Культура Норвегії — загальне поняття до якого відносять різні аспекти буття норвежців; сукупність матеріально-технічних і духовних досягнень норвезького народу.
Культура Королівства Норвегія міцно асоційована з історією і географічним положенням країни, має багато спільних рис з іншими європейськими (насамперед нордичними країнами), але існує також ряд відмінностей і особливостей, які зумовлені споконвічними традиціями, коріння яких сягають традицій вікінгів, які утвердилися у середньовічну «епоху величі» і саг.
Загальні відомості
Найбільший вплив на культуру Норвегії мали сусідні країни Данія і Швеція. У середньовіччя великого значення надала культура Німеччини, на зміну якої в XVIII столітті прийшла Франція, а в XIX столітті лідируючі позиції знову зайняла Німеччина.
Після Другої світової війни Норвегія стала орієнтуватися на англомовні країни. За останні 30 років країна з етнічно гомогенної перетворилася в мультикультурну.
Нині Норвегія славиться у світі видатними досягненнями своєї художньої культури, зокрема архітектури (відома унікальними церквами, що належать до XI ст. і вважаються одними з найстаріших дерев'яних будівель у Європі), старовинними культурними традиціями, зокрема народними танцями, піснями та загальним фольклором.
Норвезька кухня та особливості приготування їжі сформовані багатовіковими традиціями, ландшафтом та іншими географічними особливостями країни, як-от кліматом та наявністю природних ресурсів. Риба (лосось, тріска, оселедець, пікша, скумбрія та інші види риб) є головною складовою традиційних норвезьких страв, що пояснюється безпосереднім доступом до моря.
19 грудня кожного року відзначається день норвезької національної різдвяної страви «Лютефіск» (Lutefiskens dag).
Освіта та культура тісно пов'язані у Норвегії. Політика в галузі культури спрямована на те, щоб зробити доступними культурні цінності всім жителям і в умовах тісної взаємодії з іншими народами зберегти свій національний колорит. Особлива підтримка надається літературі, близько 1/3 книг видаються за підтримки держави. Всі бібліотеки безкоштовні (мережа 1,5 тис.), Відповідають високим стандартам. Цілям поширення досягнень культури також служить Державний гастрольний театр і Державна художня пересувна галерея. Провідну роль у сфері популяризації грає державне Норвезьке радіо і телебачення. Держава субсидує творчі спілки, виставки, музеї, фестивалі (Бергенський фестиваль). Важлива роль держави у спорудженні та утриманні культурно-видовищних та музейних приміщень.
Історія норвезької літератури бере свій відлік з часів язичницької еддичної та скальдичної поезії (IX—X століття). Найдавніші скандинавські літературні пам'ятки «Молодша Едда» та «Старша Едда» однаково мають відношення до історії норвезької, ісландської і данської літератур.
Рунічний камінь Гранаволлен
Найважливішими пам'ятками дохристиянської норвезької літератури та писемності вважаються рунічні написи на камінні. Рунічні камені використовувалися в язичницьких богослужіннях. Відомо більше 1500 таких пам'яток в Норвегії, систематизованих і описаних норвезьким рунологом А. Лістелем[1]. На багатьох з них написи наносилися за годинниковою стрілкою, як, наприклад, на камені, виявленому в 1870 році в Вестфоллі. Але й після запровадження Християнства традиція встановлення рунічних каменів тривала. Гранаволленський рунічний камінь, наприклад, був встановлений на згадку про невідомого сьогодні брата Ауфе. Напис закінчується словами молитви про його душу, поняття, що з'явилося після прийняття християнства. З приходом Християнства біля 1000 року Норвегія налагоджує контакт з іншими європейськими культурами.
Архітектура в Норвегії пройшла довгий шлях розвитку й трансформації впродовж віків, розвиваючись відповідно до змін економічних умов, технологічних досягнень, демографічних змін та культурних зрушень у цій північноєвропейській скандинавській країні. Незважаючи на те, що зовнішні впливи на архітектуру Норвегії можна віднайти у більшості її зразків, часто вони адаптувались задля задоволення місцевих кліматичних умов (сувора зима, сильний вітер, соляні бризки у прибережних районах).
Перші згадки про музику з'являються ще у вікінгських та середньовічних сагах. У зв'язку з індустріалізацією та урбанізацією у 19 столітті, норвезька класична музика почала стрімко розвиватися, породивши такого видатного композитора, як Едвард Гріг. Починаючи з другої половини 20 століття музична сцена Норвегії поповнилася танцювальною музикою. Вона не залишається осторонь світової музичної культури.
Одне з найголовніших свят у Норвегії — День Конституції. Традиційно його відзначають 17 травня. Починається з урочистої ходи школярів до Королівського палацу в Осло. Кожна норвезька сім'я цього дня має святкову вечерю, стіл під час якої прикрашають у кольори національного прапора. Святкують у Норвегії і 1 травня як День міжнародної солідарності трудящих. Цього дня, а також у День проголошення незалежності Норвегії — 7 червня — по всій країні вивішують національні прапори.
Святкування Дня Конституції в Норвегії
Головним релігійним святом у Норвегії вважається Різдво — Юль (Jul). Традиційним персонажем цього свята є Юлебук — норвезький Санта. Йому, як і у Швеції, передує День святої Люсії, який знаменує внесення світла у найтемніший час перед Різдвом. На роль Люсії може претендувати лише гідна та найкрасивіша дівчина.
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
