Голодомори в Україні

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Голодомор (термін).
Голодомори в Україні
Частина геноциду українців
Діти, які померли від голоду у морзі, Миколаївський район, 1922 рік
Місце атакиУкраїна Україна
Мета атакиГеноцид
Дата1920-ті, 1930-ті та 1940-ві
Спосіб атакиголод
Загиблі4.0 — 14.8 мільйонів
ОрганізаториСРСР комуністичний тоталітарний режим

Голодомо́ри в Украї́ні[1] — неодноразова масова загибель людей від голоду на території УРСР, спричинена зумисними діями сталінської влади і спрямована на геноцид корінного населення. Найвідомішим і визнаним на міжнародному рівні голодомором є масове вимирання українців у 1932—1933 роках. Визначення «голодомор» вживається також для голоду 1921—1923 та 1946—1947 років.[2][3][4][5]

Голодомор в Українській СРР у 1921—1923

Докладніше: Голодомор в Україні (1921—1923)

Голодомор в Україні 1921—1923 — масове знищення корінного українського населення з ознаками етнічної чистки через мор голодом,[6][7] головно у південних областях Української СРР, в 1921–1923 роках, спричинене конфіскацією у селян і вивезенням хліба з УСРР до Російської СФРР,[8][9] Західної Європи та Америки радянською владою в Українській СРР, під тиском влади Радянської Росії.[10] В середньому по територіях, де компактно на той час мешкали українці, урожай був трохи нижчим від норми через посуху на півдні Української СРР, Кубані та Поволжі.

Голодомор в Українській СРР у 1932—1933

Докладніше: Голодомор в Україні (1932—1933) та Голодомор на Кубані
Жертви голоду на Харківщині (1933)

Голодомор 1932—1933 років — масовий, навмисно зорганізований радянською владою голод 1932–1933 років, що призвів до багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості на території Української СРР (землі сучасної України за винятком семи західних областей, Криму і Південної Бессарабії, які тоді не входили до УСРР) та Кубані, переважну більшість населення якої становили українці. Викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу і Української СРР на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян[11].

Пам'ятник жертвам голодомору-геноциду та депортацій XX ст. по вул. Виговського, на подвір'ї церкви Святої Покрови

Спланована конфіскація урожаю зернових та усіх інших продуктів харчування у селян представниками радянської влади впродовж Голодомору 1932—1933 безпосередньо призвела до вбивства селян голодом у мільйонних масштабах, при цьому радянська влада мала значні запаси зерна в резервах та здійснювала його експорт за кордон під час Голодомору[12]. Попри те, що злочинні дії представників сталінської влади, що спричинили смерть людей голодом, кваліфікувалися згідно з нормами тогочасного радянського кримінального законодавства як вбивство[13], причини цього масового злочину ніколи в СРСР не розслідувалися та ніхто з можновладців, причетних до злочину, не поніс покарання при тому, що навіть найвище керівництво СРСР, включаючи Сталіна, знало про факти загибелі людей від голоду[14]. Впродовж десятиліть масове вбивство людей штучним голодом не лише навмисно замовчувалося радянською владою, але й взагалі заборонялося про нього будь-де згадувати. У порівнянні, Голод на Поволжі 1921—1922 роках та голод під час блокади Ленінграду в роки Другої світової війни висвітлювались в радянських засобах масової інформації та історичній літературі. Бездіяльність радянської прокуратури та інших органів влади стосовно факту злочину масового вбивства людей штучним голодом яскраво демонструє дійсний, а не декларований,— на словах чи на папері, — стан реалізації «радянської законності» у тоталітарній радянській державі.

Меморіал жертвам політичних репресій та Голодомору в Дніпрі. Відкрито 14 вересня 2008 року Президентом України В. Ющенком

У дослідженнях Джеймса Мейса та Роберта Конквеста автори доводять, що Голодомор відповідає загальноприйнятому[15] визначенню геноциду. 24 країни офіційно визнали Голодомор геноцидом українського народу. Відповідно до соціологічного опитування, проведеного 2010 року, 60 % громадян України вважають Голодомор геноцидом[16]. 2003 року Український парламент назвав, а 2006 — офіційно визнав Голодомор геноцидом українського народу. 2010 року судовим розглядом завершилася кримінальна справа за фактом здійснення злочину геноциду. Винними суд визнав сім вищих керівників СРСР та УСРР, і констатував, що за даними науково-демографічної експертизи загальна кількість людських втрат від Голодомору становить 3 мільйони 941 тисяча осіб. Також за даними слідства було визначено, що втрати українців у частині ненароджених становлять 6 мільйонів 122 тисячі осіб.[17][18]

