинився без головного мецената. В результаті у попередньому раунді Ліги чемпіонів 1999/00 клуб несподівано вилетів від кіпрського «Анортосіса», через що тренера Григу звільнили, але фінансова криза продовжувала поглиблюватися. Голова ради директорів Людовіт Злоха подав у відставку і його замінив Роман Дубень.

Сезон 2000/01 «Слован» розпочав добре, під керівництвом тренера Станіслава Ярабека не програв у перших п'ятнадцяти матчах чемпіонату, а коли рік закінчився сімнадцятьма непрограними матчами, тренер встановив новий рекорд чемпіонату Словаччини — 32 непрограні матчі поспіль. Однак і цього виявилося недостатньо для титулу, який здобув міський суперник «Інтер». У наступні сезони «Слован» все більше займався екзистенційними проблемами. Час від часу змінювалися тренери на лаві запасних (з 2001 до кінця 2004 року в команді було змінено 12 тренерів), а в заявці з'являлись нові молоді і талановиті гравці, але навіть 19 голів молодого бомбардира Роберта Віттека у сезоні 2002/03 не дозволили команді виграти трофей, вони стали лише третіми.

А вже в наступному сезоні 2003/04, після продажу Віттека в «Нюрнберг», «Слован» фінішував на десятому місці і вперше вибув з вищого словацького дивізіону.

Рекордний титул, вихід до Ліги Європи, роки невдач, тріумфи у внутрішньому кубку (2004—2018)

24 січня 2005 року «Слован» був проданий новому власнику, а головою клубу став колишній міністр економіки Людовіт Чернак. Одним із своїх перших цілей він поставив виплату боргів колишніх гравців клубу. У сезоні 2005/06 «Слован» через два роки повернувся до вищого дивізіону і у першому сезоні після повернення під керівництвом досвідченого тренера Йозефа Янкеха фінішував на третьому місці.

У 2008/09 році клуб відзначив своє 90-річчя. Цього сезону він повернувся на словацький футбольний трон, вигравши чемпіонський титул через десять років під керівництвом Ладислава Пецка.

«Слован» в матчі Ліги чемпіонів проти «Олімпіакоса» в останній рік своїх виступів на старій арені «Тегельне поле». 2009 рік.

2009 року новим власником клубу став підприємець Іван Кмотрік, колишній власник «Артмедії». Того ж року команда вперше у новому тисячолітті виграла Суперкубок Словаччини. Під час святкування ювілею на «Тегельне поле» приїхав італійський клуб «Наполі», а колишній гравець «Словану» Марек Гамшик був капітаном італійського клубу. У другому раунді Ліги чемпіонів словаки обіграли боснійський «Зриньські» (Мостар), але вибули в наступному раунді від «Олімпіакоса» (Пірей).

Після весняної частини сезону 2009/10 «Слован» через 69 років покинув стадіон «Тегельне поле», де почали планувати роботи зі знесення. Заплановане будівництво нового стадіону так і не втілилося в життя, незважаючи на обіцянки керівництва. Натомість новою домашньою ареною клубу став стадіон «Пасьєнки», на якому грав головний суперник міста, «Інтер».

Незважаючи на втрату рідного стадіону, сезон 2010/11 для клубу був дуже вдалим. Підопічні чеського тренера Карела Яроліма продемонстрували відмінну гру і втретє в історії клубу виграли «золотий дубль» — чемпіонат та Кубок Словаччини. Здобувши шостий титул чемпіона, вони випередили «Жиліну» в історичній таблиці словацького чемпіонату. Найкращим бомбардиром сезону став Філіп Шебо, який забив двадцять голів.

У третьому кваліфікаційному раунді Ліги чемпіонів 2011/12 «Слован» несподівано програв кіпрському АПОЕЛу (0:2, 0:0), але потрапивши до четвертого попереднього раунду Ліги Європи не менш несподівано пройшов італійську «Рому» (1:0, 1:1). Завдяки цьому «Слован» вперше в історії потрапив у груповий етап Ліги Європи.

В сезоні 2012/13 «Слован» виграв ще один «золотий дубль», але в Лізі Європи виступив вкрай невдало, вилетівши вже у першому раунді від угорського «Відеотона».

«Слован» здобув восьмий титул чемпіона в історії незалежної Словаччини в сезоні 2013/14. Після невдалого старту легендарний тренерський дует Душан Галіс — Йозеф Валович повернувся до команди через сімнадцять років. Ще одним поверненням став нападник клубу Роберт Віттек, тоді найкращий бомбардир збірної Словаччини. Єдиним розчаруванням сезону стала поразка у фіналі Кубка Словаччини від «Кошице», а також швидкий виліт з єврокубків від болгарської команди «Лудогорець» (Разград).

«Слован» у сезоні 2014/15.

В сезоні 2014/15 у Лізі чемпіонів «Слован» пройшов валлійський «Нью-Сейнтс» та молдовський «Шериф», але в останньому раунді поступився білоруському БАТЕ (Борисов). Тим не менш ця поразка дозволила команді вийти до групового етапу Ліги Європи. Однак у матчах з «Наполі», «Спартою» та «Янг Бойзом» він не набрав жодного очка і забив лише один гол, ставши найслабшим учасником змагань. У чемпіонаті «Слован» також не досяг успіху, що призвело до звільнення чеського тренера Франтішека Страки.

В наступні три роки команда не могла ані пробитись до групових етапів Ліги Європи УЄФА, ані стати чемпіоном, через що у клубі почались часті зміни тренерів. Після Страки команду очолювали зокрема Йозеф Хованець, Душан Тіттел і навіть кіпріот Нікодімос Папавасілею, проте жоден надовго не затримався.

Протягом сезону 2017/18 до команди прийшли такі гравці, як Васил Божиков, Кенан Байрич, Моха, Давід Голман та бомбардир Андраж Шпорар, які сформували кістяк клубу в наступні роки.

Успіхи після повернення на «Тегельне поле» (2019–)

Нова арена клубу, відкрита 2019 року.

Сезон 2018/19

Перед весняною частиною сезону 2018/19 «білі» повернулися на «Тегельне поле» через роки і цей сезон був вдалим, оскільки «Слован» через п'ять років здобув титул чемпіона Словаччини. Однак сезон був трохи затьмарений виключенням команди з Кубку Словаччини, оскільки «Слован» використав у матчі з клубом п'ятого дивізіону «Горне Орешани» новачка клубу Марина Любичича, який отримав червону картку у останній грі кубку за свою стару команду ДАК 1904 і тому не мав права грати у цьому матчі[12]. Також «Слован» вилетів у третьому попередньому раунді Ліги Європи від віденського «Рапіда».

