За́хідна Євро́па — політичний і географічний регіонЄвропи. Поняття «Захід» з’явилося в Європі разом зі «Сходом» і спочатку стосувалося стародавнього середземноморського світу, Римської імперії (як Західної, так і Східної) і середньовічного «християнського світу». Починаючи з епохи Відродження та епохи Великих географічних відкриттів, приблизно з 15-го століття, концепція Європи як «Заходу» повільно стала відрізнятися від домінуючого використання «християнства» як переважного ендоніма в цьому регіоні та зрештою замінила його.[2] До епохи Просвітництва та промислової революції поняття «Східна Європа» та «Західна Європа» стали використовуватися більш регулярно.[3] Особливість Західної Європи стала найбільш очевидною під час холодної війни, коли Європа протягом 40 років була розділена залізною завісою на Західний та Східний блоки, кожен з яких характеризувався різними політичними та економічними системами.[4]
Класифікація
Геосхема ООН
Геосхема ООН — це система, розроблена Статистичним відділом ООН, яка поділяє країни світу на регіональні та субрегіональні групи на основі класифікації кодування M49. Поділ зроблено для статистичної зручності та не передбачає жодних припущень щодо політичної чи іншої приналежности держав або територій.[5]
У геосхемі ООН такі держави класифікуються як Західна Європа:[6]
До римського завоювання значна частина Західної Європи прийняла нещодавно розвинену латенську культуру. У міру розширення римського володіння виник культурний і мовний поділ між переважно грецькомовними східними провінціями, які сформували високоурбанізовану елліністичну цивілізацію, та західними територіями, які, навпаки, переважно прийняли латинську мову. Цей культурний і мовний поділ був зрештою посилений пізнішим політичним поділом Римської імперії на схід і захід. Західна Римська імперія та Східна Римська імперія контролювали два різні регіони між 3-м і 5-м століттями.
У Східній Азії, Західній Європі історично називали taixi в Китаї та taisei в Японії, що дослівно перекладається як «Далекий Захід[en]». Термін Далекий Захід став синонімом Західної Європи в Китаї під час династії Мін. Італійський священик-єзуїт Маттео Річчі був одним із перших письменників у Китаї, хто використав Далекий Захід як азійський аналог європейської концепції Далекого Сходу. У творах Річчі Річчі називав себе «Маттео Далекого Заходу».[10] Термін все ще використовувався наприкінці 19-го та на початку 20-го століть.
Релігія
Християнство є найбільшою релігією в Західній Європі. Згідно з дослідженням Дослідницького центру П'ю 2018 року, 71,0% західноєвропейців вважають себе християнами.[11]
Протягом чотирьох десятилітьхолодної війни визначення Сходу і Заходу було спрощено існуванням Східного блоку. Ряд істориків і соціологів вважають визначення Західної та Східної Європи часів холодної війни застарілим.[12][13][14]
Хоча деякі держави були офіційно нейтральними, їх класифікували відповідно до характеру їхніх політичних та економічних систем. Цей поділ значною мірою визначає сприйняття та розуміння населенням Західної Європи та її кордонів зі Східною Європою.
↑Jordan, Peter (2005). Großgliederung Europas nach kulturräumlichen Kriterien [The large-scale division of Europe according to cultural-spatial criteria]. Europa Regional. Leipzig: Leibniz-Institut für Länderkunde (IfL). 13 (4): 162—173. Архів оригіналу за 27 грудня 2023. Процитовано 21 січня 2019 — через Ständiger Ausschuss für geographische Namen (StAGN).
↑Delanty, Gerard (1995). The Westernisation of Europe. Inventing Europe Idea, Identity, Reality. с. 30. doi:10.1057/9780230379657. ISBN978-0-333-62203-2. Until the late fifteenth century the idea of Europe was principally a geographical expression and subordinated to Christendom which was the dominant identity system in the West. The idea of Europe as the West began to be consolidated in the foreign conquests of the age of 'discovery" (...) "Europe then begins to shed itself of its association with Christendom and slowly becomes an autonomous discourse.
↑«Занадто багато праць, присвячених регіону, свідомо чи несвідомо чіпляються за застарілий образ «Східної Європи», відчайдушно намагаючись склеїти воєдино політичні та соціальні події від Будапешта до Бухари або від Таллінна до Ташкента, не визнаючи, що ця система відліку часів холодної війни тріщить по швів.