PROFILBARU.COM

Гірнича промисловість Норвегії.

Загальна характеристика

Велику роль в економіці Норвегії відіграє видобуток нафти і газу на шельфі Північного моря. Важливою підгалуззю гірничої промисловості є видобуток металічної сировини: руд заліза, титану, молібдену, міді, цинку, а також піриту (див. табл. 1). Розвиток гірничої промисловості пов'язаний головним чином зі становленням електрометалургії і електрохімії. Норвегія виробляє алюміній, феросплави, нікель, цинк, титан, важку воду. У 1996 в Норвегії було видобуто 758,7 тис. т ільменіту. Норвегія виробила значну кількість титану (708 тис. т) — металу, значення якого зростає, цинку (41,4 тис. т) і свинцю (7,2 тис. т), а також невелику кількість золота і срібла. Важливу роль відіграє зовнішня торгівля. Головні статті експорту — продукція нафтодобувної і нафтохімічної промисловості, електрохімії, електрометалургії. Основні зовнішньоторговельні партнери — Велика Британія, Швеція та ФРН.

Таблиця 1. — Динаміка видобутку і виробництва основних мінеральних продуктів в Норвегії, т*

Продукт	1999	2000	2001
Чорні метали
Нікелеві концентрати, 12% Ni	25000	17000	22799
Залізорудні концентрати	534000	470000	384000
Індустріальні мінерали
Ільменіт	580000	-	-
Кварц	460000	460000	465000
Олівін	3200 000	3600 000	3200 000
Графіт	7580	9000	9000
Цемент	1658 000	1620 000	1440 000
Кальцити	1840 000	2030 000	1770 000
Металургійне виробництво
Кремній металічний	153000	-	-
Пиловидний SiO₂	132000	-	-
FeSi	354000	-	-
Алюміній первинний	952000	-	-
Енергетичні мінерали
Вугілля	404000	630000	1890 000
Нафта, тис.т.	150000	158625	163100
Природний газ, млн м³	48200	53100	57465

Окремі галузі

Нафтогазова промисловість

Див. Нафтогазова промисловість Норвегії

Норвегія — найбільший у Європі постачальник нафти і газу до країн континенту. Видобуток нафти в Норвегія почався в 1971, газу — в 1972. Основний район видобутку нафти у 1990-х рр. — родовише Екофіск, розташоване в Північному морі, приблизно за 270 км від узбережжя на глибині 72 м. Навколо родовища Екофіск на глибинах, що не перевищують 80 м, на відстанях до 80 км від Екофіска відкриті і введені в експлуатацію ще 6 родовищ. Всі ці родовища утворюють великий нафтогазодобувний комплекс, де встановлено 18 великих платформ. Нафта високоякісна, з низьким вмістом сірки (максимум 0,2 %), густина близько 850 кг/м³. Нафта і газ з всього комплексу прямують по трубопроводах в залізобетонний резервуар місткістю 135 тис. т, встановлений на дні моря. З резервуару нафта по підводному трубопроводу протяжністю 354 км і діаметром 860 мм транспортується у Велику Британію, а газ по трубопроводу діаметром 914 мм і протяжністю 441 км — до Німеччини. Видобутком нафти займаються понад 17 тис. норвежців.

Вугілля

Видобуток кам'яного вугілля в Норвегії почалася на архіпелазі Шпіцберґен на поч.атку XX ст., головним чином за участю закордонного капіталу (американського, російського, шведського, нідерландського). Основні райони розробки: Лонгїр, Ян-Майєн-Фьорд, Баренцбурґ, Грумант-Сіті, Гора Піраміда. Родовища розкриті шахтами і штольнями. Управління покрівлею — повним обваленням.

Російська вугільна компанія планує повторно відкрити рудник Ґрумант (Grumant), що 20 км від Longyearbyen, який був закритий в 1960.

Залізорудна промисловість

Видобуток залізної руд в Норвегії почався в кін. XVI ст. районі Арендала на південно-східному узбережжі. Однак, рудники припинили свою роботу до 70-х рр. XIX ст. З 50-х рр. XX ст. видобуток залізної руд знову активізувався. Руду із вмістом 34 % заліза добувають на кар'єрах «Ертванн», «Вестеролі», «Стенсуннстьєрн» і «Ертфьєлл» і збагачують на фабриці в Гульсмедвіку з одержанням концентрату із вмістом Fe 64 % і Р 0,014 %. Система розробки на кар'єрах — транспортна з зовнішніми відвалами. Для бурових робіт на уступах висотою 12-15 м застосовують бурові шарошкові верстати, для навантаження руди — екскаватори і фронтальні навантажувачі. Транспортують руду самоскидами.