У тому ж таки 1933 році, користуючись заляканістю і фізичною нездатністю до будь-якого опору серед селян, було заборонене вживання української мови у пресі, школах і при веденні документів на Кубані та на території теперішніх Ростовської, Воронізької, Курської, Білгородської, Брянської областей РФ, на території яких існували українські села і містечка, а також розстріляно тих, хто намагався підраховувати кількість жертв. В Росії ця тема досі під негласним табу. Співробітники ФСБ проводять бесіди з українцями Кубані, які намагаються хоч якось висловити власну позицію.

Голодомор в Українській РСР у 1946—1947

Перепоховання останків тіл жертв Голодомору і репресій 1946-47 років. Личаківський цвинтар у Львові
Докладніше: Голодомор в Україні (1946—1947)

Третій голодомор,[19][20] який влаштувала народам СРСР російсько-комуністична диктатура 1946–1947, був спричинений не так повоєнним неврожаєм, як спланованою акцією сталінського Політбюро з метою забрати в селян залишки зерна і продати чи подарувати його братнім режимам в соціалістичному таборі.[21] Так 1946 з СРСР вивезено 350 тисяч тонн зерна до Румунського королівства, у 1947 — 600 тисяч тонн зерна — до Чехословацької республіки, за тих два роки Польська республіка отримала з Радянського Союзу 900 тисяч тонн хліба. А в Молдавській РСР й південних областях Української РСР шаленів голод і лише за перше півріччя 1947 офіційно зареєстровано 130 випадків людоїдства.

Ушанування пам'яті жертв голодоморів

Докладніше: День пам'яті жертв голодоморів
Російсько-українська війна
Передумови та причини
Основні теми
Схожі теми
Проєкт і портал
Проєкт • Портал

В Україні з 1998 року Указом Президента України[22] установлено День пам'яті жертв голодоморів, який відзначають щороку у четверту суботу листопада.

Тема голодомору в культурі

Кінематограф

Художній кінематограф почав говорити на тему Голодомору з початком Незалежності. Стрічка «Голод 33» українського режисера Олеся Янчука за мотивами повісті Василя Барки «Жовтий князь» вийшов у 1991 році. Прем'єра українського художнього фільму «Маленьке життя» Олександра Жовни відбулася у рамках 38-го міжнародного кінофестивалю «Молодість» 2008 року, у 2014 вийшла історична драма Олеся Саніна «Поводир». Кінематографічні репліки на тему Голодомору вийшли у США «Номер 44» Даніеля Еспіноса у 2015, Канаді «Гіркі жнива» Джорджа Менделюка у 2016, спільний польсько-британський проєкт «Ціна правди» Аґнєшки Голланд у 2019 році. На український телеекран у 2020-у вийшов серіал-епопея «І будуть люди» Аркадія Непиталюка[23][24]. Документальний фільм 2008 року, режисера Сергія Буковського «Живі»[25].

Література

П'єса Олеся Барлога «Дерева спізнюються на автобус» звертається до теми політичної та мистецької кон'юнктури початку ХХІ століття навколо теми Голодомору. Цей твір увійшов до лідерів конкурсу сучасної драматургії «Драма.UA» у 2012 році і був надрукований у однойменній збірці.

Театр

Одеський український музично-драматичний театр звернувся до постановки п'єси «97» Миколи Куліша у 1926 році (згодом вистава була поновлена у 1927). Поставив виставу Михайло Тінський (режисер поновлення — Василь Василько). Наступне звернення до п'єси Куліша зробив у 1967 на сцені цього ж театру режисер Броніслав Мешкіс, на сцені Донецького обласного російського драматичного театру Олександр Утеганов у 1977 році.