Сезон 2019/20

Влітку 2019 року команда несподівано вилетіла в першому попередньому раунді Ліги чемпіонів УЄФА 2019/20 від чорногорського клубу «Сутьєска» (Никшич), через що головний тренер Мартін Шевела був звільнений, а тренерське крісло зайняв Ян Козак-молодший. Під його керівництвом братиславці пройшли ірландський «Дандолк» (перемоги вдома 1:0[13][14][15] і на виїзді 3:1[16]) і грецький ПАОК (перемога вдома 1:0[17] і поразка на виїзді 2:3[18]) та втретє в історії клубу потрапили до групового етапу Ліги Європи УЄФА. Там у протистоянні з командами «Бешикташ» (Туреччина), «Брага» (Португалія) і «Вулвергемптон Вондерерз» (Англія)[19] «Слован» фінішував на третьому місці з чотирма очками і не вийшов у весняний плей-оф.

У сезоні 2019/20 «білі» вп'яте в історії команди виграли «золотий дубль», а завдяки виступам на груповому етапі єврокубку це був один із найуспішніших сезонів у новітній історії команди. Навесні 2020 року клуб підсилився словацьким півзахисником Володимиром Вайсом-молодшим, який до того ніколи не грав у чемпіонаті Словаччини.

Сезон 2020/21

Наступний сезон розпочався для «Слована» не дуже вдало, словацький клуб спочатку мав стартувати в першому попередньому раунді Ліги чемпіонів проти клубу «Клаксвік» з Фарерських островів, але через коронавірусну інфекцію кількох гравців команди матч не відбувся, а словакам зарахували технічну поразку. До гри Ліги Європи гравці «Слована» вилікувались, але там команда одразу вилетіла від фінського КуПСа в серії пенальті. Втім на внутрішній арені команда під керівництвом Владімира Вайсса-старшого, який повернувся до братиславської команди приблизно через сім з половиною років, виступила вдало, знову вигравши «золотий дубль», таким чином зуміла захистити обидва трофеї за сезон вперше в історії команди.

Сезон 2021/22

Восени 2021 року «Слован» пройшов «Шемрок Роверс» з Ірландії (перемога 2:0 вдома[20] і поразка 1:2 на виїзді[21]) вийшов до другого попереднього раунду Ліги чемпіонів УЄФА 2021/22, де вилетів від швейцарського клубу «Янг Бойз» з Берна після домашньої нічиї 0:0[22] і поразки в гостях 2:3[23]. В підсумку команда потрапила до третього кваліфікаційного раунду Ліги Європи УЄФА 2021/22, де пройшла «Лінкольн Ред Імпс» з Гібралтару (перемога 3:1 на виїзді[24] і нічия 1:1 вдома[25]), але в четвертому раунді не змогла пройти грецьку команду «Олімпіакос» (поразка 0:3 на виїзді[26] і нічия 2:2 вдома[27]). Втім завдяки створенню нового євротурніру, «Слован» потрапив до групи F Ліги конференцій УЄФА 2021/22 разом з «Копенгагеном» (поразки вдома 1:3 і на виїзді 0:2), ПАОКом (нічиї в гостях 1:1 і вдома 0:0) і знову «Лінкольн Ред Імпс» (перемога вдома 2:0 і на виїзді 4:1)[28]. В результаті клуб фінішував на третьому місці в групі, чого було недостатньо для виходу у плей-оф.

У сезоні 2021/22 клуб виграв четвертий титул чемпіона країни поспіль і став першим клубом в історії словацького футболу, який зумів показати такий результат[29]. Однак кубок втретє поспіль братиславцям здобути не вдалось, оскільки вони програли у фіналі «Спартаку» (Трнава) з рахунком 1:2 після додаткового часу.

Досягнення

Внутрішні

Європейські

Склад команди

Станом на 21 жовтня 2024[30]
№ Поз. Нац. Гравець
2 ЗХ Бельгія Сімен Вут
4 ЗХ Грузія Гурам Кашія
6 ЗХ Австрія Кевін Віммер
7 ПЗ Словаччина Владімір Вайсс (капітан)
8 НП Нігерія Елвіс Ісаак
10 ПЗ Хорватія Марко Толич
11 ПЗ Вірменія Тигран Барсегян
12 ЗХ Словенія Кенан Байрич
13 НП Словаччина Давид Стрелец
17 ЗХ Чехія Юрій Медведєв
18 НП Словаччина Ніно Марчеллі
20 ПЗ Боснія і Герцеговина Ален Мустафич
21 НП Словаччина Роберт Мак
№ Поз. Нац. Гравець
23 НП Гана Зуберу Шарані
25 ЗХ Словаччина Лукаш Паушек
26 ПЗ Словаччина Артур Гайдош
27 ЗХ Словаччина Матуш Войтко
28 ЗХ Панама Сезар Блекмен
31 ВР Словаччина Мартін Трновський
33 ПЗ Словаччина Юрай Куцка
35 ВР Словаччина Адам Грдіна
37 ПЗ Словаччина Юліус Шеке
71 ВР Словаччина Домінік Такач
77 ПЗ Україна Данило Ігнатенко
88 ПЗ Греція Кіріякос Саввідіс
93 НП Франція Ідьєссі Мецоко

Виступи по сезонах

Джерело:[31]