У 1995 Норвегія виробляла 1,3 млн т залізорудного концентрату, переважно з рудників Варангегра в Кіркенесі біля кордону з Росією. Інший великий рудник в районі Рана забезпечує сусідній великий сталеплавильний комбінат в місті Му.

Видобуток титану

Ільменітові руди, багаті діоксидом титану, добувають відкритим способом головним чином в районі Егерсунна на руднику «Титанія» (родовище Тельнес), найбільшому в Західній Європі. Ільменітові руди кар'єра «Кодал» і шахти «Рьодсанн» збагачуються у Фредерікстаді.

Видобуток руд кольорових металів

Видобуток руд кольорових металів почався у XVII ст. Сьогодні в країні діють близько 10 великих підприємств з видобутку мідно-цинкових руд (9 копалень підземні), найбільші з яких — «Оркла» на родов. Льоккен, «Сулітьєльма» на родов. Сулітьєльма, «Гронг» на родовищі Йома, «Тверфьєллєт» на родовищі Ерхінн, «Блейквасслі» на однойменному родовищі. Виробництво металічного цинку здійснюється на підприємстві компанії «Nozzine» в Одді (проектна потужність 85 тис. т цинку і 200 т кадмію в рік).

Нікель отримують з поліметалічних руд шахти «Брюванн» (родовище Брюванн) і кар'єру «Титанія» (родовище Тельнес). Мідь і нікель виплавляють на заводі в Крістіансанні. На цьому підприємстві отримують також невелику кількість дорогоцінних і рідкісних металів (платина, паладій, золото, срібло, іридій, родій, селен).

В кінці XX ст. мідь добувається в основному на крайній півночі. У 1995 було видобуто 7,4 тис. т міді.

Магній. Важливою підгалуззю гірничої промисловості Норвегії є виробництво магнію. Сировина, — доломіт, — добувається підземним способом на півночі країни (родовищі Белланік і Хаммефест), хлорид магнію імпортується з Німеччини, його також отримують з морської води.

Алюміній. Норвегія на кінець XX ст. займає одне з провідних у світі місць по випуску алюмінію, проте сировина для його виробництва імпортується (боксити — з Греції, Бразилії, Гаяни, а глинозем — з Ямайки, Австралії, Гвінеї, Суринаму).

Молібденові руди добувають на єдиній в Західній Європі молібденовій шахті «Кнабен» на однойменному родовищі, ніобієві руди — на шахті «Сьовьо».

Золото в основному отримують при переробці руд колчеданових родов.

Гірничохімічна сировина

Гірничохімічна сировина видобувається в Норвегії у невеликих обсягах. Потреба країни а цій сировині задовольняється в основному за рахунок імпорту.

Пірит. На півночі тривалий час розроблялися родовища піритів, з якого вилучали сполуки сірки для хімічної промисловості. Щорічно добувалося декілька сотень тис. тонн піритів, поки на початку 1990-х років це виробництво не було згорнене.

Пірит добувають в основному на 3 шахтах («Тверфьєллєт» родовище Ерхінн, «Фосдален» родовище Малм, «Сулітьєльма» родовище Сулітьєльма) і 2 кар'єрах «Реппарфьорд» родовище Хаммерфест і «Титанія» родовище Тельнес.

Основні компанії, які зайняті розробкою піриту в Норвегії: «А/S Folldal Verk», «А/S Sulitjelma Gruber», «А/S Fosdalens Bergverks», «Killingdal Grubeselskat».

Видобуток нерудної індустріальної сировини

Норвегія — провідний в Європі продуцент олівінового піску (використовується в основному для форстеритових вогнетривів, формівних сумішей, «опудрювання» шихтових ґранул). Добувають олівін відкритим способом компанії «А/S Olivin» на родовищі Ахейм і «А/S Norddal Olivin» на родовищі Нурдал.

