Жолдак Андрій Валерійович

Жолдак Андрій Валерійович
Народився	3 листопада 1962(1962-11-03) (62 роки) Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна
Діяльність	театральний режисер, сценограф
Alma mater	Російський університет театрального мистецтва
Роки активності	1989 — тепер. час
Нагороди

Андрій Валерійович Жолдак (нар. 3 листопада 1962, м. Київ) — український театральний режисер. Заслужений діяч мистецтв України (2004). Лауреат низки відзнак міжнародних театральних фестивалів, а також премії ЮНЕСКО (2004). Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня (2009)^[1]. З 2006 року проживає у Німеччині.

Біографія

Свою першу режисерську освіту Андрій отримав у Київському державному інституті мистецтв ім. Івана Карпенка-Карого (1986). У 1989 році закінчив Державний інститут театрального мистецтва в Москві (курс А. Васильєва). Ставив спектаклі в Київському національному театрі ім. І.Франка, театрі «Балтійський дім», театрі Раду Верстата (м. Сибіу, Румунія), театрі «Фольксбюне» (м. Берлін), Люцернському театрі опери й драми. У 2002—2005 роках — художній керівник Харківського драматичного театру ім. Т. Шевченка.

Належить до найбільш знаних у світі діячів українського драматичного театру. Широко використовує прийоми сучасного, зокрема аванґардного театру, через що зажив слави невтомного експериментатора.^[2]. Прагне до естетичної провокації, аби розбурхати свідомість і уяву глядача. Деякі його вистави тривають 4-5 годин і є випробуванням для акторів, яких він садить у клітки, змушує бігати голими на сцені й виставляти на показ усе, що є гарного й поганого в людській природі.^[2]. На думку Андрія Жолдака, театр жорстокості, театр шоку є театром майбутнього. Цю думку режисер мотивує так:

"Треба розуміти, що сьогодні глядач, особливо західний глядач, існує в пластиковому, комфортному світі, якість життя настільки висока в усьому, що люди постійно існують наче під лампою, яка їх зігріває. Тому у них і популярний жорсткий радикальний театр."[3]

Андрій Жолдак переконаний, що Україні потрібна «культурна Аль-Каїда»^[4], тобто оновлення культурного процесу новими ідеями та проєктами, які не залишать поза увагою не лише масового читача, а й державників та політиків^[5].

Був одружений із Вікторією Спесивцевою, син драматурга Валерія Жолдака^[6], двоюрідний племінник Богдана Жолдака.

З боку матері, Тобілевич Лесі Назарівни, походить зі знаменитої династії Тобілевичів-Тарковських, тому Андрій узяв псевдонім Тобілевич ІУ, онук Назара Юрійовича Тобілевича (1909-2001), праправнук українського драматурга Івана Карпенка-Карого^[7] та Надії Тарковської, внучатий племінник Миколи Садовського, Панаса Саксаганського, Марії Садовської-Барілотті, Олександра, Арсенія та Андрія Тарковських.

Вистави

Харківського драматичного театру ім. Т. Шевченка^[8]

• 2002 — «Гамлет. Сни»
• 2003 — «Один день Івана Денисовича»
• 2003 — «Місяць кохання»
• 2004 — «Гольдоні. Венеція»
• 2005 — «Ромео і Джульєтта. Фрагмент»

Різні театри

• 1995 — «Не боюсь сірого вовка» за п'єсою «Хто боїться Вірджинії Вульф?» Едварда Олбі
• 2005 — «Медея в місті»
• 2007 — «Життя з ідіотом»
• 2008 — «Войцек»
• 2008, 29 листопада — «Ленін Love. Сталін Love.» Андрія Жолдака за мотивами роману «Жовтий князь» Василя Барки

Нагороди

• 2004 — Лауреат премії ЮНЕСКО в галузі виконавських мистецтв^[9]
• 2009 — Орденом «За заслуги» III ступеня (за здійснення мистецьких проектів на вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні  — вистава «Ленін Love. Сталін Love.»^[10]

Примітки

1. Жолдак Андрій Валерійович — Енциклопедія Сучасної України. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 18 грудня 2015.
2. Андрій Жолдак шокував Берлін
3. Андрій Жолдак. Митець без держави. Архів оригіналу за 21 квітня 2009. Процитовано 7 квітня 2009.
4. http://www.bbc.com/ukrainian/entertainment/2012/10/121001_zholdak_interview_nk.shtml [Архівовано 13 січня 2016 у Wayback Machine.] BBC Україна: Андрій Жолдак: «В культурному значенні мій паспорт не має візи», 5 жовтня, 2012
5. Андрій Жолдак: «Нам потрібна своя Аль-Каїда в культурі»^{[недоступне посилання з липня 2019]}
6. Жолдак Валерій Семенович. Енциклопедія Сучасної України [1] [Архівовано 8 листопада 2018 у Wayback Machine.]
7. http://gazeta.ua/articles/history/_ivan-karpenkokarij-buv-chesnim-policejskim-i-horoshim-dramaturgom/516533 [Архівовано 22 квітня 2016 у Wayback Machine.] Gazeta.ua: Іван Карпенко-Карий був чесним поліцейським і хорошим драматургом, 16 вересня 2013
8. Олена МИГАШКО (9 липня 2021). Між політичною цензурою та лютим андеграундом. Харківські вистави Андрія Жолдака (ua) . «Амнезія». Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 2021-7-10.
9. UNESCO. Laureates 2004 Performing Arts. Архів оригіналу за 22 жовтня 2016. Процитовано 21 березня 2022.
10. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 984/2009 Про відзначення державними нагородами України. Архів оригіналу за 4 грудня 2009. Процитовано 30 грудня 2009.

Література

• С. Г. Васильєв. Жолдак Андрій Валерійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2009. — Т. 9 : Е — Ж. — 711 с. — ISBN 978-966-02-5720-7.

Посилання

• Театр жорстокості // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 463-464.
• Євгеній Онєгін. Нова версія від українського режисера [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.].
• Свобода Жолдак Театр [Архівовано 17 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
• Хутір Надія - колиска театру корифеїв [Архівовано 19 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
• «Долі нащадків І.К. Карпенка-Карого (Тобілевича)» [Архівовано 19 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
• Наталія Гарбар. До реконструкції родоводу Тобілевичів (стор. 28-35) [Архівовано 19 жовтня 2021 у Wayback Machine.]

Біографії   Театр   Харків   Німеччина