Чехословаччина Чехословаччина (1935—1938)
Сезони Ліга Рівень І В Н П МЗ МП РМ О М
1935/36 Státní liga 1 26 10 5 11 50 61 −11 25 7.
1936/37 Státní liga 1 22 11 5 6 44 36 +8 27 4.
1937/38 Státní liga 1 22 10 1 11 46 53 −7 21 5.
Словаччина Словацька республіка (1938—1944)
Сезони Ліга Рівень І В Н П МЗ МП РМ О М
1938/39 1. slovenská liga 1 8 7 1 0 30 11 +19 15 2.
1939/40 1. slovenská liga 1 22 18 1 3 100 22 +78 37 1.
1940/41 1. slovenská liga 1 22 14 4 4 90 33 +57 32 1.
1941/42 1. slovenská liga 1 22 13 5 4 82 35 +47 31 1.
1942/43 1. slovenská liga 1 22 14 2 6 72 33 +39 30 2.
1943/44 1. slovenská liga 1 22 18 2 2 121 34 +87 38 1.
Чехословаччина Чехословаччина (1945—1993)
Сезони Ліга Рівень І В Н П МЗ МП РМ О М
1945/46 Státní liga — sk. A 1 18 9 3 6 54 41 +13 21 3.
1946/47 Státní liga 1 26 13 2 11 78 48 +30 28 6.
1947/48 Státní liga 1 20 10 4 6 57 31 +26 24 3.
1949 Celostátní československé mistrovství 1 26 18 5 3 93 33 +60 41 1.
1950 Celostátní československé mistrovství 1 26 16 3 7 62 35 +27 35 1.
1951 Mistrovství československé republiky 1 26 14 5 7 58 36 +22 33 1.
1952 Mistrovství československé republiky 1 26 18 4 4 59 25 +34 40 2.
1953 Přebor československé republiky 1 13 5 3 5 26 21 +5 13 9.
1954 Přebor československé republiky 1 22 10 5 7 35 28 +7 25 5.
1955 Přebor československé republiky 1 22 13 5 4 41 14 +27 31 1.
1956 1. liga 1 22 10 7 5 37 23 +14 27 2.
1957/58 1. liga 1 33 15 7 11 58 45 +13 37 4.
1958/59 1. liga 1 26 8 8 10 38 36 +2 24 8.
1959/60 1. liga 1 26 12 8 6 53 31 +22 32 2.
1960/61 1. liga 1 26 12 5 9 45 29 +16 29 3.
1961/62 1. liga 1 26 13 1 12 51 38 +13 27 7.
1962/63 1. liga 1 26 10 5 11 45 40 +5 25 7.
1963/64 1. liga 1 26 14 7 5 50 25 +25 35 2.
1964/65 1. liga 1 26 7 14 5 35 26 +9 28 6.
1965/66 1. liga 1 26 9 7 10 34 29 +5 25 7.
1966/67 1. liga 1 26 14 7 5 33 17 +16 35 2.
1967/68 1. liga 1 26 13 4 9 36 20 +16 30 2.
1968/69 1. liga 1 26 12 10 4 35 18 +17 34 2.
1969/70 1. liga 1 30 16 11 3 39 15 +24 43 1.
1970/71 1. liga 1 30 11 10 9 34 28 +6 32 6.
1971/72 1. liga 1 30 18 6 6 68 37 +31 42 2.
1972/73 1. liga 1 30 12 5 13 32 31 +1 29 8.
1973/74 1. liga 1 30 15 7 8 58 39 +19 37 1.
1974/75 1. liga 1 30 16 7 7 72 34 +38 39 1.
1975/76 1. liga 1 30 15 6 9 49 25 +24 36 2.
1976/77 1. liga 1 30 12 5 13 44 38 +6 29 8.
1977/78 1. liga 1 30 11 7 12 53 46 +7 29 8.
1978/79 1. liga 1 30 8 12 10 35 32 +3 28 10.
1979/80 1. liga 1 30 11 7 12 31 35 −4 29 11.
1980/81 1. liga 1 30 12 5 13 40 38 +2 29 9.
1981/82 1. liga 1 30 11 7 12 42 47 −5 29 10.
1982/83 1. liga 1 30 8 10 12 34 51 −17 26 13.
1983/84 1. liga 1 30 8 11 11 45 46 −1 27 9.
1984/85 1. liga 1 30 6 7 17 24 59 −35 19 16.
1985/86 1. SNFL 2 30 17 8 5 45 23 +22 42 2.
1986/87 1. SNFL 2 30 20 5 5 60 17 +43 45 2.
1987/88 1. SNFL 2 30 19 7 4 51 18 +33 45 1.
1988/89 1. liga 1 30 13 4 13 41 39 +2 30 7.
1989/90 1. liga 1 30 10 15 5 29 25 +4 35 5.
1990/91 1. liga 1 30 16 6 8 42 27 +15 38 2.
1991/92 1. liga 1 30 23 5 2 60 19 +41 51 1.
1992/93 1. liga 1 30 19 4 7 61 31 +30 42 3.
Словаччина Словаччина (1993–)
Сезони Ліга Рівень І В Н П МЗ МП РМ О М
1993/94 1. liga 1 32 20 10 2 63 28 +35 50 1.
1994/95 1. liga 1 32 21 9 2 63 25 +38 72 1.
1995/96 1. liga 1 32 22 9 1 79 20 +59 75 1.
1996/97 1. liga 1 30 15 5 10 49 33 +16 50 3.
1997/98 Mars superliga 1 30 12 9 9 41 36 +5 45 5.
1998/99 Mars superliga 1 30 21 7 2 56 11 +45 70 1.
1999/00 Mars superliga 1 30 16 9 5 52 18 +34 57 3.
2000/01 Mars superliga 1 36 21 8 7 84 49 +35 71 2.
2001/02 Mars superliga 1 36 14 9 13 42 39 +3 51 6.
2002/03 1. liga 1 36 19 6 11 60 42 +18 63 3.
2003/04 Corgoň liga 1 36 6 11 19 37 58 −21 29 10.
2004/05 2. liga 2 30 14 8 8 37 24 +13 50 3.
2005/06 2. liga 2 30 19 6 5 47 25 +22 63 2.
2006/07 Corgoň liga 1 28 11 8 9 35 33 +2 41 3.
2007/08 Corgoň liga 1 33 15 6 12 46 37 +9 51 5.
2008/09 Corgoň liga 1 33 21 7 5 69 25 +44 70 1.
2009/10 Corgoň liga 1 33 21 7 5 54 24 +30 70 2.
2010/11 Corgoň liga 1 33 20 8 5 52 21 +31 68 1.
2011/12 Corgoň liga 1 33 16 11 6 48 35 +13 59 3.
2012/13 Corgoň liga 1 33 16 11 6 56 33 +23 59 1.
2013/14 Corgoň liga 1 33 24 3 6 63 32 +31 75 1.
2014/15 Fortuna liga 1 33 18 3 12 49 42 +7 57 3.
2015/16 Fortuna liga 1 33 20 9 4 50 25 +25 69 2.
2016/17 Fortuna liga 1 30 18 3 9 54 34 +20 57 2.
2017/18 Fortuna liga 1 32 17 8 7 58 37 +21 59 2.
2018/19 Fortuna liga 1 32 25 5 2 84 33 +51 80 1.
2019/20 Fortuna liga 1 27 21 5 1 57 14 +43 68 1.
2020/21 Fortuna liga 1 32 22 5 5 78 28 +50 71 1.
2021/22 Fortuna liga 1 32 22 8 2 71 25 +46 74 1.

