Fellow of the Medieval Academy of Americad (1958)
Гео́ргій Володи́мирович Верна́дський (англ. George Vernadsky; 20 серпня 1887, Санкт-Петербург — 12 червня 1973, Нью-Гейвен, штат Коннектикут, США) — американський, російський історик. Фахівець у галузі історії Росії. Син українського вченого-геолога Володимира Вернадського.
Був затятим українофобом та заперечував саму можливість існування українців як окремого народу та України як окремої від Росії країни. У всіх своїх працях називав Росію спадкоємицею Київської Русі, найповніше описавши це у своїй останній прижиттєвій книзі з промовистою назвою Кієвская Росія (англ. Kievan Russia, 1973, New Heavan: Yale University Press).
У 1920-х разом із Петром Савицьким та Миколою Трубецьким був одним із трьох головних авторів російської націоналістичної ідеології Євразійства.[2]
Син Володимира Вернадського, онук Івана Вернадського.
Закінчив Московський університет. Захистив дисертацію, присвячену російському масонству доби Катерини II.
Навчався в Берлінському та Фрайбурзькому університетах.
У 1917—1918 роках був професором Пермського університету, у 1918—1920 роках — професором Таврійського університету в Сімферополі.
Від 1920 року — в еміграції.
У 1922—1927 роках був професором Карлового університету в Празі, у 1927—1956 роках — професором Єльського університету в США за пропозицією Ростовцева Михайла Івановича та Френка Голдера.
Вернадський мав складну національну ідентичність, уважаючи себе «українцем і росіянином одночасно»[3]. У 1920-х разом із Петром Савицьким та Миколою Трубецьким був одним із трьох головних авторів російської націоналістичної ідеології Євразійства. До самої смерті в 1973 році Вернадський залишався прибічником євразійства й поширював ці ідеї серед західних інтелектуалів через свої лекції з так званої «Історії Росії» та через публікацію своїх книжок про так звану «Історію Росії», де заперечував існування України та українців та простежував генезу Росії від Київської Русі (яку він називав Київською Росією).