У 2008 році вийшли вистави «Ігри імператорів» Івано-Франківського обласного музично-драматичного театру ім. Івана Франка за творами Миколи Куліша «97», Альбера Камю «Калігула» та філософськими трактатами Григорія Сковороди у постановці Сергія Кузика; епічна драма «Голодна кров» Володимира Петренка на сцені Дніпровського молодіжного театру «Віримо!»; театральний проект Андрія Жолдака «Ленін Love. Сталін Love.» за мотивами роману «Жовтий князь» Василя Барки. Режисер Станіслав Жирков у Київському театрі «Золоті ворота» поставив у 2016 році виставу «І створив собі кумира» за щоденниками Лева Копилева, епізод про Голодомор присутній в його виставі «Отелло/Україна/Facebook» 2019-го року, створеній за п'єсою Павла Ар'є та Марини Смілянець.

«Маленьку казку про Велике Горе» поставила у 2018 році Віра Лозинська (Зразковий аматорський театр «Дюймовочка» Підволочиського будинку культури); поетичну виставу «І запали вселенськую свічу…» у 2019 році — Ольга Герасимова (Народний музично-драматичний театр та Дитячо-юнацький театр-студія «Едельвейс», м.Ізмаїл); перформативну виставу «Контора» — Олександра Кравченко (Київський театр «Veritas»).

П'єсу «Зерносховище» Наталі Ворожбит репетирував на сцені Коломийського академічного обласного українського драматичного театру ім. І. Озаркевича Максим Голенко у 2011 (вистава повністю зроблена була закрита дирекцією); у 2015 році вийшла версія у Першому українському театрі для дітей та юнацтва Львова у постановці Андрія Приходько; у 2015-у Іван Данілін випустив її під назвою «Голодомор» спільним проєктом Чернівецького театру «Учні» та Народного драматичного театру «КБУ» Центрального палацу культури (м. Чернівці); у 2019 Дмитро Карачун звернувся до матеріалу в постановці Молодіжного театру «Silentium» (м. Калуш). П'єсу «Голос тихої безодні» Неди Нежданої поставили у 2015 році Ірина Волицька в творчій майстерні «Театр у кошику» (м. Львів), у 2019 році Олеся Плохоткіна у Запорізькому академічному обласному театрі юного глядача, Анатолій Левченко у театрі «Terra Incognita» (м. Маріуполь)[26].

Ігровій індустрії

  • Famine Way - пригодницька двомірна гра про жахи Голодомору 1932-1933 років, яка розкриває злочинну політику Радянського Союзу проти України випущена студією STELLARIUM в 2024 році.[27][28]