Участь у єврокубках

Сезон Турнір Раунд Суперник Вдома В гостях Загалом
1956–57 Кубок європейських чемпіонів Попередній Польща Легія 4–0 0–2 4–2
1 раунд Швейцарія Грассгоппер 1–0 0–2 1–2
1962–63 Кубок володарів кубків 1 раунд Швейцарія Лозанна 1–0 1–1 2–1
Чвертьфінал Англія Тоттенгем Готспур 2–0 0–6 2–6
1963–64 Кубок володарів кубків Попередній Фінляндія ГПС (Гельсінкі) 8–1 4–1 12–2
1 раунд Уельс Боро Юнайтед 3–0 1–0 4–0
Чвертьфінал Шотландія Селтік 0–1 0–1 0–2
1968–69 Кубок володарів кубків 1 раунд Югославія Бор 3–0 0–2 3–2
2 раунд Португалія Порту 4–0 0–1 4–1
Чвертьфінал Італія Торіно 2–1 1–0 3–1
Півфінал Шотландія Данфермлін Атлетік 1–0 1–1 2–1
Фінал Іспанія Барселона 3–2
1969–70 Кубок володарів кубків 1 раунд Югославія Динамо (Загреб) 0–0 0–3 0–3
1970–71 Кубок європейських чемпіонів 1 раунд Данія Болдклуббен 1903 2–1 2–2 4–3
2 раунд Греція Панатінаїкос 2–1 0–3 2–4
1972–73 Кубок УЄФА 1 раунд Югославія Воєводина 6–0 2–1 8–1
2 раунд Іспанія Лас-Пальмас 0–1 2–2 2–3
1974–75 Кубок європейських чемпіонів 1 раунд Бельгія Андерлехт 4–2 1–3 5–5 (г.)
1975–76 Кубок європейських чемпіонів 1 раунд Англія Дербі Каунті 1–0 0–3 1–3
1976–77 Кубок УЄФА 1 раунд Ісландія Фрам 5–0 3–0 8–0
2 раунд Англія Квінз Парк Рейнджерс 3–3 2–5 5–8
1982–83 Кубок володарів кубків 1 раунд Італія Інтернаціонале 2–1 0–2 2–3
1989–90 Кубок володарів кубків 1 раунд Швейцарія Грассгоппер 3–0 0–4 (д.ч.) 3–4
1991–92 Кубок УЄФА 1 раунд Іспанія Реал Мадрид 1–2 1–1 2–3
1992–93 Ліга чемпіонів 1 раунд Угорщина Ференцварош 4–1 0–0 4–1
2 раунд Італія Мілан 0–1 0–4 0–5
1993–94 Кубок УЄФА 1 раунд Англія Астон Вілла 0–0 1–2 1–2
1994–95 Кубок УЄФА Попередній Північна Ірландія Портадаун 3–0 2–0 5–0
1 раунд Данія Копенгаген 1–0 1–1 2–1
2 раунд Німеччина Боруссія (Дортмунд) 2–1 0–3 2–4
1995–96 Кубок УЄФА Попередній Хорватія Осієк 4–0 2–0 6–0
1 раунд Німеччина Кайзерслаутерн 2–1 0–3 2–4
1996–97 Кубок УЄФА Попередній Ірландія Сент-Патрікс Атлетік 1–0 4–3 5–3
Кваліфікаційний Туреччина Трабзонспор 2–1 1–4 3–5
1997–98 Кубок володарів кубків Кваліфікаційний Болгарія Левські 2–1 1–1 3–2
1 раунд Англія Челсі 0–2 0–2 0–4
1999–2000 Ліга чемпіонів 2 кваліфікаційний Кіпр Анортосіс 1–1 1–2 2–3
2000–01 Кубок УЄФА Кваліфікаційний Грузія Локомотив (Тбілісі) 2–0 2–0 4–0
1 раунд Хорватія Динамо (Загреб) 0–3 1–1 1–3
2001–02 Кубок УЄФА Кваліфікаційний Уельс Кумбран Таун 1–0 4–0 5–0
1 раунд Чехія Слован (Ліберець) 1–0 0–2 1–2
2007 Кубок Інтертото 1 раунд Люксембург Діфферданж 03 3–0 2–0 5–0
2 раунд Австрія Рапід (Відень) 1–0 1–3 2–3
2009–10 Ліга чемпіонів 2 кваліфікаційний Боснія і Герцеговина Зриньські 4–0 0–1 4–1
3 кваліфікаційний Греція Олімпіакос 0–2 0–2 0–4
Ліга Європи Плей-оф Нідерланди Аякс (Амстердам) 1–2 0–5 1–7
2010–11 Ліга Європи 3 кваліфікаційний Сербія Црвена Звезда 1–1 2–1 3–2
Плей-оф Німеччина Штутгарт 0–1 2–2 2–3
2011–12 Ліга чемпіонів 2 кваліфікаційний Казахстан Тобол (Костанай) 2–0 1–1 3–1
3 кваліфікаційний Кіпр АПОЕЛ 0–2 0–0 0–2
Ліга Європи Плей-оф Італія Рома 1–0 1–1 2–1
Група F Іспанія Атлетік (Більбао) 1–2 1–2 4 місце з 4
Австрія Ред Булл 2–3 0–3
Франція Парі Сен-Жермен 0–0 0–1
2012–13 Ліга Європи 2 кваліфікаційний Угорщина Відеотон 1–1 0–0 1–1 (г.)
2013–14 Ліга чемпіонів 2 кваліфікаційний Болгарія Лудогорець 2–1 0–3 2–4
2014–15 Ліга чемпіонів 2 кваліфікаційний Уельс Нью-Сейнтс 1–0 2–0 3–0
3 кваліфікаційний Молдова Шериф 2–1 0–0 2–1
Плей-оф Білорусь БАТЕ 1–1 0–3 1–4
Ліга Європи Група I Швейцарія Янг Бойз 1–3 0–5 4 місце з 4
Чехія Спарта (Прага) 0–3 0–4
Італія Наполі 0–2 0–3
2015–16 Ліга Європи 1 кваліфікаційний Гібралтар Юероп 3–0 6–0 9–0
2 кваліфікаційний Ірландія УКД 1–0 5–1 6–1
3 кваліфікаційний Росія Краснодар 3–3 0–2 3–5
2016–17 Ліга Європи 1 кваліфікаційний Албанія Партизані Скас. 0–0 т/п[32]
2 кваліфікаційний Латвія Єлгава 0–0 0–3 0–3
2017–18 Ліга Європи 1 кваліфікаційний Вірменія Пюнік 5–0 4–1 9–1
2 кваліфікаційний Данія Люнгбю 0–1 1–2 1–3
2018–19 Ліга Європи 1 кваліфікаційний Молдова Мілсамі 5–0 4–2 9–2
2 кваліфікаційний Мальта Бальцан 3–1 1–2 4–3
3 кваліфікаційний Австрія Рапід (Відень) 2–1 0–4 2–5
2019–20 Ліга чемпіонів 1 кваліфікаційний Чорногорія Сутьєска 1–1 1–1 (д.ч.) 2–2 (2–3 пен.)
Ліга Європи 2 кваліфікаційний Косово Феронікелі 2–1 2–0 4–1
3 кваліфікаційний Ірландія Дандолк 1–0 3–1 4–1
Плей-оф Греція ПАОК 1–0 2–3 3–3 (г.)
Група K Туреччина Бешикташ 4–2 1–2 3 місце з 4
Португалія Брага 2–4 2–2
Англія Вулвергемптон Вондерерз 1–2 0–1
2020–21 Ліга чемпіонів 1 кваліфікаційний Фарерські острови Клаксвік 0–3 (т.п.)
Ліга Європи 2 кваліфікаційний Фінляндія КуПС 1–1 (3–4 пен.)
2021–22 Ліга чемпіонів 1 кваліфікаційний Ірландія Шемрок Роверс 2–0 1–2 3–2
2 кваліфікаційний Швейцарія Янг Бойз 0–0 2–3 2–3
Ліга Європи 3 кваліфікаційний Гібралтар Лінкольн Ред Імпс 1–1 3–1 4–2
Плей-оф Греція Олімпіакос 2–2 0–3 2–5
Ліга конференцій Група F Данія Копенгаген 1–3 0–2 3 місце з 4
Греція ПАОК 0–0 1–1
Гібралтар Лінкольн Ред Імпс 2–0 4–1
2022–23 Ліга чемпіонів 1 кваліфікаційний Грузія Динамо (Батумі)