Норвегія займає провідне місце у світі по видобутку нефелінового сієніту. Видобуток ведеться на острові Схьєрньо на півночі Норвегії. Майже весь нефеліновий сієніт експортується (головні імпортери — Нідерланди, Велика Британія, ФРН і Франція. Польовий шпат (мелений і грудковий) в Норвегії виробляють компанії «А/S Norfloat» і «Norsk Feldspat» (1990-і роки).

Родовище пегматитів Гламсланн розробляється відкритим способом. Первинне дроблення — у кар'єрі. Збагачують польовий шпат пінною флотацією і магнітною сепарацією. Польовий шпат експортується у Велику Британію, ФРН, Данію та інші західноєвропейські країни.

Тальк видобувають на шахі «Алтенмарк», родовище Гудбрансдален-Вальє (поблизу Квама). Експортери тальку — Велика Британія, Нідерланди, Швеція і ФРН.

Графіт

Видобуток графіту ведуть на острові Сенья. Із збагаченої фракції отримують графітовий концентрат із вмістом графіту 88-90 %. Основний обсяг продукції експортується у Велику Британію, ФРН і США.

Цементна сировина і вапняк — найважливіші неметалічні корисні копалини Норвегії. Потребу в нерудних будівельних матеріалах Норвегія задовольняє в основному за рахунок власної мінерально-сировинної бази (крім гіпсу і каоліну, які імпортуються). Вапняк добуває компанія «А/S Norcem» відкритим способом на родовищі Слемместад і Дален. Компанія «Norsk Hydro» добуває вапняк на шахті «Кірхолт» поблизу Порсгрунна. Компанія «А/S Fran-zefoss Bruk» добуває карбонатні породи підземним способом. Крім того, добувають щебінь для бетону, мармур (родовище мармуру Люнґстад розробляється на крихту відкритим способом).

У Норвегії в 1996 було вироблено 1,6 млн т цементної сировини. У 2001 р. було видобуто 4.3 млн т вапняку, кварцу і кварциту — 1.3 млн т.

Інші корисні копалини

Ведуться розробки родовищ будівельного каменя, в тому числі граніту і мармуру.

Наукові установи. Підготовка кадрів

Основні дослідження в галузі гірничої справи здійснює Королівська рада з наукових і промислових досліджень (заснована в 1946). Державні Інститути знаходяться у веденні Міністерства промисловості Норвегії.

Найбільші з них: Геологіччний інститут (1858), Інститут сейсмології (1968), Геофізична комісія при норвезькому метеорологічному інституті (1917). Особливе значення має норвезький Полярний інститут (1948), що має світову популярність. Основний напрям його робіт — геологія і геофізичні дослідження в полярних частинах Норвегії, в тому числі на архіпелазі Шпіцберген.

Освіта в галузі геології і гірничої справи в Норвегії зосереджена в університетах, а також в коледжах та інститутах при університетах. Конґсберґське гірниче училище засноване в 1758. Гірничих інженерів і інженерів-металургів готує Технологічний інститут при університеті в Тронхеймі (1900) на факультеті гірничої справи і металургії. Спеціальне геолргічне відділення, що випускає геологів, є в університеті в Тромсьо (1968) в складі біологічно-геологічного ф-акультету. У університетах Бергена (1948) на і в Осло на (1811) готують геологів.

Основні періодичні видання в галузі геології і гірничої справи: «Norsk geologisk tidsskrift» (з 1905), «Geofysiske pablika-sjoner» (з 1920), «Bergverks-nytt. Populeert fagskrift for norske bergmenn» (з 1954), «Yernindustri» (з 1956).

Див. також

Джерела

Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
Білецький В. С., Гайко Г. І. Хронологія гірництва в країнах світу. — Донецьк : Донецьке відділення НТШ : Редакція гірничої енциклопедії : УКЦентр, 2006. — 224 с.
Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: Підручник. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с.
Білецький В. С., Гайко Г.І, Орловський В. М. Історія та перспективи нафтогазовидобування: Навчальний посібник / В. С. Білецький та ін. — Харків, НТУ «ХПІ»; Київ, НТУУ «КПІ імені Ігоря Сікорського»; Полтава, ПІБ МНТУ ім. академіка Ю. Бугая. — Київ: ФОП Халіков Р. Х., 2019.