Див. також

Примітки

  1. ↑ Голодомори в Україні 1921—1923, 1932—1933, 1946—1947. Матеріали до бібліографії документальних публікацій [Архівовано 9 листопада 2012 у Wayback Machine.] / Упорядники: Л. П. Одинока, Л. Ф. Приходько, Р. В. Романовський. — К., 2005. — ISBN 966-625-026-8.
  2. ↑ Музей тоталітарних режимів «Територія Терору». Словник термінів. Архів оригіналу за 3 березня 2013. Процитовано 4 березня 2013.
  3. ↑ Веселова О.М., Марочко В.І., Мовчан О.М. Голодомори в Україні, 1921–1923, 1932–1933 1946–1947: Злочини проти народу. — Київ — Нью-Йорк : М. П. Коць, 2000. — С. 174. Архівовано з джерела 4 березня 2016
  4. ↑ «Три голодомори в Україні в XX столітті: погляд із сьогодення»: Звернення учасників Міжнародної наукової конференції до органів вищої державної влади України. Київ. 07.11.2002 // Персонал [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.]. — 2002. — № 11. — С. 6—7.
  5. ↑ Белебеха І. Українці у пеклі голодоморів: [20-х, 30-х, 40-х років] // Персонал [Архівовано 4 грудня 2013 у Wayback Machine.]. — 2005. — № 2. — С. 10—13. (Із матеріалів конференції «Голодомори в Україні: геноцид і спротив»)
  6. ↑ Сергійчук В. Петлюра кричав про голод в Україні, а Ленін забирав звідси хліб: [Стаття з архів. документами періоду 1921—1922 рр.] // Освіта. — 1996. — 6 листоп. — С. 6.
  7. ↑ Україна в ХХ столітті: Зб. документів і матеріалів: (1900—1939) /Ін-т змісту і методів навчання; Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка; Упоряд.: А. Г. Слюсаренко та ін. — К. : Вища школа, 2000. — 351 с.
  8. ↑ Документи трагічної історії України (1917—1927 рр.) / Ред.-упоряд. П. П. Бачинський. — К., 1999. — 640 с.
  9. ↑ Україна в ХХ столітті: Зб. документів і матеріалів: (1900—1939) / Ін-т змісту і методів навчання; Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка; Упоряд.: А. Г. Слюсаренко та ін. — К., 1997. — 447 с.
  10. ↑ Сербин Р. Документи про вивіз за кордон українського збіжжя під час голоду 1921—1923 рр. // Укр. археогр. щорічник. Нова серія. — К., 1993. — Вип. 2. — С. 308—313.
  11. ↑ Постанова апеляційного суду м. Києва у кримінальній справі за фактом вчинення геноциду в Україні в 1932—1933 роках. Архів оригіналу за 20 березня 2010. Процитовано 18 червня 2012.
  12. ↑ Володимир ВАСИЛЕНКО, професор, доктор юридичних наук Спроба з негідними засобами. Хто й навіщо прагне переглянути Закон «Про Голодомор 1932—1933 років в Україні». Архів оригіналу за 19 серпня 2011. Процитовано 7 серпня 2012.
  13. ↑ Уголовный кодекс РСФСР в редакции 1926 г. [Архівовано 10 липня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  14. ↑ «Государство против своего народа» Первая часть справочного издания «Черная книга коммунизма» Глава 8. Великий голод. [Архівовано 21 травня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  15. ↑ Конвенція про геноцид, ухвалена [[Організація Об'єднаних Націй|ООН]] у 1948 р. Архів оригіналу за 16 жовтня 2018. Процитовано 18 червня 2012.
  16. ↑ 60 % українців визнають Голодомор геноцидом, — опитування [Архівовано 7 серпня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  17. ↑ Голова СБУ назвав точну кількість жертв Голодомору. Архів оригіналу за 1 березня 2017. Процитовано 18 червня 2012.
  18. ↑ Стенограма прес-конференції «Рішення Апеляційного суду Києва про визнання винними в Голодоморі, присвоєння звання „Герой України“ Степанові Бандері та інші питання історичної спадщини України.». Архів оригіналу за 14 березня 2016. Процитовано 18 червня 2012.
  19. ↑ Веселова О. М., Панченко П. П. Ще одна трагічна сторінка історії України: [Публікація документів про голод 1946—1947 рр. У підготовці документів до друку брали участь також Т. Т. Гриценко, Р. Я. Пиріг, А. А. Соловйова] // Український історичний журнал — 1995. — № 6. — С. 112—123; 1996. — № 1. — С. 129—142; № 2. — С. 116—132.
  20. ↑ Ні могили, ні хресного знаку: Голодомори 1932—1933 і 1946—1947 років у Чорнухинському районі Полтавщини: Документи і матеріали. Свідчення / Асоціація дослідників голодоморів в Україні; НАН України. Інститут історії України; Чорнухинська центральна районна б-ка ім. Г. С. Сковороди; Упоряд. М. Булда. — Чорнухи; К., 2004. — 480 с.
  21. ↑ Задніпровський, О. І. (2007). Хроніка голоду 1946—1947 років у Донбасі. Донецьк: Східний видавничий дім. с. 372. Архів оригіналу за 14 травня 2012. Процитовано 23 червня 2016.
  22. ↑ Указ Президента України від 26 листопада 1998 № 1310/98 Про встановлення Дня пам'яті жертв голодоморів. Архів оригіналу за 26 серпня 2012. Процитовано 17 червня 2012.
  23. ↑ Володимир ГРИСЮК (23 листопада 2019). Фільми про Голодомор: 6 кінострічок, які повинен побачити кожен українець (ua) . «Сьогодні». Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 29 листопада 2020.
  24. ↑ Ірина СИТНІК (28 листопада 2020). 9 фільмів про Голодомор: дивись і пам’ятай (ua) . «Петропавлівка.City». Процитовано 29 листопада 2020.
  25. ↑ Фільм «Живі», на сайті Музею Голодомору.
  26. ↑ База знань. Каталог постановок. Голодомор [Архівовано 13 грудня 2020 у Wayback Machine.] на порталі «Театральна риболовля»
  27. ↑ Українська студія STELLARIUM, заснована в Луцьку, анонсувала компʼютерну гру про Голодомор. Волинські новини. 5 грудня 2023. Процитовано 5 грудня 2023.
  28. ↑ В Україні розробляють гру про Голодомор. Головна героїня — 10-річна дівчинка, яка втратила сім'ю.

