Ця стаття висвітлює поточну подію. Інформація може швидко змінюватися через розвиток подій, початкові відомості можуть виявитися ненадійними. Останні оновлення цієї статті можуть не відображати найсвіжішу інформацію.
Російська підривна діяльність в Україні — комплекс організаційних та спеціальних заходів, що здійснюється російським політикумом через російські спецслужби та підконтрольні їм структури в Росії, Україні[1] та інших державах проти суверенітету України. З 2014 року — складова російської збройної агресії проти України.
Основним засобом ведення російської підривної діяльності в Україні є організації та окремі особи в Україні, прямо або непрямо контрольовані з Росії, які отримали назву «П'ята колона в Україні». На відміну від диверсійної діяльності організації та особи, які здійснюють підривну діяльність, намагаються утримуватись в правовому полі України, використовуючи для прикриття окремі прогалини в законодавстві України або норми, які дозволяють подвійне трактування.
Методи ведення підривної діяльності
Метою підривної діяльності в Україні є підрив суверенітету України шляхом послаблення або руйнування державних інститутів, дестабілізації внутрішньої ситуації в Україні та створення негативного іміджу України в міжнародних відносинах.
Для досягнення цієї мети російський політикум реалізував в Україні та за її межами ряд проектів:
протидія діяльності та нищення українських інформаційних ресурсів;
створення підконтрольних медійних ресурсів та пропаганда через них Росії[1];
...
Протидія діяльності та нищення українських інформаційних ресурсів здійснювалось шляхом доведення до банкрутства українських медійних організацій, демпінговим постачанням в Україну російської літератури, теле- та кінопродукції. Крім того, окремі підприємства, що здійснювали медійну та видавничу діяльність в Україні були переведені або підпали під фінансовий контроль Росії і на отримані гроші продукували російськомовні та проросійські спрямовані газети, книжки, теле- та кінопродукцію. Як приклад, Володимир Рубан, який став відомим з початку збройної агресії Росії проти України як «переговорник» і «генерал-полковник», з 2004 року на гроші з Росії здійснював видавничу діяльність в Україні і розповсюджував російську пропаганду, у тому числі — у навчальних закладах[2][3].
Виконавці
Проросійські політичні рухи в Україні
Оцінка «проросійськості» стосовно українських політичних партій постійно змінювалась. Так, на травень 2013 року зі 199 політичних партій до проросійських відносили партії, які виступали за пріоритетний розвиток відносин з Росією та Білоруссю: Комуністичну партію України Петра Симоненка, Комуністичну партію України Михайла Савенка та Комуністичну партію робітників і селян Олександра Савенка, Прогресивну соціалістичну партію Наталії Вітренко, партії «Родина» Ігоря Маркова, «Руський блок» та декілька інших, які відкрито декларували прокомуністичні або проросійські гасла[4].
Російська п'ята колона в Україні
Від початку російсько-української війни Росія активізувала діяльність п'ятої колони в Україні. Представників п'ятої колони Росії у своєму зверненні з нагоди дострокового припинення повноважень Верховної Ради 25 серпня 2014 назвав Президент України[5][6].
Деякі європейські політики, що намагаються в конфлікті на Донбасі прирівняти відповідальність РФ і України, можуть бути пов'язані з російським бізнесом. Про це в ефірі телеканалу «112 Україна» заявив спікер Адміністрації президента з питань антитерористичної операції Андрій Лисенко. РФ посилює діяльність своїх лобістів, активізуючи їх діяльність під час підготовки до виборів у будь-якій країні. Росіяни чітко відстежують внутрішньополітичну ситуацію у кожній країні, аналізують її, і, навіть, створюють нові політичні партії на території цих країн. Подібна ситуація спостерігається у Польщі, Угорщині, Німеччині, Франції[7].
Після опублікування попередніх результатів виборів до Верховної ради, що відбулися 26 жовтня 2014 року, Президент України зазначив, що українці завдали рішучого удару по п'ятій політичній колоні[9].
Протидія спецслужб України
У січні 2015 року СБУ припинила незаконну діяльність інформаційного центру російського «Фонду підтримки публічної дипломатії ім. О.М. Горчакова», що діяв у Києві від серпня 2013 року (офіційно — від грудня 1913 [1]). «Так звані «дипломати» проводили серед українських студентів відверту антидержавну пропаганду… і агітували студентів працювати на спецслужби Росії», - повідомив радник голови СБУ Маркіян Лубківський[10]. Інформаційний центр був створений внаслідок взаємодії Фонду Горчакова та Інституту міжнародних відносинНаціонального авіаційного університету України. Розміщений у корпусі № 7 НАУ. Фонд Горчакова фінансується з федерального бюджету Російської Федерації, а єдиним його засновником є Міністерство закордонних справ РФ[11].
Інша протидія
Непрямо протидію російській підривній діяльності в Україні здійснюють політики та публічні особи інших країн, які викривають приховану природу окремих російських та українських організацій або осіб, чим дискредитують ці організації і особи в Україні і зменшують, таким чином, ефективність їх підривної діяльності проти України.
В березні 2018 за результатами візиту патріарха Російської православної церкви Кирила до Болгарії Віце-прем’єр Болгарії Валерій Симеонов заявив, що патріарх Кирил, відомий як агент КДБ і сигаретний митрополит Росії, не має права вказувати Болгарії, як і що робити правильно.
«Ця людина не спустилася з небес, не вийшла з Раю та не є посланником Ісуса Христа. Він відомий як сигаретний митрополит Росії. З 1996 року він ввіз на 14 мільярдів доларів безакцизних сигарет. На 14 мільярдів доларів цей хитрун ввіз безакцизних сигарет і на 4 мільярди доларів вина для потреб церкви. У нього є і приватний літак. Його годинник коштує 30 тисяч доларів. Хто він? Це не східноєвропейський духівник. Це агент Михайлов, другорозрядний агент радянського КДБ. І ця людина має нахабство роздавати правосуддя. Уявіть собі, що патріарх Неофіт поїде до Путіна і почне пояснювати, хто такі Кирило та Мефодій»[12].
