PROFILBARU.COM

23-та добровольча танково-гренадерська Дивізія СС «Недерланд»
23-та добровольча танково-гренадерська Дивізія СС «Недерланд»
	Емблема 23-ї дивізії СС «Недерланд»
На службі	10 лютого — 5 травня 1945
Країна	Третій Рейх
Належність	СС
Вид	Ваффен-СС
Тип	панцергренадери
Роль	моторизована піхота
Чисельність	танко-гренадерська дивізія
У складі	3-й танковий корпус СС; 11-й корпус СС; 3-тя танкова армія
Оборонець	Адольф Гітлер
Гасло	Meine Ehre heißt Treue; («Моя честь називається вірність»)
Війни/битви	Друга світова війна; Східний фронт; Операція «Зонненвенде»; Східно-Померанська операція; Гальбський мішок;
Командування
Визначні; командувачі	СС-штандартенфюрер Гельмут Райтель
	Медіафайли на Вікісховищі

23-та добровольча танково-гренадерська дивізія СС «Недерланд» (нім. 23. SS-Freiwilligen-Panzergrenadier-Division „Nederland“ (niederländische Nr. 1) — голландська добровольча танково-гренадерська дивізія у складі військ Ваффен-СС, що брала участь у бойових діях на Східному фронті під час Другої світової війни.

Дивізія формувалася в січні-лютому 1945 року з 4-ї добровольчої моторизованої бригади СС «Недерланд», особовий склад якої набирався за рахунок добровольців з числа голландських колабораціоністів. До цього бригада виконувала каральні функції в Югославії, а з січня 1944 року воювала під Нарвою, де була майже знищена. У грудні залишки бригади були доставлені з Курляндського «мішка» морем до північної Німеччини, де з січня 1945 року вона розпочала процес розгортання в дивізію. У березні-квітні дивізія (5200 осіб, власне — посилений полк) воювала в Померанії: Штаргард, Штеттін. Потім дивізія була перекинута до Берліна і наприкінці квітня була майже повністю знищена та капітулювала американським військам у районі Тангермюнде.

Історія з'єднання

Докладніше: Нідерланди у Другій світовій війні, 4-та добровольча моторизована бригада СС «Недерланд» та Добровольчий легіон СС «Недерланд»

23-тя добровольча танково-гренадерська дивізія СС «Недерланд» сформована 10 лютого року шляхом перейменування 4-ї добровольчої танко-гренадерської бригади СС «Недерланд» (нім. 4. SS-Freiwilligen-Panzergrenadier-Brigade „Nederland“, що існувала у військах СС з жовтня 1943 року, яка своєю чергою була правонаступником Добровольчого легіону СС «Недерланд» (нім. SS-Freiwilligen-Legion Niederlande). Наприкінці 1944 року бригада перебувала у складі III Германського танкового корпусу СС армійської групи «Нарва» і вела бої під Ленінградом на Нарвському фронті. В цих боях бригада зазнала важких втрат і була частково знищена. Однак у процесі переформування бригада не була збільшена до чисельності дивізії. Дивізія також складалася лише з батальйону голландських добровольців, решта складалася з інших формувань. З'єднання на могло набути повної оперативної спроможності, через те, що значна частка її підрозділів та частин перебувала на різних напрямах фронту.

До січня 1945 року бригада перебувала в Курляндському «мішку», звідки більшість з'єднання було переправлено морем до Німеччини.

10 лютого 1945 року в районі між Штеттіном і Голльновим 4-ту бригаду СС було офіційно переформовано в 23-ту добровольчу моторизовану дивізію СС «Недерланд». Після евакуації з Курляндії бригаду, яка майже не отримала поповнення, було переформовано в «паперову» дивізію загальною чисельністю трохи більше 1 000 осіб. Їй було надано вакантний після розформування дивізії СС «Кама» порядковий номер 23.

48-й добровольчий панцергренадерський полк СС «Генерал Зейффардт» був розгорнутий як перший підрозділ дивізії. Полк був приписаний до танкового корпусу СС і потрапив у оточення 1 лютого 1945 року під час оборони Шнурмюля. 14 лютого 1945 року залишки полку прорвались до німецьких оборонних позицій. Тут полк був приписаний до бойової групи «Аксе» при штабі 15-ї гренадерської дивізії СС і дислокувався в районі Бельгарда. Потрапивши в нове оточення, бойова група, що залишилася від полку, 11 березня 1945 року у складі корпусної групи «Теттау» прорвалася на плацдарм Дівенов. 19 березня 1945 року полк для переформування передислокували в район Гайдерсдорфа, приблизно за 5 км на північний захід від Шведта^[1].