Вболівальники

Фани «Слована» на стадіоні «Тегельне поле»

Вболівальники «Слована» мають прізвисько «біло-блакитні» (словац. Belasí), на честь світло-блакитних кольорів клубу.

Протягом кількох років вболівальники «Слована» підтримували дружні стосунки з фанатами моравської «Збройовки» (Брно)[33]. Їхня дружба з фанатами «Збройовки» отримала назву Ocelová družba[34]. На матчах обох клубів зазвичай вивішувались та викрикувались різноманітні гасла на підтвердження міцної дружби обох фанатських таборів, наприклад: «Слован» — це Брно, а Брно — це «Слован»! (словац. Slovan je Brno a Brno je Slovan!)[33][34]. З 2013 року вболівальники «Слована» мають теплі стосунки з фанатами польського «Руха» (Хожув)[35].

Суперництво

Докладніше: Традиційне дербі

Головним суперником «Слована» є «Спартак» (Трнава). Традиційне дербі є найважливішим і водночас найпопулярнішим матчем у словацькому футболі. Він являє собою суперництво не лише двох футбольних клубів, а й сусідніх міст із західної Словаччини — Братислави та Трнави.

Дербі «Слован» — «Спартак» (Трнава) у 2019 році

Його історія бере свій початок з 1926 року, коли в Трнаві відбувся перший поєдинок між цими командами і господарі виграли з рахунком 3:1. Перша велика суперечка відбулася в 1932 році, коли найкращий нападник «Трнави» Франтішек Масарович, незважаючи на несхвалення клубу, перейшов до «Братислави». Зрештою для урегулювання ситуації керівному органу Західнословацького футбольного округу (ZsFŽ) довелося втрутитися. З цього моменту кожен перехід гравця з Трнави до «Словану» (у наступні роки Антон Малатинський, Міхал Бенедикович чи Йозеф Адамець), або у зворотному напрямку, викликав невдоволення уболівальників. Ще одним вирішальним моментом у суперництві між двома командами було знищення бар'єрів на трибунах у 1968 році, тоді суперництво досягло кульмінації. Кілька вболівальників отримали травми. Тому ці матчі часто називають ризикованими і проводяться під численним наглядом поліції.

За час перебування у найвищих змаганнях «Слован» мав чотирьох міських суперників. Першим був армійський клуб ОАП (Братислава), з яким «Слован» боровся за часів існування Словацької держави. Проте суперництво тривало недовго, оскільки ОАП було скасовано в 1944 році з політичних причин. Лише трохи довше тривало суперництво з братиславським поліцейським клубом «Червена Гвезда». У 1962 році його об'єднали зі «Словнафтом» у єдину команду «Інтер» (Братислава). Незважаючи на те, що клуб не мав широкої бази вболівальників, братиславське дербі завжди приваблювало глядачів. У сезоні 1974/75 титул чемпіона Чехословаччини визначався у останньому турі між «Інтером» та «Слованом» на стадіоні «Пасьєнки». «Слован» переміг з рахунком 4:2 і захистив титул чемпіона ліги. Потім суперництво продовжилося в незалежній словацькій лізі. Ще один прямий бій за титул між цими клубами відбувся в сезонах 1998/99 та 1999/00. Поєдинки між «Слованом» та «Інтером» отримали назву «дербі сусідів з Байкальської вулиці» (словац. derby susedov z Bajkalskej ulice). Останні матчі чемпіонату між цими клубами були зіграні в сезоні 2006/07, у 2009 році «Інтер» був об'єднаний з «Сеницею». Після відновлення «Інтер» виступає лише в нижчих лігах.

Останнім міським суперником «Слована» була «Артмедія» (Петржалка). Клуб з правого берега Дунаю став стабільним учасником найвищого дивізіону після розпаду Чехословаччини. Матчі зі «Слованом» часто привертали відвідувачів, збираючи до 10 000 глядачів. «Петржалка» покинула найвищий дивізіон в сезоні 2009/10 і надалі стала грати у нижчих лігах.

Ще одним важливим суперником «Слована» можна вважати «Кошице». Матчі з цією командою сприймаються як поєдинок «схід проти заходу».

Найвідоміші гравці

Гравці в Клубі канонірів ліги

Ладіслав Кубала — один з найкращих нападників світу середини ХХ століття, грав за «Слован» у 1946—1948 роках.

