Олівін — породотвірний мінерал класу силікатів. Ортосилікат магнію та заліза острівної будови. Вміст заліза і магнію змінюється між крайніми членами ізоморфного ряду олівіну: форстеритом Mg2[SiO4] і фаялітом — Fe2[SiO4]. Олівін складає основні і ультраосновні магматичні породи і є дуже поширеним мінералом в мантії Землі. Це один з найпоширеніших в земній корі мінералів.
Назва
Назву цей мінерал отримав від німецького мінералога Авраама Вернера у 1789 році за свій оливково-зелений колір вкраплеників в базальтах[2]. Синоніми: перидо́т (слово французького походження). Прозорий жовто-зелений до зеленого відтінку олівін, який є дорогоцінним каменем, називають хризолітом.
Склад і властивості
Хімічний склад олівіну змінюється від істотно магнезіального — форстериту (Fo) Mg2[SiO4] до залізистого — фаяліту (Fa) Fe2[SiO4], причому існує безперервний ізоморфний ряд між цими крайніми членами, де Mg2+ ізоморфно заміщується Fe2+. Досконалий ізоморфізм типу твердого розчину встановлений і в ряду фаяліт-кнебеліт-тефроїт. Проте, в ряду Fo-Fa, манган присутній лише в незначних кількостях, що ймовірно пов'язане з незначним вмістом Mn в основних і ультраосновних магмах. Збагачений магнієм тефроїт (пікротефроїт) зустрінутий лише в кількох родовищах. Проміжні члени ізоморфного ряду Fo-Fa майже не містять домішок Ca2+. Залізистий аналог монтічеліту — кірштейніт встановлений лише в шлаках металургійного виробництва, але не знайдений в природі. Склад (з порід Везувію, у %): MgO — 51,64; FeO — 5,01; SiO2 — 42,3.
Сингонія ромбічна. Форми виділення: зернисті агрегати, рідкісні короткостовпчасті призматичні кристали. Густина 3,22-4,39. Твердість 6,5-7,25. Переважно зеленого, жовто-зеленого кольору. Блиск — скляний. Крихкий. Злам раковистий.
Генезис і поширення
Олівін є типовим глибинним високотемпературним мінералом. Під час магматичної кристалізації більш ранні олівіни і олівіни гіпербазитів збагачені Mg порівняно з пізнішими, чи з олівінами основних (і тим більше кислих) порід, склад яких сягає майже чистого фаяліту. В мантії олівін є найпоширенішим мінералом до глибин близько 440 км, де відбувається його поліморфний перехід до рингвудиту з щільнішою кубічною упаковкою.
В земній корі олівін зустрічається зазвичай у недосичених SiO2 породах. Основні мінерали групи олівіна — форстерит (Mg2SiO4), фаяліт (Fe2SiO4), тефроїт Mn2SiO4 утворюють ізоморфні ряди, члени яких відомі як власне олівіни, або гортоноліт (Mg, Fe)2SiO4, кнебеліт (Fe, Mn)2SiO4, пікротефроїт (Mn, Mg)SiO4. Прозорий різновид — хризоліт. Олівін — важливий мінерал основних і ультраосновних вивержених порід — дунітів, перидотитів, олівінових габро і базальтів, пікритів і ін. Один з найпоширеніших мінералів як на Землі, так і в космосі. Зокрема його знайдено у складі метеоритів, астероїдів[3], на Місяці[4], Марсі.
олівін вапнистий або кальціїстий (1-й різновид олівіну з вмістом СаО до 14 %; 2-й — моноклінна модифікація ларніту — Ca2[SiO4], стабільна нижче 675 °C);
Найбільший за розмірами огранований хризоліт важить 310 карат. Він був знайдений на острові Зебергет і зберігається у Смітсонівському інституті у Вашингтоні[5].
У 2018 році вулкан Кілауеа, під час свого виверження, обсипав гавайців олівінами[6].
↑Werner A.G. Versuch einer Erklärung der Entstehung der Vulkanen durch die Entzündung mächtiger Steinkohlenschichten, als ein Beytrag zu der Naturgeschichte des Basaltes, Zürich 1789.
Брянчанинова Н. И. Показатель преломления оливина и серпентинизация пород как элемент минералогического картирования ультрабазитов. — Физ. минералов и их аналогов. / АН СССР. Всес. минерал. общество. Л., 1991, с. 46-53. (Пол. Урал) (рос.)
Группа оливина //В книге: Дир У.А, Хауи Р. А., Зусман Дж. «Породообразующие минералы» (рос.)
Криволуцкая Н. А., Соболев А. В., Кузьмин Д. В., Свирская Н. М. Уникальные зональные оливины из ультрабазит-базитового массива Норильского района // ДАН. 2009.Т. 429. № 4. C. 518—522 (рос.)