Посилання

Література

  1. Голод 1921—1923 років в Україні: Зб. документів і матеріалів /АН України. Ін-т історії України; Голов. архів. упр. при КМ України. ЦДАВО України; Упоряд.: О. М. Мовчан, А. П. Огінська, Л. В. Яковлєва; Відп. ред. С. В. Кульчицький. — К. : Наукова думка, 1993. — 237 с.
  2. Голод в Україні у першій половині ХХ століття: причини та наслідки (1921—1923, 1932—1933, 1946—1947). Матеріали Міжнародної наукової конференції. Київ, 20-21 листопада 2013 р.[недоступне посилання] / Інститут демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України; Інститут історії України НАН України; Київський національний університет імені Тараса Шевченка; Національний університет «Києво-Могилянська академія». — К., 2013. — 364 с.
  3. Голодомор в Україні 1932—1933 рр.: Бібліогр. покажчик / Одеська держ. наук. б-ка ім. М. Горького; НАН України. Ін-т історії України; Фундація українознавчих студій Австралії. — О.; Л., 2001. — 654 с.
  4. Голодомор в Україні 1932—1933: Офіційні документи. Бібліографія публікацій джерел. Огляди джерел. Інтернет-ресурси / Держкомархів України. ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного. — К., 2003.
  5. Даниленко В. Документи радянських спецслужб про голодомори в Україні: 1921—1923; 1932—1933; 1946—1947 // Пам'ять століть. — 2003. — № 3. — С. 104—122.
  6. Даниленко В. Документи радянських спецслужб про голодомори 1921—1923, 1932—1933, 1946—1947 років в Україні // Три голодомори в Україні в ХХ ст.: Погляд із сьогодення: Матеріали міжнар. наук. конф. [Київ, 7 листоп. 2002 р.] / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. Центр українознавства. — К., 2003. — С. 62–86.
  7. Данильченко О. П. Голод 1921—1923 рр. на Україні: нові архівні документи // Укр. археогр. щорічник. Нова серія. — К., 1993. — Вип. 2. — С. 306—307.
  8. Задніпровський О. Голод в історії України: короткий нарис (Х-ХХ ст.). — Донецьк : Український культурологічний центр, 1999. — 88 с.
  9. Мироненко О. М. Законодавчі акти Тимчасового уряду Росії, Української Народної Республіки, Української Держави та Директорії УНР про вилучення в селян хліба й інших видів продовольства [Архівовано 1 липня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 223. — ISBN 966-00-0610-1.
  10. Сербин Р. Фотодокументи про український голод 1921—1923 років // Кримська світлиця. — 2004. — 12 берез. — С. 21.
  11. Сергійчук В. Документи Політбюро ЦК КП(б)У про три голодомори в Україні у ХХ ст. // Голодомор 1932—1933 років як величезна трагедія українського народу: Матеріали Всеукр. наук. конф. (Київ, 15 листоп. 2002 р.) / Міжрегіон. Академія упр. персоналом; Міжнар. кадрова академія. — К., 2003. — С. 80–90.
  12. Сергійчук В. Як нас морили голодом: 1921—1923, 1932—1933, 1946—1947 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. Центр українознавства. — 2-е вид., доп. — К. : Укр. Вид. Спілка, 2003. — 251 с.
  13. Улянич В. Терор голодом і повстанська боротьба проти геноциду українців у 1921—1933 роках. — К. : МАУП, 2004. — 84 с. — ISBN 966-608-516-Х.
  14. Чорна книга України: Зб. документів, архів. матеріалів, листів, доп., статей, досліджень, есе / Упоряд., ред. Ф. Зубанича; Передм. В. Яворівського. — К. : Вид. центр «Просвіта», 1998. — 784 с.
  15. Советская деревня глазами ВЧК–ОГПУ–НКВД. 1918—1939 гг. Документы и материалы. В 4-х т. Т. 1. 1918—1922 гг. / Под. ред. А. Береловича, В. Данилова. — М. : РОССПЭН, 1998. — 864 с. (рос.)
  16. Нікольський, Володимир (2008). Гірка пам'ять. Голодомор 1932-1933 рр. на Донеччині-історичні дослідження, свідчення, спогади, документи. Донецьк: СПД Блєднов. с. 614 с. ISBN 966-96648-5-3.


Історія України Це незавершена стаття з історії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.