Решта дивізії підпорядковувалася III Германському танковому корпусу СС. На заміну 48-му добровольчому панцергренадерському полку СС до дивізії було додано панцергренадерський полк СС «Клоц», сформований з особового складу панцергренадерської школи СС у Кіншлагу. Частка голландців у дивізії тепер становила менше 10 %, решта були етнічними німцями або колишніми членами Крігсмаріне. 16 лютого 1945 року дивізія брала участь у «Поморському наступі» з метою відвоювання міста Рец. Поки наступ не вдалося швидко припинити, дивізія вела важкі бої в районі Реца. Після початку радянського наступу в Померанії 1 березня дивізія повинна була до 7 березня 1945 року відійти в район Голльнова (25 км на північний захід від Штеттіна). Після важких боїв за цей плацдарм його довелося покинути, а рештки дивізії, тепер уже лише полкової групи, зосередилися в районі Штеттіна. Втрати дивізії в березні становили 13 загиблих офіцерів і 249 рядових, 38 поранених офіцерів і 932 рядових, 6 офіцерів і 776 рядових зниклих безвісти. Залишки дивізії були передислоковані в район Гарца і підпорядковані 547-ій народно-гренадерській дивізії. Танково-гренадерський полк СС «Клоц» також був розформований і розподілений між частинами дивізії, що залишилися^[1].

18 квітня 1945 року залишки дивізії нарешті вийшла до XI армійського корпусу СС. Вела бої в районі Марксдорф — Фалькенхаген і відступала в напрямку Кенігс-Вустергаузен — Міттенвальде. Тоді дивізія опинилася в оточенні в Гальбській кишені і була майже повністю знищена тут. Залишки дивізії та їх командир здалися військам США в Тангермюнде^[1].

Райони бойових дій

Німеччина (лютий — травень 1945).

Командування

Командири дивізії

СС-бригадефюрер та генерал-майор Ваффен-СС Юрґен Вагнер (10 лютого — 1 травня 1945)

Підпорядкованість

Час^[1]	Корпус	Армія	Група армій (округ)	Штаб
1945
лютий	III тк СС	11 А	Група армій «Вісла»	Померанія
березень	III тк СС	3 ТА	Група армій «Вісла»	Померанія
квітень	XI ак СС	9 А	Група армій «Вісла»	Померанія

Склад дивізії

48-й панцергренадерський полк СС «Генерал Зейффардт»
49-й панцергренадерський полк СС «де Рюйтер»
23-й артилерійський полк СС
23-й протитанковий батальйон СС
23-й зенітний дивізіон СС
23-й саперний батальйон СС
23-й батальйон зв'язку СС
23-й резервний батальйон СС
23-тя ремонтна рота СС
23-й санітарний батальйон СС

Нагороджені Лицарським хрестом Залізного хреста

Лицарський хрест Залізного хреста (4)

Йоганнес Гелльмерс — СС-оберштурмфюрер, командир 6-ї роти 49-го добровольчого моторизованого полку СС «Де Ройтер» (5 березня 1945)
Клеменс Белер — СС-оберштурмфюрер, командир 3-ї батареї 54-го артилерійського полку СС (17 березня 1945)
Лотар Гофер — СС-штурмбанфюрер і майор поліції, командир 3-го дивізіону, 54-го артилерійського полку СС (5 квітня 1945)
Зігфрід Шайбе — СС-штурмбанфюрер, командир 48-го добровольчого моторизованого полку СС «Генерал Зайффардт» (9 травня 1945, посмертно)

Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям (1)

Ганс-Генріх Ломан — СС-оберштурмбанфюрер, командир 49-го панцергренадерського полку СС «де Рюйтер» (9 травня 1945)

Див. також

Література

Rolf Michaelis: Die Panzergrenadier-Divisionen der Waffen-SS. 2. Auflage. Michaelis, Berlin 1998
Wilhelm Tieke & Friedrich Rebstock — Im letzten Aufgebot: Die 18. SS-Freiwilligen-Panzergrenadier-Division Horst Wessel
Georg Tessin: Verbände und Truppen der Deutschen Wehrmacht und Waffen-SS im Zweiten Weltkrieg 1939—1945. Band 4. Die Landstreitkräfte 15 — 30. 2. Auflage. Biblio-Verlag, Bissendorf 1976
Rolf Michaelis: Die Panzergrenadier-Divisionen der Waffen-SS. 2. Auflage. Michaelis-Verlag, Berlin 1998, ISBN 3-930849-19-4.
Perry Pierik: From Leningrad to Berlin: Dutch Volunteers in the German Waffen-SS ISBN 90-5911-004-8; ISBN 978-90-5911-004-5