Клуб канонірів ліги (KLK) об'єднує словацьких футболістів, які за свою кар'єру забили 100 або більше голів у змаганнях вищої ліги. На кінець 2021 року до цього списку увійшло 35 футболістів, з яких 21 грали за «Слован».

Місце у KLK Гравець Голів
всього 		Голів
за «Слован»
1. Ладіслав Кубала 202 14
3. Йозеф Адамець 170 15
5. Ян Арпаш 152 146
7. Мілан Луговий 143 23
11. Юрай Галенар 127 57
12. Еміл Пажицький 124 77
13. Станіслав Шестак 123 6
14. Йозеф Лукнар 119 119
15.-17. Роберт Віттек 115 71
15.-17. Філіп Голошко 115 9
18. Віктор Тегельгофф 113 86
19. Петер Герда 110 1
20.-21. Антон Моравчик 109 70
20.-21. Сілард Немет 109 25
26.-27. Марек Гамшик 107 0
26.-27. Йозеф Оберт 107 59
28.-29. Гейза Шиманський 106 54
31. Божин Ласков 104 47
32.-33. Мар'ян Масний 103 97
32.-33. Томаш Медведь 103 8
34.-35. Ян Чапкович 100 100

Найкращі бомбардири клубу

# Нац. Ім'я Голів
1 Словаччина Ян Арпаш 151
2 Чехословаччина Йозеф Лукнар 119
3 Чехословаччина Ян Чапкович 100
4 Чехословаччина Адольф Шерер 99
5 Чехословаччина Мар'ян Масний 97
6 Чехословаччина Віктор Тегельгофф 86
7 Чехословаччина Еміл Пажицький 77
8 Чехословаччина Антон Моравчик 70
. Словаччина Роберт Віттек
10 Словаччина Петер Дубовський 59
. Чехословаччина Йозеф Оберт

Гравці, виділені жирним, досі продовжують виступи.

Найкращі бомбардири ліги

Найкращі бомбардири чемпіонату Чехословаччини (до сезону 1992/93) та Словаччини.

Рік Переможець Голів
1954–55 Чехословаччина Еміл Пажицький 191
1971–72 Чехословаччина Ян Чапкович 19
1980–81 Чехословаччина Мар'ян Масний 16
1991–92 Чехословаччина Петер Дубовський 27
1992–93 24
2008–09 Словаччина Павол Масарик 15
2010–11 Словаччина Філіп Шебо 22
2016–17 Гвінея Сейдуба Сума 201
2018–19 Словенія Андраж Шпорар 29
2019–20 12
1Розділена нагорода

Тренери

Найтитулованіші тренери

  • Фердинанд Даучик (тренер «Слована» 1942—1946, 1948): 2-разовий чемпіон Словаччини (1942, 1944), тренер збірних Словаччини (1942—1944) та Чехословаччини (1948).
  • Леопольд Штястний (1949—1951, 1954—1957, 1963—1965): 4-разовий чемпіон Чехословаччини (1949, 1950, 1951, 1955)
  • Міхал Вічан (1968—1971, 1976—1977, 1982—1983): володар Кубка володарів кубків (1969), чемпіон Чехословаччини (1970)
  • Йозеф Венглош (1973—1976): 2-разовий чемпіон Чехословаччини (1974, 1975)
  • Душан Галіс (1990—1995, 1996—1997): чемпіон Чехословаччини (1992), 3-разовий чемпіон Словаччини (1994, 1995, 1996), 2-разовий володар Кубка Словаччини (1994, 1998), тренер збірної Словаччини (2004—2006)

«Слован Б»

«Слован Б» є резервною командою клубу і з сезону 2019/20 брав участь у Другій лізі. 2022 року, посівши 14 місце, вилетів до Третьої ліги. Найбільшого успіху команда досягла у сезоні 1956 року, коли посіла 3-е місце у 2-й лізі Чехословаччини.

Виступ по сезонах

Чехословаччина Чехословаччина (1955—1993)
Сезони Ліга Рівень І В Н П МЗ МП РМ О М
1955 Celostátní československá soutěž — sk. B 2 22 7 5 10 39 41 −2 19 7.
1956 2. liga — sk. B 2 22 13 1 8 54 24 +30 27 3.
1957/58 2. liga — sk. B 2 33 6 15 12 45 62 −17 27 10.
1958/59 2. liga — sk. B 2 26 9 5 12 37 46 −9 23 12.
…
1960/61 2. liga — sk. C 2 22 10 3 9 44 33 +11 23 4.
1961/62 2. liga — sk. C 2 22 4 6 12 33 51 −18 14 12.
1962/63[36] Krajský přebor — sk. Západ 3 24 14 6 4 66 28 +38 34 1.
1963/64 2. liga — sk. C 2 26 9 4 13 33 39 −6 22 13.
1964/65[37] Krajský přebor — sk. Západ 3 25 13 6 6 52 25 +27 32 1.
1965/66 Divize E 3 28 12 9 7 44 30 +14 33 3.
1966/67 Divize E 3 26 16 7 3 59 27 +32 39 1.
1967/68 2. liga — sk. B 2 26 9 6 11 31 46 −15 24 12.
1968/69 2. liga — sk. B 2 26 9 6 11 30 33 −3 24 10.
1969/70 3. liga — sk. C 3 26 10 4 12 36 38 −2 24 9.
1970/71 3. liga — sk. C 3 26 11 8 7 34 29 +5 30 4.
1971/72 3. liga — sk. C 3 26 12 8 6 35 25 +10 32 14.
1972/73 3. liga — sk. C 3 26 7 7 12 27 31 −4 21 14.
1973/74 Divize E 4 26 9 8 9 43 29 +14 26 8.
1974/75 Divize E 4 26 14 6 6 42 22 +20 34 2.
1975/76 Divize E 4 25 12 4 9 40 34 +6 28 4.
1976/77 Divize E 4 26 10 7 9 32 34 −2 27 7.
1977–1983 Не брав участь.
1983/84 Divize — sk. Západ (Bratislava) 4 26 13 4 9 45 28 +17 30 3.
1984/85 Divize — sk. Západ (Bratislava) 4 26 17 4 5 55 18 +37 38 2.
1985/86 Divize — sk. Západ (Bratislava A) 4 26 15 7 4 67 22 +45 37 3.
1986/87 Divize — sk. Západ (Bratislava A) 4 26 17 6 3 74 20 +54 40 2.
1987/88 Divize — sk. Bratislava 4 26 20 4 2 72 17 +55 44 1.
1988/89 2. SNFL — sk. Západ 3 30 10 6 14 43 45 −2 26 12.
1989/90 2. SNFL — sk. Západ 3 30 10 8 12 42 41 +1 28 9.
1990/91 2. SNFL — sk. Západ 3 30 10 7 13 39 42 −3 27 12.
1991/92 2. SNFL — sk. Západ 3 30 14 7 9 50 42 +8 35 4.
1992/93 2. SNFL — sk. Západ 3 30 15 10 5 62 33 +29 40 4.
Словаччина Словаччина (1993–)
Сезони Ліга Рівень І В Н П МЗ МП РМ О М
1993/94 2. liga 2 30 8 11 11 44 47 −3 27 12.
1994/95 2. liga 2 30 7 2 21 33 76 −43 20 15.
1995/96 3. liga — sk. Bratislava 3 30 12 11 7 44 35 +9 47 7.
1996/97 3. liga — sk. Bratislava 3 30 14 6 10 49 43 +6 49 5.
1997/98 3. liga — sk. Bratislava 3 34 22 7 5 77 25 +52 73 1.
1998/99 2. liga 2 34 16 8 10 49 40 +9 56 5.
1999/00 2. liga 2 34 15 3 16 38 42 −4 48 10.
2000/01 3. liga — sk. Bratislava 3 30 23 5 2 103 19 +84 74 1.
2001/02 2. liga 2 30 12 7 11 34 32 +2 43 9.
2002/03 2. liga 2 30 7 6 17 33 51 −18 27 14.
2003/04 3. liga — sk. Bratislava 3 30 18 7 5 75 31 +44 61 2.
…
2008/09 2. liga — sk. Západ 3 30 18 4 8 65 38 +27 58 4.
2009/10 2. liga — sk. Západ 3 30 12 6 12 41 32 +9 42 7.
2010/11 2. liga — sk. Západ 3 30 13 7 10 45 32 +13 46 6.
2011/12 3. liga — sk. Západ 3 28 12 5 11 49 45 +4 41 6.
2012/13 3. liga — sk. Západ 3 30 15 5 10 55 40 +15 50 2.
2013/14 3. liga — sk. Západ 3 30 17 8 5 83 35 +48 59 4.
2014/15 DOXXbet liga — sk. Západ 2 22 7 5 10 18 30 −12 26 8.
O udržení — sk. Západ 32 11 6 15 40 47 −7 39 8.
2015/16 DOXXbet liga — sk. Západ 2 22 10 3 9 36 37 −1 33 4.
Mistrovská skupina 30 9 4 17 38 63 −25 31 11.
2016/17 2. liga — sk. Západ 2 22 3 5 14 19 48 −29 14 10.
O udržení — sk. Západ 32 10 5 17 37 63 −26 35 9.
2017/18 3. liga — sk. Bratislava 3 30 18 7 5 109 29 +80 61 4.

«Слован C»

«Слован C» був другою резервною командою клубу. Він був заснований у 1961 році на базі команди «Димитров» (словац. TJ Dimitrov Bratislava), але припинив існування у 1977 році[38][39]. Найбільшого успіху він досяг у сезоні 1972/73, коли посів 1-е місце в крайовому чемпіонаті (5-ий дивізіон Чехословаччини).

Виступ по сезонах

Чехословаччина Чехословаччина (1962—1977)
Сезони Ліга Рівень І В Н П МЗ МП РМ О М
1962/63[36] I. A trieda ZsFZ — sk. ? 4 …
1963/64[40] I. B trieda ZsFZ — sk. Jih 5 …
1964/65[37] I. B trieda ZsFZ — sk. Jih 5 28 13 5 8 81 34 +47 31 3.
…
1967/68[41] I. B trieda ZsFZ — sk. Jih 6 24 12 2 10 42 33 +9 26 5.
1968/69[42] I. B trieda ZsFZ — sk. Jih 6 26 13 6 7 48 30 +18 32 4.
1969/70[43] Krajský přebor — sk. Bratislava 5 24 9 4 11 32 33 −1 22 10.
1970/71[44] Krajský přebor — sk. Bratislava 5 25 11 8 6 37 28 +9 30 4.
1971/72[45] Krajský přebor — sk. Bratislava 5 25 11 7 7 41 34 +7 29 5.
1972/73[46] Krajský přebor — sk. Bratislava 5 21 12 6 3 33 14 +19 30 1.
1973/74[47] Krajský přebor — sk. Bratislava 5 23 12 4 7 41 32 +9 28 2.
1974/75[48] Krajský přebor — sk. Bratislava 5 25 6 4 15 25 46 −21 16 13.
1975/76[49] Krajský přebor — sk. Bratislava 5 26 8 8 10 25 28 −3 24 9.
1976/77[38] Krajský přebor — sk. Bratislava 5 24 4 5 15 33 50 −17 13 13.

Спонсонри

Роки Виробники форми Титульний спонсор
–1992 Puma INCHEBA
1993–1998 Adidas VÚB
1998–1999 SPP
2000–2003
2003–2004 SPP
2004–2005
2005–2008 Nike Doprastav
2008–2009
2009–2010 Grafobal
2010–2011 Adidas
2011–2017 Niké
2017–2018
2019–2020 Grafobal
2020– Niké

Примітки

  1. ↑ Štadión v číslach | narodnyfutbalovystadion.sk. narodnyfutbalovystadion.sk.
  2. ↑ História Slovana:I. ČsŠK Bratislava (1919 - 1939) (szlovák) . Архів оригіналу за 4 лютого 2016. Процитовано 1 липня 2009.
  3. ↑ ŠK Slovan Bratislava:Momenty z histórie (szlovák) . Архів оригіналу за 24 вересня 2008. Процитовано 7 червня 2008.
  4. ↑ Karel Stokkermans. Slovakia - List of Champions (szlovák) . Процитовано 7 червня 2008.
  5. ↑ Malcolm Hodgson és Zbynek Pawlas. Czechoslovakia / Czech Republic - List of League Tables (angol) . Процитовано 7 червня 2008.
  6. ↑ História Slovana:ŠK Bratislava (1939 -1948) (szlovák) . Архів оригіналу за 4 лютого 2016. Процитовано 6 липня 2008.
  7. ↑ Josef Bobrowsky. Slovakia War Championships 1939-1944 (angol) . Процитовано 7 червня 2008.
  8. ↑ Imrich Varga és Roberto Di Maggio. Slovakia - List of Topscorers (angol) . Процитовано 12 червня 2009.
  9. ↑ UEFA:Slovan shine despite political clouds (angol) . Процитовано 23 липня 2009.
  10. ↑ Davide Rota. Mitropa Cup 1964 (angol) . Процитовано 7 липня 2009.
  11. ↑ Karel Stokkermans. Czechoslovakia - List of Cup Finals (angol) . Процитовано 8 червня 2008.
  12. ↑ redakcia@trnavskyhlas.sk. Potvrdené! Slovanu skontumovali kvôli štartu Ljubičiča zápas, postupujú Horné Orešany. Trnavský Hlas. Процитовано 19 червня 2022.
  13. ↑ KF Feronikeli — ŠK Slovan Bratislava 0:2, eurofotbal.cz, cit. 30. 7. 2019
  14. ↑ ŠK Slovan Bratislava — Dundalk FC 1:0, eurofotbal.cz, cit. 24. 7. 2019
  15. ↑ ŠK Slovan Bratislava — KF Feronikeli 2:1, eurofotbal.cz, cit. 24. 7. 2019
  16. ↑ Dundalk FC — ŠK Slovan Bratislava 1:3, eurofotbal.cz, cit. 13. 8. 2019
  17. ↑ ŠK Slovan Bratislava — PAOK Soluň 1:0, eurofotbal.cz, cit. 22. 8. 2019
  18. ↑ PAOK Soluň — ŠK Slovan Bratislava 3:2, eurofotbal.cz, cit. 29. 8. 2019
  19. ↑ Belasí spoznali súperov v skupinovej fáze Európskej ligy + PROGRAM, skslovan.com, cit. 30. 8. 2019(словац.)
  20. ↑ Do odvety s dvojgólovým náskokom, skslovan.com, cit. 7. 7. 2021 (словац.)
  21. ↑ Slovan postúpil do druhého kola kvalifikácie Ligy majstrov, skslovan.com, cit. 13. 7. 2021 (словац.)
  22. ↑ Do odvety za nerozhodného stavu, skslovan.com, cit. 21. 7. 2021 (словац.)
  23. ↑ Hrdinský boj až do konca, pokračujeme v kvalifikácii Európskej ligy, skslovan.com, cit. 28. 7. 2021 (словац.)
  24. ↑ Belasí si z Gibraltáru vezú dvojgólový náskok, skslovan.com, cit. 5. 8. 2021 (словац.)
  25. ↑ Slovan v play-off Európskej ligy!, skslovan.com, cit. 10. 8. 2021 (словац.)
  26. ↑ Do odvety s trojgólovým mankom, skslovan.com, cit. 19. 8. 2021 (словац.)
  27. ↑ Remíza v početnom oslabení, pokračujeme v Konferenčnej lige, skslovan.com, cit. 26. 8. 2021 (словац.)
  28. ↑ Belasí v F-skupine, repríza súboja s PAOK i Lincolnom, skslovan.com, cit. 37. 8. 2021 (словац.)
  29. ↑ M4JSTRI!, skslovan.com, cit. 15. 4. 2022 (словац.)
  30. ↑ skslovan.com
  31. ↑ "Új Szó 1948-2007" (англ.). library.hungaricana.hu.
  32. ↑ Партизані замінив Скендербеу в другому кваліфікаційному раунді Ліги чемпіонів після його виключення через договірні матчі, тому «Слован» (Братислава) автоматично пройшов до наступної стадії змагань.
  33. ↑ а б "Rozhovor s Ultras Slovan Pressburg ze Slovanu Bratislava" (словац.). hooligans.cz. 10.01.2012.
  34. ↑ а б "Ocelová družba!!! " (чес.). zbrojovaci.cz. Архів оригіналу за 28 жовтня 2014. Процитовано 26 червня 2022. [Архівовано 2014-10-28 у Wayback Machine.]
  35. ↑ "Aktuality: Nová družba Slovana, nešťastná smrť fanúšika Zvolena" (словац.). ultras.sk. 19.06.2013.
  36. ↑ а б "Új Szó, 1963. június (16. évfolyam, 149-178.szám) / 1963-06-18 / 166. szám, kedd" (угор.). library.hungaricana.hu.
  37. ↑ а б "Új Szó, 1965. június (18. évfolyam, 150-179.szám) / 1965-06-22 / 171. szám, kedd" (угор.). library.hungaricana.hu.
  38. ↑ а б "Új Szó, 1977. június (30. évfolyam, 149-178. szám) / 1977-06-14 / 162. szám, kedd" (угор.). library.hungaricana.hu.
  39. ↑ "Új Szó, 1979. június (32. évfolyam, 127-152. szám) / 1979-06-19 / 142. szám, kedd" (угор.). library.hungaricana.hu.
  40. ↑ "Új Szó, 1964. június (17. évfolyam, 151-179.szám) / 1964-06-16 / 166. szám, kedd" (угор.). library.hungaricana.hu.
  41. ↑ "Új Szó, 1968. június (21. évfolyam, 151-179. szám) / 1968-06-25 / 174. szám, kedd" (угор.). library.hungaricana.hu.
  42. ↑ "Új Szó, 1969. június (22. évfolyam, 127-151. szám) / 1969-06-24 / 146. szám, kedd" (угор.). library.hungaricana.hu.
  43. ↑ "Új Szó, 1970. június (23. évfolyam, 128-153. szám) / 1970-06-16 / 141. szám, kedd" (угор.). library.hungaricana.hu.
  44. ↑ "Új Szó, 1971. június (24. évfolyam, 128-156. szám) / 1971-06-22 / 146. szám, kedd" (угор.). library.hungaricana.hu.
  45. ↑ "Új Szó, 1972. június (25. évfolyam, 127-152. szám) / 1972-06-20 / 143. szám, kedd" (угор.). library.hungaricana.hu.
  46. ↑ "Új Szó, 1973. június (26. évfolyam, 129-154. szám) / 1973-06-19 / 144. szám, kedd" (угор.). library.hungaricana.hu.
  47. ↑ "Új Szó, 1974. június (27. évfolyam, 128-152. szám) / 1974-06-04 / 130. szám, kedd" (угор.). library.hungaricana.hu.
  48. ↑ "Új Szó, 1975. június (28. évfolyam, 127-151. szám) / 1975-06-03 / 128. szám, kedd" (угор.). library.hungaricana.hu.
  49. ↑ "Új Szó, 1976. június (29. évfolyam, 129-154. szám) / 1976-06-08 / 135. szám, kedd" (угор.). library.hungaricana.hu.

Посилання

Strategi Solo vs Squad di Free Fire: Cara Menang Mudah!